Високович Володимир Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Високович Володимир Костянтинович
Vysokovych Volodymyr Kostyantynovych portrait.gif
Народився 2 (14) березня 1854
Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія[1]
Помер 13 (26) травня 1912 (58 років)
Київ, Російська імперія[1]
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність медицина, епідеміологія, бактеріологія, мікробіолог
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Сфера інтересів патологія
Заклад Київський університет[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомі учні В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов.

Володи́мир Костянти́нович Високович (2 (14) березня 1854(18540314), Гайсин, Україна — 13 (26) травня 1912)[2] — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог, доктор медицини, професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 (14 березня) 1854 року в Гайсині. У 1871 році Високович завершив навчання у Першій харківській гімназії із золотою медаллю, і вступив до Харківського університету на медичний факультет, закінчив навчання у 1876 році. Залишений як вибраний стипендіат при університеті. У зв'язку з російсько-турецькою війною 1877—1878 років його мобілізували як військового лікаря і відправили на Кавказ; у шпиталях Тіфлісу, Абастумані, Єревана набував фаху прозектора й ординатора. У 1878 році Високовича відрядили до Харкова в клініки університету, в 1879 році його направили до клінік Харківського військового шпиталю. У 1880 році медичний факультет Харківського університету обрав лікаря Високовича на 2 роки як стипендіата (на сьогодні — докторанта) — задля приготування до професорського звання по предмету «патологічна анатомія». У 1881 році стипендіат Високович склав екзамен на ступінь доктора медицини — дисертація «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», після прилюдного захисту дисертації у травні 1882 року йому присудили відповідний науковий ступінь (рос. «Университетским советом в степени доктора медицины»). З 1884 року — професор Харківського університету, з 1895 — в Київському університеті.

Могила Володимира Високовича

У дослідженні дисертаційного матеріалу докторант Високович застосовував новий метод — мікротомні зрізи із фіксованих тканин. Науковець виявив, що при розростанні інтими артерій мозку при сифілісі «стойкие клеточньїе злементьі соедини-тельной ткани образуются не из лейкоцитов, а из подвижных фибробластов — гистиогенного, а не кровяного происхождения» — це були переконливі дані патологічної гістології сифілітичного ендартериїту докази гістогенезу грануляційної тканини. Дисертація відкривала авторові шлях на кафедру патологічної анатомії університету і створила йому європейське ім'я. У березні 1884 р. доктора медицини Високовича відрядили у Німеччину та Францію. Вчений знав німецьку мову і розумів французьку, завдяки чому він міг спілкуватися з багатьма відомими європейськими науковцями, друкувати свої наукові праці.

Щодо мікроорганізмів, упорснутих у кров теплокровних тварин, автор дійшов наступних висновків:

  • неушкоджені тканини і органи тварин непрохідні для мікроорганізмів;
  • мікроорганізми швидко зникають з крові в паренхіматозних органах, тому що їх захоплюють фагоцити — фіксовані сполучно¬тканинні елементи, ендотеліальні клітини капілярів і речови-на між ендотелієм.

Зробив низку відкриттів у галузях патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології. Він удосконалив методи імунізації проти чуми, сибірки, правця, черевного тифу.[3]

Високович розробив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему (нині її називають системою мононуклеарних фагоцитів).

Одним із перших опрацював проблему фагоцитозу.

Його вважають засновником харківської школи патологоанатомів.

Брав активну участь у боротьбі з багатьма епідеміями чуми (зокрема у Бомбеї, 1896 рік).

У Києві по переїзду з Харкова професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха у 1887 році) і насамперед продовжив науково-творчі зв'язки Патологоанатомічного інституту Університету святого Володимира із Патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини та Чехії.
У Києві 1908 року В. К. Високович створив кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту і очолював її до 1911 року. В 1910 році був директором (за сумісництвом) Київського Бактеріологічного інституту (нині — Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України).

Помер 26 травня 1912 року. Поховали його у Києві на Байковому кладовищі. Товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту з портретом небіжчика у ніші медальйонної форми.

Меморіальна дошка Володимиру Високовичу на будинку колишнього Патологоанатомічного інституту (Київ, бульвар Шевченка, 17)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Высокович Владимир Константинович / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Високович Володимир Костянтинович: До 150-річчя від дня народження. Сергій Старченко, Володимир Благодаров. Мистецтво Лікування
  3. М. А. Андрейчин, В. С. Копча — Епідеміологія. Навчальний посібник. — Укрмедкнига, Тернопіль. — 2000. — 382 с.

Джерела[ред. | ред. код]