Десантно-штурмові війська Збройних сил України
| Десантно-штурмові війська Збройних сил України | |
|---|---|
|
Емблема десантно-штурмових військ | |
| Засновано | 1992 |
| Країна |
|
| Вид |
|
| Роль | повітрянодесантні війська |
| Штаб командування |
м. Житомир в/ч А3771 |
| Прізвиська | Єноти [⇨] |
| Оборонець | Архістратиг Михаїл |
| Гасло | «Завжди перші!» |
| Прапор |
|
| Річниці | 21 листопада |
| Війни/битви | Російсько-українська війна |
| Вебсайт | dshv.mil.gov.ua |
| Командування | |
| Командувач |
|
| Знаки розрізнення | |
| Беретний знак | |
| Нарукавний знак | |
|
| |
Десантно-штурмові війська Збройних сил України, ДШВ ЗСУ — це окремий рід військ у складі Збройних сил України, призначений діяти як повітряний десант, а також для виконання бойових завдань у тактичному та оперативному тилу ворога. До складу військ входять повітрянодесантні, аеромобільні та штурмові частини.
До 2012 року мали назву Аеромобільні війська (АеМВ), у 2012—2017 роках — Високомобільні десантні війська (ВДВ). До 2016 року рід десантних військ входив до складу Сухопутних військ.[⇨]
Лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень у своєму виданні The Military Balance 2022 року зазначає, що ДШВ ЗСУ налічує 20 000 військовослужбовців (7 бригад, 1 окремий артилерійський дивізіон). ДШВ ЗСУ мають на озброєнні 60 танків (Т-80), понад 180 бронетранспортерів (БТР-Д, БТР-3, БТР-4, БТР-80, Дозор-Б), 75 бойових машин десанту (БМД-1, БМД-2), а також бронеавтомобілі KrAZ Spartan. Артилерія — 142 одиниці (2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акація», БМ-21 «Град», Д-30, 2С9 «Нона», 120-мм міномети), засоби ППО — Стріла-10, ЗУ-23-2.[1]
Десантно-штурмові війська перебувають у постійній бойовій готовності і є наймобільнішим родом військ, який спроможний виконувати будь-яке завдання в різних умовах.
Доктрина застосування[ред. | ред. код]
Основними завданнями ДШВ визначені:[2]
- порушення управління військами і роботи тилу противника;
- унеможливлення планомірного використання резервів противником;
- боротьба з повітряними десантами і угрупуваннями противника, що прорвалися;
- заняття і утримання важливих об'єктів і рубежів з метою забезпечення безперешкодного і своєчасного оперативного розгортання власних військ та сил у визначених операційних зонах, районах.
Крім основних завдань ДШВ можуть брати участь у боротьбі з незаконними збройними формуваннями, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, заходах щодо здійснення захисту життя і здоров'я громадян та об'єктів державної власності за межами України та виконувати інші завдання, визначені законами України.
Історія[ред. | ред. код]
Рід десантних військ Збройних сил України був створений після проголошення незалежності України на основі частин і з'єднань повітрянодесантних військ СРСР, які дислокувалися на території країни на момент розпаду СРСР. З'єднання та частини входили до складу Збройних Сил України поступово, в період з 1 січня 1992 року до початку літа 1993 року.
1999 року Президентом України була затверджена дата Дня аеромобільних військ — 2 серпня.[3]
27 липня 2012 було підписано розпорядження[4] про присвоєння аеромобільним військам ЗС України назви «Високомобільні десантні війська», таким чином було відновлено радянську абревіатуру «ВДВ».
У 2015 році аеромобільні бригади Високомобільних десантних військ були підсилені танковими підрозділами, таким чином перетворивши їх на десантно-штурмові. Кожна з п'яти бригад мала отримати по танковій роті. Для посилення ВДВ були обрані танки Т-80, що завдяки газотурбінному двигуну мали перевагу у швидкості і маневровості у порівнянні з Т-64.[5][6][7]
У 2016 році виведено зі складу Сухопутних військ та сформовано як окремий рід військ.[8]
В травні 2017 року концерн Укроборонпром підготував чергову партію танків Т-80, які пройшли капітальний ремонт, для передачі десантним військам.[9]
В червні 2017 року було проведено перші від відновлення незалежності військові навчання зі стрільбами реактивної артилерії безпосередньо з поромів на воді: підрозділи 95-ї бригади форсували Дніпро.[10][11]
Наприкінці жовтня 2017 року Командування ВДВ повідомило про затвердження ребрендингу та нової дати професійного свята. Назву змінено на: Десантно-штурмові війська, професійне свято: новостворені Десантно-штурмові війська відзначатимуть 21 листопада, в День архістратига Михаїла.[12][13]
21 листопада 2017 року було проведено урочисту церемонію на Михайлівській площі в Києві під час якої П'ятий Президент України й військове командування вручили нову символіку:[14][15][16][17]
- було проведено церемонію заміни блакитного берета на берети кольору марун разом із новим беретним знаком.[18]
- Вручено штандарт командувача десантно-штурмових військ
- Вручено прапор роду військ
- Встановлено текст клятви десантника
Структура[ред. | ред. код]
1990[ред. | ред. код]
- 98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія (Командування ПДВ).
- 224-й навчальний центр повітрянодесантних військ (м. Хирів. Командування ПДВ).
- 40-ва окрема десантно-штурмова бригада ОдВО (м. Миколаїв. Командування м. Одеса), з липня 1990 року — повітрянодесантна (Командування ПДВ, м. Москва).
- 23-тя окрема десантно-штурмова бригада КВО (м. Кременчук. Командування м. Київ), з липня 1990 року — повітрянодесантна (Командування ПДВ, м. Москва).
- В кожній армії ОдВО, КВО, ПрикВО — окремий десантно-штурмовий батальйон.
- 908-й окремий десантно-штурмовий батальйон, Гончарівське (1 гв. ЗА)
1993[ред. | ред. код]
Станом на 1 червня 1993 року угруповання повітряно-десантних військ на території України існувало у складі:
- 98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія була поділена навпіл між Україною та Російською Федерацією, тому з травня 1993 року переформована на 1-шу аеромобільну дивізію, що мала у своєму складі: 25-ту повітряно-десантну бригаду (217 гв. пдп), 45-ту аеромобільну бригаду (нове формування на базі 299 гв. пдп), 91-й артилерійський полк, 28-й навчальний батальйон (нове формування), комплект частин та підрозділів забезпечення дивізії. Пункт постійної дислокації — м.Болград та смт Веселий Кут Арцизського району Одеської області.
- 23-тя окрема аеромобільна бригада (до 1990 року — 23 дшбр, до літа 1992 року — 23 пдбр) 1 липня 1995 року була передана до складу Прикордонних військ України та отримала назву 23-й окремий аеромобільний прикордонний загін спеціального призначення. У 1997 році передана до складу СБУ і реформована у спецпідрозділ. Пункт постійної дислокації — м.Кременчук Полтавської області.
- 224-й навчальний центр повітряно-десантних військ, з вересня 1993 року — 39-та окрема аеромобільна бригада (пізніше переформована у 80-й окремий аеромобільний полк), м.Хирів, Львівська область, з 2003 року передислоковано до м.Львів.
- 40-ва окрема повітрянодесантна бригада (до 1990 року — 40 дшбр), потім — 40-ва окрема аеромобільна бригада. Пізніше переформована у 79-й окремий аеромобільний полк, з червня 2007 року розгорнутий у бригаду. Пункт постійної дислокації знаходиться в м.Миколаїв.
- 95-й навчальний центр аеромобільних військ, з літа 1995 року переформований в 95-ту окрему аеромобільну бригаду. Частина сформована на базі кадрових з'єднань 8-ї танкової армії. Пункт постійної дислокації — м. Житомир.
2001[ред. | ред. код]
У 2001 році аеромобільні війська складались з:[19]
| Підрозділ | в/ч # | Розташування | Статус |
|---|---|---|---|
| Командування 1-ша аеромобільна дивізія | А0220 | Болград | розформовано у 2003 році |
| 25-та повітрянодесантна бригада | А1126 | Гвардійське (Дніпропетровська область) | |
| 45-та аеромобільна бригада | А1533 | Болград | з 2003 року — 16-та механізована бригада розформовано у 2006 році |
| 27-ма механізована бригада | А0664 | Білгород-Дністровський | розформовано у 2004 році[20] |
| 91-й артилерійський полк | А0242 | Веселий Кут | |
| 95-та окрема аеромобільна бригада | А0281 | Житомир | |
| 79-й окремий аеромобільний полк | А0224 | Миколаїв | |
| 80-й окремий аеромобільний полк | А0284 | Львів |
| 1-ша аеромобільна дивізія | |
| Окрема бригада | |
| Окремі полки |
2008[ред. | ред. код]
25-та окрема повітрянодесантна бригада
79-та окрема аеромобільна бригада
80-й окремий аеромобільний полк
95-та окрема аеромобільна бригада
28-й окремий навчальний батальйон (169-й НЦ)
2019[ред. | ред. код]
Командування Десантно-штурмових військ А3771, м. Житомир
| Склад десантно-штумових військ Збройних сил України[21] | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва частини | Емблема | Місце дислокації | Підпорядковані окремі батальйони | ||||||
| 25-та окрема повітрянодесантна бригада | смт Гвардійське Дніпропетровська область |
||||||||
| 45-та окрема десантно-штурмова бригада | м.Болград, Одеська область |
||||||||
| 46-та окрема десантно-штурмова бригада | м.Полтава Полтавська область |
||||||||
| 79-та окрема десантно-штурмова бригада | м.Миколаїв Миколаївська область |
||||||||
| 80-та окрема десантно-штурмова бригада | м.Львів Львівська область |
||||||||
| 81-ша окрема аеромобільна бригада | м. Краматорськ Донецька область |
||||||||
| 95-та окрема десантно-штурмова бригада | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| 5 батальйонна тактична група | с. Терентіївка Полтавська область |
||||||||
| 23 окремий танковий батальйон | с. Великий Кобилин Житомирська область |
||||||||
| 148 окремий гаубичний самохідний артилерійський дивізіон | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| Навчальні частини[21] | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва частини | Емблема | Місце дислокації | Підпорядковані військові частини | ||||||
| 199-й навчальний центр | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| Частини забезпечення[21] | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва частини | Емблема | Місце дислокації | Підпорядковані військові частини | ||||||
| Комендатура десантного забезпечення[22] | |||||||||
| 132-й окремий розвідувальний батальйон | смт. Озерне Житомирська область |
||||||||
| 102-й окремий склад зберігання повітрянодесантної техніки та майна[23] | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| 135-й окремий батальйон управління[23] | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| 232-га об'єднана база забезпечення | с. Рахни Вінницька область |
рота охорони | |||||||
| 347-й інформаційно-телекомунікаційний вузол[21] | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
| Військово-топографічна служба[21] | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Назва частини | Емблема | Місце дислокації | Підпорядковані окремі батальйони | ||||||
| 124-та топографічна частина[21] | м.Житомир Житомирська область |
||||||||
Чисельність[ред. | ред. код]
У 2016 році Командування ще ВДВ планувало збільшити штатну чисельність військ до 30000 осіб до 2020 року.[24]
Лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень у своєму виданні The Military Balance 2021 року зазначає, що ДШВ ЗСУ налічує 8000 військовослужбовців. Вони організовані у 7 бригад (1 повітрянодесантну, 5 десантно-штурмових і 1 аеромобільну) і 1 окремий дивізіон артилерії.[1]
На кінець 2021 року польський портал Defence24 оцінював чисельність ДШВ ЗСУ в 16000 військовослужбовців[25].
Навчальні заклади[ред. | ред. код]
- Факультет десантно-штурмових військ Одеської військової академії
Командування[ред. | ред. код]
- Командувачі
- (1992—1993) в. о. полковник Савечко Віктор Олексійович
- (1993—1998) генерал-майор Раєвський Віталій Анатолійович
- (1998—2005) полковник Якубець Іван Миколайович
- (2006—2012) полковник Лісовий Сергій Гурійович
- (2012—2014) полковник Швець Олександр Миколайович
- (на 06.2014) в. о. полковник Галушкін Юрій Алімович
- (на 01.2015) в.о. полковник Іванов Володимир Станіславович[26][27]
- (03.2015—08.2019) генерал-лейтенант Забродський Михайло Віталійович[28][29]
- (08.2019—07.2021) генерал-лейтенант Мойсюк Євген Георгійович
- (з 08.2021) бригадний генерал Миргородський Максим Вікторович
- Начальники штабу
- (2015—2016) генерал-майор Луньов Ігор Васильович
- (з 2016) генерал-майор Ковальчук Андрій Трохимович[30]
- Перші заступники
- (2016—2018) генерал-майор Содоль Юрій Іванович[31]
- (2018—2019) генерал-майор Мойсюк Євген Георгійович
- (з 08.2019) полковник Шандар Олексій Михайлович[32]
- Начальники управління бойової підготовки
- (2016) полковник Іванов Володимир Станіславович[33]
- Начальники повітрянодесантної служби
- (2016) полковник Галушкін Юрій Алімович[34]
- Начальники управління ракетних військ та артилерії
- полковник Артамощенко Сергій Станіславович
- Заступники з матеріально-технічного забезпечення
- (2016) полковник Щербань Павло Ростиславович[35]
- Начальники відділу по роботі з особовим складом
- (2016) полковник Павлушенко Станіслав Миколайович[36]
Традиції[ред. | ред. код]
Професійне свято[ред. | ред. код]
З 2017 року новостворені Десантно-штурмові війська відзначають своє професійне свято 21 листопада, в День архістратига Михаїла — верховного командувача Божого війська у битві проти нечистих сил.[12] Свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента України «Про День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України» від 21 листопада 2017 р. № 380/2017.
У попередні роки, в 1999—2017, День високомобільних десантних військ відзначався щороку 2 серпня. Свято було встановлене в Україні згідно з Указом Президента України «Про День аеромобільних військ» від 2 серпня 1999 р. № 937/99. На підставі Указу Президента України від 27 липня 2012 року № 457 «Про День високомобільних десантних військ» було змінено його назву, відповідно до зміни назви роду військ.
Прізвиська[ред. | ред. код]
Одне з прізвиськ українських десантників — єноти.[37][38][39] Це знайшло відображення у сувенірній продукції десантних військ, ілюстраціях.[40] Єнотами назвав десантників і президент України у вересні 2018.[41][42]
Вшанування[ред. | ред. код]
11 вересня 2021 року Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 10 гривень, присвячену Десантно-штурмовим військам ЗСУ, яка входить серії монет «Збройні сили України».[43]
Див. також[ред. | ред. код]
- Повітряно-десантні формування країн світу
- Повітрянодесантна підготовка
- Оснащення Десантно-штурмових військ України
- Рейд 95-ї бригади
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Military Balance, 2021, с. 211.
- ↑ Основними завданнями ДШВ визначені. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 17 січня 2018.
- ↑ Указ Президента України № 937 від 1999
- ↑ Управління преси та інформації МОУ: На базі повітряно-десантної частини та аеромобільних військ створені високомобільні десантні війська (ВДВ) Збройних сил України [Архівовано 6 квітня 2014 у Wayback Machine.][недоступне посилання]
- ↑ Десантники получили первую партию газотурбинных танков Т-80. ЛIГА.Новости. 9 липня 2015. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
- ↑ Т-80 підсилить десантників. Понад 50 танків пішли у ВДВ - Народна армія. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
- ↑ Обкатка танка Т-80 ВДВ Украины. ФОТОРЕПОРТАЖ. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
- ↑ Основні показники реформування Міністерства оборони та Збройних Сил у 2016 році. Ukrainian Military Pages. 4 серпня 2017. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2021.
- ↑ “Укроборонпром” підготував для десантників чергову партію “летючих” танків Т-80 – відео випробувань. http://wartime.org.ua. Військова панорама. 22 травня 2017. Архів оригіналу за 28 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
- ↑ Унікальний досвід: під час навчань ВДВ вперше в історії ЗСУ “Гради” вдарили з поромної переправи. http://mil.in.ua. Український мілітарний портал. 22 червня 2017. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Бойові стрільби, десантування, багатокілометрові марші та подолання різних перешкод здійснили воїни 95 окремої десантно-штурмової бригади ВДВ на кількох військових полігонах.. http://www.vdv.mil.gov.ua. Високомобільні десантні війська України. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ а б Замість ВДВ будуть Десантно-штурмові війська. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 1 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
- ↑ Михайло Забродський: Час змін настав - ВДВ ЗСУ змінять назву, форму та свято (відео). http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 3 листопада 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ Виступ Президента України під час урочистої церемонії перейменування Високомобільних десантних військ у Десантно-штурмові війська Збройних Сил України та встановлення Дня Десантно-штурмових військ ЗСУ. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Замість ВДВ в Україні будуть Десантно-штурмові війська. http://www.bbc.com/. BBC Україна. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Затверджено емблему, девіз і прапор Десантно-штурмових військ ЗС України. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Десантно-штурмові війська - тепер офіційно. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Глава держави: Відсьогодні українські десантники носитимуть темно-бордові берети – кольору крові своїх побратимів, пролитої в боях за Україну. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ (рос.) № 477-р від 3 грудня 2001 року "Про шефство Дніпропетров [Архівовано 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Розформовані військові частини. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 6 червня 2016.
- ↑ а б в г д е ж Високомобільні десантні війська. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
- ↑ У владі неба. В Десантно-штурмових військах сформований новий підрозділ. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
- ↑ а б Структура ВДВ. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
- ↑ Десантно-штурмові війська. Сучасний стан та перспективи розвитку. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ "Крилата піхота" України готується до нових рейдів у тилу ворога. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
- ↑ Хто командує українськими військами на Донбасі: головні особи. ukr.segodnya.ua (укр.). Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ «Крилаті піхотинці» вдосконалюють рівень професійної майстерності. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам. Сайт Президента України. 23 березня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015.
- ↑ генерал-лейтенант Забродський Михайло Віталійович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Начальнику штабу – першому заступнику командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України полковнику Ковальчуку Андрію Трохимовичу присвоєно чергове військове звання «генерал – майор». http://www.vdvua.net/. 19 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ генерал-майор Содоль Юрій Іванович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Заступник начальника Генштабу ЗС України представив особовому складу командування ДШВ нового командувача. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ полковник Іванов Володимир Станіславович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ полковник Галушкін Юрій Алімович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ полковник Щербань Павло Ростиславович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ полковник Павлушенко Станіслав Миколайович. http://www.vdvua.net/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- ↑ Словник фронтового сленгу: Ніштяки, нора та нацики. www.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Житомирські десантники зірвали навчання військ НАТО й повергнули в шок американських бойових офіцерів, які, здається, бачили все - News DKS - Новости и инфо Житомира. news.dks.com.ua (ru-ru). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Бирюков рассказал военную "сказку про енотов" и массовом самоубийстве боевиков (рос.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ М'яка іграшка Єнот. kapterka.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Молодці, "єноти" - Порошенко про успіхи десантників на навчаннях Saber Junction (укр.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Українські десантники захопили італійських спецназівців: фото операції. Розслідування (укр.). Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Десантно-штурмові війська Збройних Сил України. old.bank.gov.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Александр Петровский, Аэромобильные войска Украины: в идеале и на практике. Выпуск № 76(рос.) (архів) // desant.com.ua, 14 серпня 2006
- Фешовець, Олег; Слободянюк, Михайло (2019). Історія Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Бібліотека "Цитаделі". Львів: Астролябія. ISBN 978-617-664-168-1.
- Mariner, Десантно-штурмові війська. Сучасний стан та перспективи розвитку [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Мілітарний, 5 квітня 2020
Література[ред. | ред. код]
Довідники[ред. | ред. код]
- Міжнародний інститут стратегічних досліджень. The Military Balance 2021. — 2021. — 504 с. — ISBN 9781032012278.
Посилання[ред. | ред. код]
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 379/2017 [Архівовано 21 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Горох Е. А., Символика аэромобильных войск, войск специального назначения и морской пехоты Украины. (часть1) [Архівовано 8 вересня 2007 у Wayback Machine.](рос.) // state.army.vseovdv, жовтень 2004
- Проведені заходи реформування дозволили суттєво покращити стан Збройних Сил [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Десантники Чернігова стали однією родиною [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Змагання на кращий танковий взвод ВДВ ЗС України [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Особливості нового однострою Високомобільних десантних військ Збройних Сил України [Архівовано 16 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Маруновий берет — наша гордість [Архівовано 27 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Нашивки аэромобильных войск и спецназа Украины(рос.) // 2007
- Знаки класної кваліфікації Десантно-штурмових військ. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 22 листопада 2018. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
- Нова нарукавна символіка десантних бригад ЗСУ. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
Відео[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||