Випробування на удар

Випро́бування на уда́р — вид механічного випробування матеріалів з метою визначення їх здатності сприймати динамічні навантаження та схильності до крихкого руйнування. При ударній дії навантаження механічні характеристики матеріалу, що зазнає удару, можуть відрізнятися від характеристик, що визначаються експериментально в умовах статичного навантаження.
Найбільшого поширення набули ударні випробування надрізаних зразків на згин (ударна проба), що носить назву випробування на ударний згин. Надріз забезпечує умови крихкого руйнування: чим він гостріший, тим меншою є локальна пластична деформація і більшою частка прямого зламу в зруйнованому перетині. Оскільки при ударі важко виміряти прикладені зусилля, опір матеріалу удару визначається величиною роботи, що витрачається на його руйнування.
Здійснення випробування[ред. | ред. код]

Ударна проба здійснюється на маятникових копрах. Випробовуваний зразок розташовується, як балка, що лежить на двох опорах. Удару завдається посередині, строго проти надрізу на зразку з протилежного боку. Форма зразків і умови випробування повинні бути строго стандартними для забезпечення порівнянності результатів випробування. На рисунку показаний ескіз стандартного зразка для ударних випробувань. Закон подібності для зразків з надрізом не виконується.
Мета випробування полягає у визначенні питомої ударної в'язкості, що є мірою опору удару:
- ,кгс·м/см²
де — робота, що витрачається для руйнування стандартного зразка ударним навантаженням; — площа поперечного перетину зразка в місці надрізу.
У таблиці приведені ударні в'язкості конструкційних сталей.
Ударна в'язкість для деяких сталей | ||||
---|---|---|---|---|
Характеристика сталі та хімічний склад | Термічна обробка | |||
Відпал | Гартування й відпуску | |||
σв, кгс/мм² | aк, кгс·м/см² | σв, кгс/мм² | aк, кгс·м/см² | |
C < 0,15 | 35—45 | >25 | 36—50 | >25 |
C = 0,15—0,20 | 40—50 | >22 | 45—65 | >20 |
C = 0,20—0,30 | 50—60 | >20 | 55—75 | >15 |
C = 0,30—0,40 | 60—70 | >16 | 70—85 | >12 |
C = 0,40—0,50 | 70—80 | >12 | 80—95 | >8 |
C = 0,50—0,60 | 80—90 | >10 | 90—105 | >5 |
C = 0,60—0,70 | 85—95 | >8 | >100 | >3 |
C>0,7 | >95 | >6 | >105 | >2 |
Пристрій для випробування[ред. | ред. код]

Схема положень маятникового копра приведена на малюнку праворуч. Маятник 1 відводиться на кут α і кріпиться клямкою. Після відкидання клямки маятник падає, руйнуючи зразок 2, і за інерцією відхиляється на кут β Кути α і β відлічуються за положенням стрілки на шкалі 3.
Робота зламу визначається за формулою
, кгс·м
де — вага маятника; — відстань від центру тяжіння маятника до його осі гойдання; , , і — відповідно висота підйому маятника і його кути відхилення.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ДСТУ ISO 9016:2008 Випробування зварних з'єднань металевих матеріалів руйнівні. Випробування на ударний згин. Розташування зразка для випробування, надрізу на зразках, протокол випробування (ISO 9016:2001, IDT)
- ГОСТ 10708-82 Копры маятниковые. Технические условия.
- Фесик С. П. Справочник по сопротивлению материалов. — К.: Будівельник, 1970ю — 308 с.
|