Височина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Височина́ (англ. upland) — рівнинна ділянка земної поверхні з абсолютними висотами від 200 до 500 м (до 600 м[1]), що характеризується підвищенням відносно навколишніх просторів (наприклад, Подільська височина, Середньоруська височина тощо)[2][3]. Піднесеність переважно не має чітко виражених схилів. Височини, як і низовини, належать до рівнин, але протиставляються їм у абсолютних висотах[4]. Термін «височина» отримав широке застосування в номенклатурі форм рельєфу пострадянських країн[4].

Височинами можуть також називати ділянки, що лежать вище навколишніх територій[5].

Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею[1]. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси, матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини[1].

Генезис[ред.ред. код]

Утворення височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами[1]. Так, в Україні відроги Середньоруської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком домезозойського фундаменту Донецької складчастої споруди[1]. Висхідні неотектонічні рухи на південно-західному схилі Східноєвропейської платформи призвели до формування Волинської і Подільської височин[1]. Підняття окремих блоків фундаменту сформували Придніпровську і Приазовську височини[1].

Класифікація[ред.ред. код]

За морфологічними ознаками розрізняють:

  • горбисті височини,
  • хвилясті височини,
  • плескаті височини[1].

За генезисом виділяють:

  • денудаційні (Волинська);
  • пластово-денудаційні (Середньоруська);
  • структурно-денудаційні (Приазовська);
  • цокольні (Донецька)[1].

В Україні[ред.ред. код]

Докладніше: Височини України

В Україні височини займають 25% площі держави. Найбільшими височинами є: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приазовська[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Ковальов П. В. Височина // Географічна енциклопедія України. — Том 1. / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.
  2. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973.
  3. (рос.) Возвышенность // Краткая географическая энциклопедия. Том 1: Ааре — Дятьково / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960. — 563 с.
  4. а б Возвышенность // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  5. а б Височина // Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання[ред.ред. код]