Високович Володимир Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Костянтинович Високович
Vysokovych Volodymyr Kostyantynovych portrait.gif
Народився 2 (14) березня 1854(1854-03-14)
Російська імперія Гайсин, Україна
Помер 13 (26) травня 1912(1912-05-26) (58 років)

Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Харківський університет
Галузь наукових інтересів медицина
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомі учні В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов.

Володи́мир Костянти́нович Високович (*2 (14) березня 1854(18540314), Гайсин, Україна — †13 (26) травня 1912)[1] — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання у Першій харківській гімназії з золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання у 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфлісу, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, в 1879 році його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації у травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.

Могила Володимира Високовича

Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Він удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця , черевного тифу.[2]

Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему.

Одним із перших опрацював проблему фагоциту.

Його вважають засновником харківської школи бактеріологів.

Брав активну участь у боротьбі з епідеміями чуми (зокрема у Бомбеї, 1896 рік).

Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

Меморіальна дошка Володимиру Високовичу на будинку колишнього Патологоанатомічного інституту (Київ, бульвар Шевченка, 17)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.