Високович Володимир Костянтинович

Володимир Костянтинович Високович
Народився	2 (14) березня 1854(1854-03-14) Гайсин, Україна
Помер	13 (26) травня 1912(1912-05-26) (58 років)
Громадянство	Російська імперія
Alma mater	Харківський університет
Галузь наукових інтересів	медицина
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Відомі учні	В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов.

Володи́мир Костянти́нович Високович (*2 (14) березня 1854(18540314), Гайсин, Україна — †13 (26) травня 1912) — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор.

Життєпис

Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання у Першій харківській гімназії з золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання у 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфлісу, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, в 1879 році його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації у травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.

Могила Володимира Високовича

Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Він удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця , черевного тифу.

Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему.

Одним із перших опрацював проблему фагоциту.

Його вважають засновником харківської школи патологоанатомів.

Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми (зокрема у Бомбеї, 1896 рік).

У Києві по переїзду з Харкова професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха у 1887 році) і насамперед продовжив науково-творчі зв'язки Патологоанатомічного інституту Університету святого Володимира із Патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини та Чехії.
У Києві 1908 року В. К. Високович створив Кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту і очолював її до 1911 року. В 1910 році був директором (за сумісництвом) Київського Бактеріологічного інституту (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України).

Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

Меморіальна дошка Володимиру Високовичу на будинку колишнього Патологоанатомічного інституту (Київ, бульвар Шевченка, 17)

Джерела

• Високович