Вирозуб
| ?Плітка-вирозуб | |
|---|---|
 Rutilus frisii | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Остаріофізи (Ostariophysi) |
| Ряд: | Коропоподібні (Cypriniformes) |
| Родина: | Ялецеві (Leuciscidae) |
| Рід: | Плітка (Rutilus) |
| Вид: | Вирозуб |
| Біноміальна назва | |
| Rutilus frisii (Nordmann, 1840) | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Rutilus frisii |
 Віківиди: | Rutilus frisii |
 EOL: | 205242 |
 ITIS: | 639648 |
 МСОП: | 19782 |
 NCBI: | 484165 |
Плітка-вирозу́б, вирозуб[1], також вирезуб[2] (Rutilus frisii) — вид риб роду плітка (Rutilus) родини ялецевих. Має струнке, валькувате, видовжене тіло, вкрите дрібною лускою. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та низки інших природоохоронних документів[3].
Голова невелика, її довжина менша за висоту тіла. Висота спинного й анального плавців перевищує їхню довжину. Грудні плавці розташовані попереду уявної вертикалі, що проходить від спинного плавця. Хвостовий плавець великий, з глибокою виїмкою. Верхня частина тіла темно-сіра із зеленуватим відтінком, боки сріблясті, черево — біле. Спинний і хвостовий плавці — бурувато-сірі, інші — біля основи червонуваті з сірими кінцями. У період нересту луска стає блискучою, на її поверхні та на голові з'являються конічні бородавки молочного кольору, а боки тіла набувають червонуватого відтінку.
Поширений у басейнах Чорного, Азовського й Мармурового морів: від річок Болгарії до західного Закавказзя; також трапляється в озері Ізнік (Туреччина)[4][5].
У недалекому минулому був звичайним у багатьох річках України, а в пониззі Південного Бугу вважався навіть промисловою видом. Внаслідок зарегулювання стоку річок і забруднення їхніх вод чисельність цього виду значно зменшилася — він став рідкісним і таким що зникає.
Існує потреба в охороні та навіть штучному розведенні вирезуба. Без цього він може зникнути. Одним із заходів, спрямованих на його збереження, є заборона вилову.
Риби, які постійно мешкають у прісній воді та не виходять у пригирлові лимани, де кормова база значно багатша, мають повільніші темпи росту. Наприклад, у верхній течії Дністра семирічні риби сягають понад 40 см завдовжки, тоді як у пониззі Південного Бугу — близько 57 см, іноді навіть більше ніж 70 см (вагою до 8 кг). Водночас зазвичай трапляються особини завдовжки приблизно 50 см і вагою до 2 кг.
Вирозуб віддає перевагу порожистим ділянкам річок зі швидкою течією, коловоротами й чистою, навіть джерельною водою, багатою на кисень. У таких місцях він тримається переважно навесні та на початку літа — до завершення розмноження. Після цього плідники залишають ці ділянки, переміщуючись у лимани, глибокі плеса та водосховища, де нагулюються й зимують. Частина риб починає мігрувати до нерестовищ ще восени, але основна маса здійснює нерестову міграцію навесні.
Починає нереститись на четвертому-п'ятому році життя. На нерестовищах риби перебувають доти, доки не спаде паводок. Унаслідок цього вода очищується від мулу, а її температура досягає +12… +15 °C. Найчастіше це спостерігається на прикінці квітня — на початку травня. На кам'янистих перекатах завглибшки 0,5—1,5 м самиці відкладають 90—270 тисяч ікринок, діаметр яких сягає 2 мм. Нерест триває протягом усієї доби. Самицю супроводять три—п'ять самців. Вона треться черевцем об твердий субстрат і випускає ікру, яку одразу запліднюють самці, після чого вона заноситься течією під каміння. Там ікра інкубується. Личинки викльовуються через тиждень.
Молодь живиться тваринними організмами, що мешкають у товщі води. Дорослі особини споживають переважно молюсків, стулки яких роздавлюють добре розвиненими зубами.
Найінтенсивніше вирозуб живиться в теплу пору року, а впродовж доби — у нічний час.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду наразі залишається більш-менш стабільним, тому, згідно з Червоним списком МСОП, він має охоронний статус «відносно благополучний вид». Водночас в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції. Через це вирозуб занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид), Додатку 3 Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II — види, що становлять особливий інтерес для ЄС і потребують створення територій особливої охорони)[3][6].
- ↑ Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
- ↑ Макодай О. І., Алексієнко В. Р. «До фауни риб Вінницької області». — Вінницький державний педагогічний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. УДК 597.2/5 (477.44)
- ↑ а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годлевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 41)
- ↑ Дирипаско O.A., Извергин Л. В., Демьянченко К. И. (2011) Рыбы Азовского моря. Бердянск, 288 с.
- ↑ Özuluğ M., Altun Ö., Meriç N. (2005) On the fish fauna of Lake Iznik (Turkey). Turkish Journal of Zoology, 209: 371—375.
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 53)
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2024). Rutilus frisii на FishBase. Версія за лютий 2024 року.
- Вирезуб в Червоній книзі України [Архівовано 28 листопада 2012 у Wayback Machine.]
