Вирган Іван Оникійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Оникійович Вирган
Вирган Іван.jpg
Ім'я при народженні Іван Оникійович Вергун
Народився 19 травня (1 червня) 1908(1908-06-01)
с. Матвіївка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 12 січня 1975(1975-01-12) (66 років)
м. Харків, УРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,
Flag of the Ukranian State.svg УНР,
СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater ХНУ
Роки активності Від 1929 року
Жанр вірш, переклад
Членство Спілка письменників СРСР
Діти Вергун Наталія Іванівна

Іва́н Они́кійович Вирга́н (справжнє ім'я Вергун; * 19 травня (1 червня) 1908(19080601), с. Матвіївка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — † 12 січня 1975, Харків, УРСР) — український поет, перекладач. Жертва Сталінських репресій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Оникійович Вирган народився 14 червня 1908 року в селі Матвіївка на Полтавщині (тепер у межах села Кліщинці Чорнобаївського району Черкаської області) у сім'ї хліборобів.

Після закінчення Лохвицького педагогічного технікуму[1] вчителював, служив у Червоній Армії.

1940 року закінчив філологічний факультет Харківського університету.

Восени 1940 року Спілка письменників України відрядила І. Виргана до Чернівців уповноваженим по роботі з місцевими літераторами.

У листопаді 1940 року був заарештований органами НКВС УРСР за наклепницьким доносом Дмитра Косарика[2], в якому він звинувачувався у «злісній антирадянській пропаганді». Вирганові інкримінували організацію злочинної банди в Чернівцях. Поет, не зважаючи на тортури та залякування, винним себе не визнав.

21 березня 1941 року Чернівецький обласний суд засудив поета до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання Іван Вирган відбував у Печорських таборах, поблизу Воркути.

Вже 17 липня 1944 року справу було переглянуто і за постановою Ярославського обласного суду Івана Виргана достроково звільнено. Він повернувся до сім'ї, а у жовтні 1944 року був призваний в армію.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений медалями.

Після демобілізації в січні 1946 року — на літературній роботі.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Друкувати вірші почав 1929 року. У 1930-ті роки заявив про себе як активний і талановитий поет.

Член СП СРСР з 1936 року.

Твори[ред. | ред. код]

Перед війною видав збірки:

  • «Озброєна лірика» (1934)
  • «Сад дружби» (1935)
  • «Щастя-доля» (1938)

поему

  • «Джигіти» (1937)

Після табору та по війні видав книги:

  • «Поворот сонця на літо» (1947)
  • «Матвіївка над Сулою» (1949)
  • «Квітучі береги» (1950)
  • «Країна щастя» (1951)
  • «Поезії» (1954)
  • «У розповні літа» (1959)
  • «Василина» (1960)
  • «Над Сулою шумлять явори» (1960)
  • «Лірика» (1961)
  • «Даринка з братиком» (1961)
  • «Вибрані твори» (1965)
  • «Краса» (1966)
  • «Питиме зілля» (1967)
  • «Вибране» (1969)
  • «Серце» (1969)

Звільненню з табору присвячено поезію «Поворітьма».

Повністю опублікований на замовлення Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України за Національною програмою соціально значущих видань. Матеріали словника використані сайтом http://stalivyrazy.org.ua.

Перекладацька робота[ред. | ред. код]

Перекладав твори Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Федора Тютчева, Івана Буніна, Аветіка Ісаакяна, Акакія Церетелі, Яніса Райніса, Йоганна Ґете, Яна Неруди.

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько Наталії Вергун.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник/ Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
  • Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник /Упорядник Олег Килимник.— К.: Рад. письменник, 1960.—579 с.
  • З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 289.

Література[ред. | ред. код]

  • Вирган І. О., Пилинська М. М. Російсько-український словник сталих виразів. — Харків: Прапор, 2000. — 864 с.
  • Хитрук В. О. Вирган Іван Оникійович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 310.

Посилання[ред. | ред. код]