Високий перевал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Високий перевал Picto infobox cinema.png
Жанр драма
військовий фільм
Режисер Володимир Денисенко
Сценарист Володимир Денисенко
У головних
ролях
Наталя Наум
Костянтин Степанков
Оператор Микола Кульчицький, Гутовський Володимир[джерело?]
Композитор Мирослав Скорик
Монтаж Лариса Улицька
Художник Анатолій Мамонтов
Василь Безкровний
Олексій Бобровников
Кінокомпанія Кіностудія імені Олександра Довженка
Мова українська
Країна УРСР
Рік 1981
IMDb ID 2912984

«Висо́кий перева́л» — український радянський художній фільм 1981 року режисера Володимира Денисенка, знятий за його власним сценарієм, частково заснованим на реальних подіях[1]. Фільм знятий на Кіностудії ім. О. Довженка, та вийшов у прокат у 1982 році.

Сюжет[ред. | ред. код]

Друга світова війна розкидала сім'ю карпатської селянки Ярослави Петрин. Вона завзята комуністка, а її чоловік, син та дочка виступають за підтримку ОУН-УПА. Під час будівництва оборонних споруд її було поранено. Так Ярослава опинилася у глибокому тилу, де після одужання працювала на заводі, не шкодуючи сил заради миру. А коли фронти відкотилися з рідного краю, вона з прийомним сином Альошею повернулася додому. Проте «мирний час» став для неї часом великих випробувань — спецслужби СРСР вели боротьбу з національно-визвольними змаганнями українців. Фільм розповідає про трагедію борні між родинними відчуттями і присягою вірності.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1982 — Диплом Олександру Денисенку за найкращу чоловічу роль — МКФ «Молодість»
  • 1982 — Приз і диплом кіностудії імені О. Довженка за відображення в картині боротьби українського народу проти буржуазного націоналізму ВКФ-82 в Талліні[2]

Історія створення[ред. | ред. код]

Фільм створювався під час радянської влади, тому не минув впливу політичної кон'юнктури. За словами Олександра Володимировича Денисенка, сина режисера, в авторській версії сценарію бандерівці були показані не в негативному плані — це були звичайні українські люди зі своїми трагедіями, такі самі, як і чоловік головної героїні. Фільм мав унаочнити трагедію сімей, члени яких опинилися по різні боки барикад. Перший варіант картини, де війська УПА були показані надто обсяжно, підпав під увагу КДБ, через що зазнав перемонтажу і значних купюр. О. В. Денисенко казав в інтерв'ю: «у результаті фільм і вийшов не таким, яким хотів його бачити батько. І, власно, через це він і вмер. Дуже переживав. І вважав, що його найбільша помилка в тому, що в тоталітарному суспільстві він взявся за тему, яку не зміг довести до кінця»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]