Високович Володимир Костянтинович
Високович Володимир Костянтинович | |
---|---|
![]() | |
Народився |
2 (14) березня 1854 Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія[1] |
Помер |
13 (26) травня 1912 (58 років) Київ, Російська імперія[1] |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство (підданство) |
![]() |
Діяльність | медицина, епідеміологія, бактеріологія, мікробіолог |
Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Сфера інтересів | патологія |
Заклад | Київський університет[d] |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медицини |
Відомі учні | В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов. |
Володи́мир Костянти́нович Високович (2 (14) березня 1854, Гайсин, Україна — 13 (26) травня 1912)[2] — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання у Першій харківській гімназії із золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання у 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфлісу, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, в 1879 році його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації у травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.
У дослідженні дисертаційного матеріалу докторант Високович застосовував новий метод — мікротомні зрізи із фіксованих тканин. Науковець виявив, що при розростанні інтими артерій мозку при сифілісі «стойкие клеточньїе злементьі соедини-тельной ткани образуются не из лейкоцитов, а из подвижных фибробластов — гистиогенного, а не кровяного происхождения» — це були переконливі дані патологічної гістології сифілітичного ендартериїту докази гістогенезу грануляційної тканини. Дисертація відкривала авторові шлях на кафедру патологічної анатомії університету і створила йому європейське ім'я. У березні 1884 р. доктора медицини Високовича відрядили у Німеччину та Францію. Вчений знав німецьку мову і розумів французьку, завдяки чому він міг спілкуватися з багатьма відомими європейськими науковцями, друкувати свої наукові праці.
Щодо мікроорганізмів, упорснутих у кров теплокровних тварин, автор дійшов наступних висновків:
- неушкоджені тканини і органи тварин непрохідні для мікроорганізмів;
- мікроорганізми швидко зникають з крові в паренхіматозних органах, тому що їх захоплюють фагоцити — фіксовані сполучно¬тканинні елементи, ендотеліальні клітини капілярів і речови-на між ендотелієм.
Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Він удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця, черевного тифу.[3]
Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему (нині її називають системою мононуклеарних фагоцитів).
Одним із перших опрацював проблему фагоцитозу.
Його вважають засновником харківської школи патологоанатомів.
Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми (зокрема у Бомбеї, 1896 рік).
У Києві по переїзду з Харкова професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха у 1887 році) і насамперед продовжив науково-творчі зв'язки Патологоанатомічного інституту Університету святого Володимира із Патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини та Чехії.
У Києві 1908 року В. К. Високович створив кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту і очолював її до 1911 року. В 1910 році був директором (за сумісництвом) Київського Бактеріологічного інституту (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України).
Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Высокович Владимир Константинович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Високович Володимир Костянтинович: До 150-річчя від дня народження. Сергій Старченко, Володимир Благодаров. Мистецтво Лікування
- ↑ М. А. Андрейчин, В. С. Копча — Епідеміологія. Навчальний посібник. — Укрмедкнига, Тернопіль. — 2000. — 382 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Високович
- Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0
- Життя, присвячене людям: до 160-річчя від дня народження Володимира Костянтиновича Високовича / уклад. : Л. Є. Корнілова, Є. О. Корнілова, С. П. Руда, О. А. Юрчишина ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Вінниц. нац. мед. ун-ту ім. М. І. Пирогова. — Київ, 2014. — 82 с. — (Товариство київських лікарів в особах).
- Народились 14 березня
- Народились 1854
- Уродженці Гайсина
- Померли 26 травня
- Померли 1912
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Харківського університету
- Доктори медицини
- Українські медики
- Українські патологоанатоми
- Учасники російсько-турецької війни 1877—1878
- Науковці Харківського університету
- Науковці Київського університету
- Українські професори
- Науковці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб
- Дослідники чуми
- Дослідники правця
- Дослідники черевного тифу