Вихватнівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вихватнівці
Броньована Покровська церква 1842 року
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський район
Громада Китайгородська сільська громада
Код КОАТУУ 6822483902
Основні дані
Населення 572
Площа 2,183 км²
Густота населення 262,02 осіб/км²
Поштовий індекс 32392
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°40′45″ пн. ш. 26°50′12″ сх. д. / 48.67917° пн. ш. 26.83667° сх. д. / 48.67917; 26.83667Координати: 48°40′45″ пн. ш. 26°50′12″ сх. д. / 48.67917° пн. ш. 26.83667° сх. д. / 48.67917; 26.83667
Місцева влада
Адреса ради 32385, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Китайгород, вул. Леніна, 70, тел. 9-81-18
Карта
Вихватнівці. Карта розташування: Україна
Вихватнівці
Вихватнівці
Вихватнівці. Карта розташування: Хмельницька область
Вихватнівці
Вихватнівці

Вихва́тнівці — село в Україні, в Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 572 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Вихватнівці знаходиться між річками Тернава і Студениця (2-3 км.), неподалік від села Китайгород, на трасі на Бакоту Т 2317.

Назва[ред. | ред. код]

Перше поселення у цій місцевості знаходилося у Совому яру. Під час нападу татар воно було пограбоване і знищене, але невелика купа селян врятувалась у лісовій печері. Люди з врятованим скарбом переселилися на захід від Сового яру і біля криниць заснували нове село. Від слова «вихвачувати», тобто «збирати похапцем» (речі) і пішла назва сучасного поселення.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Біля села розташований заказник «Совий Яр», який займає 827 га. Назва заказника походить від назви урочища, в якому колись водилося багато сов. На крутосхилах Товтр вздовж р. Студениця розкинулися дубово-грабові ліси вперемішку з чагарниковим степом і кам'янистими відслоненнями. У «Совому Яру» є невеличка популяція зозулиних черевичків звичайних, яка щорічно милує око своїми неповторними квітами.

Тут зростають рідкісні аконіт Бессера, булатка великоквіткова, коручка чемерникоподібна, любка дволиста, підсніжник звичайний, проліска дволиста, які під кронами дубів, лип, кленів і ясенів, поміж ліщини, калини, бруслини європейської та кизилу створюють квітчастий візерунок від весни до осені.

Ранньою весною золотистими та сріблястими келихами бутонів і фіолетових квітів сону великого та сону чорніючого, золотистими голівками горицвіту весняного вкриваються степові пагорби, а в квітні білопінним цвітом квітують чагарники: терен і глід. Влітку «Совий Яр» манить прохолодою та боровиками, підосичниками, підберезовиками і моховиками. Казковості лісу надають мохи дікранум, тортула, грімія, евкладіум, які утворюють купинки біля джерел струмків і на вологих місцях, а деякі оселилися серед трав скелястих степових ділянок. Також тут можна побачити і лишайники, серед яких кладонії і меланіелії.

Тут трапляються рідкісні види птахів (змієїд, деркач, осоїд та інші) і ссавців (підковоніс малий, горностай, борсук звичайний, видра річкова). Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі зберіглися залишки маєтку (в поганому стані).

Тут також знаходиться броньована Покровська церква (1842, зведена на місці дерев'яної ж — але, певно, не броньованої — попередниці. Та згоріла в 1839 р. — і громада зібрала гроші на нову. Зібраних коштів, певно, було недостатньо — бо вдалося лише купити стару церкву з Миньковців. А кам'яний фундамент залишився ще від храму-попередника. Кам'яна прибудова походить, певно, з більш пізнього часу.

В селі — а скоріше, біля нього, в урочищі Совий Яр — колись була папірня, зведена крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою в 1912 р. Навіть фірмовий знак підприємства був із совою на паперовому рулоні. Папірню розібрали в 1930-х, а папероробну машину відправили в Дніпропетровськ — щоб через 32 роки повернути назад, на Поділля, на Проскурівську фабрику.

Персоналії[ред. | ред. код]