Виноград амурський
| Виноград амурський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Виноградоцвіті (Vitales) |
| Родина: | Виноградові (Vitaceae) |
| Рід: | Виноград (Vitis) |
| Вид: | Виноград амурський (V. amurensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Vitis amurensis | |
| Синоніми[3] | |
|
Vitis vinifera var. amurensis (Rupr.) Regel | |
Виноград амурський[4][1][5] (лат. Vitis amurensis, кит.: 山葡萄)[6][7] — вид ліан з роду виноград (Vitis), родини виноградові (Vitaceae). Аборигенний вид Далекого Сходу Росії, півночі та сходу Китаю й усього Корейського півострова.[8][6][9][10] V. amurensis широко використовується в селекції для створення морозостійких сортів винограду.
Vitis amurensis — листопадна витка рослина, що виростає до 15 м, зрідка — до 25 м.[9] Стебло має діаметр 5–10 см. Кора темна, луската та з вертикальними смугами на старих пагонах; молоді пагони зелені, часто з червонуватим відтінком, восени червонувато-коричневі. Гілки овальні, голі, простягаються на відстань від 25 до 30 м. Вусики, здатні обвиватися навколо опори, обплітають гілки сусідніх рослин або будь-що інше, що вони можуть використовувати для опори. Також вид має сильну кореневу систему.[11][12]
Листя просте, різниться за формою. Прилистки коричневі, цілокраї, розміром від 4 до 8 мм завдовжки та від 3 до 5 мм завширшки. Черешок завдовжки від 4 до 14 см. Листкова пластинка широко овальна, від 6 до 24 см завдовжки й від 5 до 21 см завширшки.[13] Базальних жилок 5, бічних жилок від 5 до 6 пар, жилки підняті абаксіально, злегка вдавлені адаксіально. Абаксіальні прожилки помітні, трохи підняті, зазвичай опушені або голі, основа серцеподібна, виїмка закруглена, основа зазвичай звужена, виїмка закруглена, рідко гостра або тупа, край 28—36-зубчастий, зубці гострі, злегка неправильні, верхівка гостра. Восени листя забарвлюється в яскраві кольори — червоний, жовтий, помаранчевий, коричневий.[6]
Квітконіжка гола, розміром від 2 до 6 мм. Листя волоті супротивні, пухкі, розміром 5—13 см, базальні гілки добре розвинені, з рідким павутиноподібним опушенням в молодому віці, потім голі. Бруньки обернено-яйцеподібні, від 1,5 до 3 мм, на вершині закруглені. Квітки дрібні та є джерелом нектару для бджіл. Чашечка гола, розміром від 0,2 до 0,3 мм. Пелюстки калібровані. Тичинкові нитки ниткоподібні, розміром 0,9—2 мм.[6]
Vitis amurensis цвіте з травня по червень. Достигає приблизно за 145—156 днів. Плодоносить з липня по вересень.[5][6][12][14][15]
Плоди — кулясті, чорні або пурпурові, іноді темно-сині ягоди від дуже кислих до солодких, мають довжину близько 16 мм і ширину 10 мм, з товстою шкіркою. Насіння обернено-яйцеподібне, верхівка утворена, халязальний вузол еліптичний, черевні отвори бороздчасті вгору до середини або біля верхівки від основи. Вміст цукру в плодах досягає 22–23 %. М'якуш соковитий.[6][5][16]
Кількість хромосом становить 2n = 38.[17] Популяції можуть містити одночасно чоловічі, жіночі та гермафродитні рослини.[18]
.jpg)
Вид широко розповсюджений на півночі та сході Китаю, Далекому Сході Росії та Корейському півострові.[19] Також вид був завезений у Таджикистан, де раніше він не зростав.[10] Зростає у лісах, чагарниках, долинах, на схилах пагорбів, на висоті від 100 до 2100 метрів над рівнем моря.[6] Vitis amurensis може рости навіть при дуже низькій температурі, до -40 °C[18] і через це його визнають найбільш холодостійким видом з роду виноград (Vitis).[20]
Вид дуже широко розповсюджений у Китаї. Зростає він у провінціях: Аньхой, Хебей, Хейлунцзян, Цзілінь, Ляонін, Шаньдун, Шаньсі, Чжецзян та в автономному окрузі Внутрішня Монголія.[2][21][6]
У Росії вид поширений ближче до узбережжя Японського моря, у регіонах: Хабаровський край, Приморський край, Єврейська автономна область.[8][10][22]
Він росте на схилах гір і в долинах й поширений по всій Кореї.[9] У Японію вид був інтродукований, він зростає по всій території архіпелагу.[10][22]
Vitis amurensis вперше був описаний у 1857 році Францом Йозефом Рупрехтом у Bulletin de la Classe Physico-Mathématique de l'Académie Impériale des Sciences de Saint-Pétersbourg, том 15, стор. 266.[3] Видовий епітет amurensis стосується першого місця розташування — долини річки Амур на російсько-китайському кордоні.
Виноград амурський належить до підроду Vitis (Vitis subg. Vitis).[23]
Згідно з Plants of the World Online, виноград амурський поділяється на три різновиди:[10]
- Vitis amurensis var. amurensis
- Vitis amurensis var. dissecta Skvortsov
- Vitis amurensis var. funiushanensis F.S.Wang
У місцях природного поширення місцеве населення споживає ягоди та збирає їх для перероблення. З XIX ст. введений у культуру в Росії. Мічурін використовував його для гібридизації з американськими та європейськими сортами як донора морозостійкості.[24]
Виноград амурський також демонструє високу стійкість до антракозу та білої гнилі.[25]
Використовується виноград амурський дуже широко. Науково-дослідні інститути в колишньому Радянському Союзі вивели гібриди з багатьма іншими сортами винограду (переважно європейським), щоб надати їм холодостійкості та стійкості до хвороб[26]. Плоди цього винограду можна їсти сирими або вареними, сушити на зиму та використовувати в напоях.[27] Відносно невеликі ягоди мають дещо терпкий смак і зазвичай гірчать після сушки.[9] А в Китаї на основі цього виду були виведені сорти, спеціально для виробництва вина.[28][7][21] В Україні Білгород-Дністровським опорним пунктом Інституту виноградарства та виноробства ім. В. Є. Таїрова на основі амурського винограду створено сорти Дністровський рожевий (районований у 1972 р.), Золотистий стійкий (районований у 1990 р.); Нижньодніпровською станцією заліснення пісків виведені Алешківський, Гілея, Дніпровський оксамит, Дніпровський рубін, Золотий ювілей, Олімпійський (районований у 1989 р.), Тронка, Цюрупинський рубін; Донецькою дослідною станцією виноградарства виведений сорт Елегія; Київським опорним пунктом виноградарства виведені сорти К 390, К 757, К 799.[24]
Молоде листя після ошпарювання можна вживати безпосередньо в їжу, або використовувати для обгортання інших продуктів перед їх запіканням для надання стравам приємного смаку. Зі свіжого або сушеного листя отримують жовтий барвник.[12] Також листя винограду амурського може використовуватися, як корм для тварин. Серед свійських тварин, зазвичай його поїдає уся велика рогата худоба та свині. А в бідних на поживу сибірських лісах, зазвичай, цей вид є основним джерелом корму.[29][30]
У виноробстві характеризується високою кислотністю, високим вмістом танінів та поліфенолів, високою кількістю сухого залишку та поживною цінністю, низьким вмістом цукру, низьким виходом соку та низькою температурою ферментації.[31] Корінь має тонізувальний ефект.[12]
Смак амурського винограду не стабільний, і залежить від умов зростання. Він може бути як кислим, так і солодким. Але найчастіше смак є солодкуватим.[15]
Було проведено дослідження, під час якого було визначено вміст цукру та інших речовин у винограді амурському. У дослідженні використовували плоди та листя Vitis amurensis зібрані в Амурській області. Під час дослідження було виявлено, що вміст цукру в плодах становить 11,97 % (від 80 до 170 г/л), а в листі 1,14 %. У плодах винограду було виявлено кальцій приблизно 62,57 мг/100 г, а в листі було виявлено калій приблизно 0,105 мг/100 г. Найбільший вміст кафтарової кислоти був у листі та плодах: 4,97 та 125,69 мг/кг відповідно. Найвищий вміст ресвератролу виявлено у плодах (148,16 мг/кг), тоді як у листі він становив лише 9,87 мг/кг. Доведено, що Vitis amurensis має високий вміст вітамінів групи B та вітаміну C, природних поліфенолів.[32][31]
- ↑ а б Виноград амурський. Pl@ntNet identify. Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б Vitis amurensis. International Plant Names Index (англ.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б Vitis amurensis. Tropicos (англ.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ Vitis amurensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Опис та назва таксону на сайті SEEMNENAAILM (рос.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и Інформація про таксон на платформі eFloras (англ.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б LI Demei (李德美) про виноград Vitis amurensis (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б Карта поширення в Росії (англ.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б в г Опис на платформі Plants For A Future (англ.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ а б в г д Plants of the World Online (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Vitis amurensis на платформі Mustila (англ.) (рос.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б в г Vitis amurensis. Temperate Plants Database. Ken Fern (ed.). Процитовано 11 травня 2025.
- ↑ Chilternseeds (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Короткий опис винограду Vitis amurensis (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б Эксперт по винограду (рос.). Процитовано 4 червня 2025.
- ↑ Опис та поширення на сайті vinograd.club (рос.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Tropicos - Vitis amurensis. tropicos.org. Процитовано 11 червня 2025.
- ↑ а б Wang, Pengfei; Meng, Fanbo; Yang, Yiming; Ding, Tingting; Liu, Huiping; Wang, Fengxia; Li, Ao; Zhang, Qingtian; Li, Ke (3 червня 2024). De novo assembling a high-quality genome sequence of Amur grape ( Vitis amurensis Rupr . ) gives insight into Vitis divergence and sex determination. Horticulture Research (англ.). 11 (6). doi:10.1093/hr/uhae117. ISSN 2052-7276. PMC 11197301. PMID 38919553.
- ↑ Інформація на New York PlantsHQ (англ.). Процитовано 17 травня 2025.
- ↑ Дослідження Yi Wang (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б Oak Summit Nursery (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ а б Wein.plus (англ.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Ma, Z. Y.; Wen, J.; Tian, J. P.; Jamal, A.; Chen, L. Q.; Liu, X. Q. Testing reticulate evolution of four Vitis species from East Asia using restriction‐site associated DNA sequencing // Journal of Systematics and Evolution. — 2018. — Вип. 56. — № 4. — С. 331–339. — DOI:10.1111/jse.12444.
- ↑ а б Меженський, В. М.; Меженська, Л. О.; Якубенко, Б. Є. (2014). Нетрадиційні ягідні культури: рекомендації з селекції та розмноження (укр.). Київ: ЦП «Компринт». с. 34—36. ISBN 978-617-7202-09-6.
- ↑ Gutiérrez-Gamboa, G.; Liu, S. Y.; Sun, X.; Fang, Y. Oenological potential and health benefits of Chinese non-Vitis vinifera species: An opportunity to the revalorization and to breed new varieties // Food Research International. — 2020. — Вип. 137. — С. 109443. — DOI:10.1016/j.foodres.2020.109443.
- ↑ LI Demei (2015). The Chinese Vitis amurensis. Decanter China. Процитовано 11 червня 2025.
- ↑ Про види використання на rhs.uk (англ.). Процитовано 13 травня 2025.
- ↑ Про культивування та використання сорту (рос.). Процитовано 12 травня 2025.
- ↑ Рябова Т. И., Саверкин А. П. Дикорастущие кормовые растения пятнистого оленя // Труды Дальневосточного филиала Академии наук СССР. Серия ботаническая. — АН СССР, 1937. — Т. 2. — 901 с. — 1225 прим.
- ↑ Агабабян Ш. М. Кормовые растения сенокосов и пастбищ СССР. — Сельхозгиз, 1956. — С. 50. — 3000 прим.
- ↑ а б Liu, Liyuan; Li, Hua (2013–07). Review: Research progress in amur grape, Vitis amurensis Rupr. Canadian Journal of Plant Science (англ.). 93 (4): 565—575. doi:10.4141/cjps2012-202. ISSN 0008-4220.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Praskova, J. A.; Kiseleva, T. F.; Reznichenko, I. Y.; Frolova, N. A.; Shkrabtak, N. V.; Lawrence, Y. Biologically active substances of Vitis amurensis Rupr.: preventing premature aging // Food Processing Techniques and Technology. — 2021. — Вип. 51. — № 1. — С. 159–169. — DOI:10.21603/2074-9414-2021-1-159-169.
- Воробьёв Д. П. Дикорастущие деревья и кустарники Дальнего Востока. — Л. : Наука, Ленингр. отд. — С. 185—187. — 3000 прим.
- Сосновский Д. И. Род 878. Виноград — Vitis L. // Флора СССР[ru] / начато при рук. и под гл. ред. В. Л. Комарова. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1949. — Т. 14. — С. 700—704. — 4000 екз. (рос.)
- Усенко Н. В. Деревья, кустарники и лианы Дальнего Востока. — Хабаровск: Хабаровское книжное издательство, 1984. — С. 160—162. — 272 с. — 20 000 экз.