Виноградівка (Арцизька міська громада)
| село Виноградівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Громада | Арцизька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060010020099401 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1929 | ||||
| Населення | 3306 | ||||
| Площа | 4,21 км² | ||||
| Густота населення | 785,27 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68452 | ||||
| Телефонний код | +380 4845 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°49′30″ пн. ш. 29°22′46″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
52 м | ||||
| Водойми | р. Дракуля | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68452, Одеська обл., Болградський р-н, с. Виноградівка, вул. Миру, 114 | ||||
| Карта | |||||
  Виноградівка | |||||
 Виноградівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Виногра́дівка — село Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області в Україні.
Населення становить 3306 осіб.
Назва[ред. | ред. код]
Усі дослідники та історики одностайні в тому, що назва села Бургуджи в Бессарабії походить від однойменного села Бургуджії на прабатьківщині, в Болгарії.
Бургуджи — означає:
- бурильщик, свердлувальник;
- спеціаліст з виготовлення металевих свердел — буравчиків (по турецьки «бургун»).
Історія[ред. | ред. код]
Село Бургуджи засноване в 1830 р вихідцями з села Бургуджії [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.] (з 1882р. Горно Александрово) Слівенського округу Болгарії (84 сім'ї). Переселенці, рятуючись від багатовікового османського рабства, оселилися на казенних землях (на ділянках № 67 і № 68) на обох берегах річки Дракуля, яка в даний час ділить с. Виноградівка на дві частини з півночі на південь. З моменту заснування села населення займалося в основному тваринництвом і землеробством. У перші роки поселення жителі села займалися скотарством, переважно — вівчарством. Розведення овець давало колоністам молоко, бринзу, жир, м'ясо, вовну, шкуру. Селяни самі виготовляли собі одяг, взуття, лагодили яловичі шкури і шкури овець. На ручних ткацьких верстатах виготовляли сукно для верхнього одягу, а з конопель та льону — білу тканину. У селі також були свої ковалі, ливарники, бондарі, муляри, столяри, покрівельники та ін. майстри. Поступово тваринництво стало витіснятися землеробством, в основному хліборобством. Селяни села Бургуджи обробляли яру і озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Колоністи ґрунтовно займалися також виноградарством, садівництвом і городництвом. Переселенцям колонії Бургуджи було виділено 7 466 десятин придатної землі. Це дозволяло мешканцям зберігати традиційний напрям господарства, не піддаючи його значної модернізації, і селянський спосіб життя своїх предків.
Історик А. Скальковський, який в 1848 році у своїй книзі писав «Бургуджи — це нова і хороша колонія, заснована румелійськими болгарами в 1830 р. Зусилля болгар колонії Бургуджи, їх виняткова працелюбність перетворюють це покинуте, спустошене місце в благодатний край».
Село поступово розвивалося і міцніло. У 1831 р. відбулося освячення дерев'яної каплиці в ім'я Св. Великомученика Георгія Побідоносця. У 1839 р. відбулося освячення Свято-Георгіївського молитовного будинку. У 1867 р. відбулося освячення нового кам'яного Свято-Георгіївського храму. Селяни в 1868 році почали збір пожертвувань на будівництво нової великої церкви. Таким чином,у с. Бургуджи був побудований храм, освячений на честь Святого Великомученика Георгія в 1878 році.
У 1958 році після низки реорганізацій був утворений колгосп ім. Леніна, який проіснував до 1992 року. Наприкінці 1992 року колгосп ім. Леніна реорганізований в КСП «Агрофірма ім. Леніна». У лютому 2000 року КСП «Агрофірма ім. Леніна» реорганізовано в СВК «Агрофірма Бургуджи». У лютому 2004 року СВК «Аф Бургуджи» було реорганізовано шляхом приєднання до ФГ «АФ Бургуджи» і стало ФГ «АФ Бургуджи» На даний момент ФГ «АФ Бургуджи» — найбільше господарство в Арцизькому районі. Основним напрямком діяльності ФГ «АФ Бургуджи» є рослинництво.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3607 осіб, з яких 1711 чоловіків та 1896 жінок.[1]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3 230 осіб[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 86,18 % |
| грецька | 5,44 % |
| російська | 4,33 % |
| українська | 3,02 % |
| молдовська | 0,42 % |
| вірменська | 0,24 % |
| гагаузька | 0,15 % |
| румунська | 0,03 % |
Герб і прапор[ред. | ред. код]
Щит розтятий і напівперетятий. У першому червоному полі срібні Святий Георгій Побідоносець з золотим німбом, що скаче на коні та пробиває списом змія. У другому зеленому полі - золотий сніп перев'язаний червоною стрічкою. У третьому срібному полі - червоне свердло — буравчик у стовп. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.
Символіка[ред. | ред. код]
Образ Святого Великомученика Георгія Побідоносця символізує Свято-Георгіївский сільський храм, що є символом віри та духовності. Сніп пшениці — символ благополуччя, достатку та родючості. Буравчик символізує фахівців з виготовлення металевих свердл, якими славилося село. Турецькою вони звалися «бургун», що нагадує стару назву села Бургуджії, звідки прибули болгарські переселенці.
Червоний колір символізує красу, мужність, боротьбу, зелений — родючість землі та процвітання сільського господарства, срібний — мудрість, чистоту та віру.
Відомі особистості[ред. | ред. код]
- Базан Леонід (1985) — український і болгарський борець вільного стилю, триразовий призер чемпіонатів Європи, учасник Олімпійських ігор.
- Базика Володимир Петрович (1923—1994) — освітянин.
- Пейчев Дмитро Петрович (нар. 1943) — молдавський художник і болгарський поет.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка с. Виноградівка. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
| |||||||||||
| ||||||||||||||
