Виховна робота у військових формуваннях України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Виховна робота у Збройних Силах та інших військових формуваннях України  — це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з’єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів[1].

Визначення виховання в широкому і вузькому значенні[ред. | ред. код]

Ключовим словом у словосполученні виховна робота є поняття “виховання”. Системний підхід передбачає розглядання виховання у всіх його вимірах, він вказує на необхідність його розуміння в широкому (загальному) і вузькому (конкретному) значенні.

У широкому розумінні виховання ототожнюється з соціалізацією, тобто розглядається як процес і результат засвоєння і активного відтворення людьми соціального досвіду, який охоплює їх широку, багатосторонню взаємодію між собою, з соціальним середовищем і природою, що їх оточує.

У вузькому значенні виховання розглядається як процес цілеспрямованого і систематичного впливу суб’єкта виховання на об’єкт в інтересах привиття йому якостей відповідних виховним цілям і завданням [с. 31][2]. Це значення за своєю сутністю є концентрованим визначенням сутності виховної роботи у військових формуваннях.

Причини змін концептуальних засад[ред. | ред. код]

Слід зазначити, що відношення до цієї справи є неоднозначним. Ми з регулярною періодичністю спостерігаємо зміну основної парадигми впровадження у військових формуваннях України гуманітарної політики, як і зміну назви органів військового управління відповідальних за організацію впровадження цієї політики.

Основними причинами такого стану є:

  • по-перше, відсутність єдиного підходу у визначенні суттєвих ознак загальновідомих категорій і взаємозв’язку їх логічних обсягів;
  • по-друге, еволюція ставлення до виховної роботи і виховних органів, від завдань щодо нейтралізації негативних соціально-психологічних процесів і буферної ролі виховних органів, до відповідальності за ефективність виховного впливу на всі сфери життя та діяльності військ;
  • по-третє, це досить тривалий пошук такої форми, яка б забезпечила об’єктивно необхідне місце та роль виховних органів і в той же час запобігла загрозі одноосібної влади командирів;
  • по-четверте, це прямолінійне проектування на наш терен досягнень західної демократії про забезпечення добровільного вибору громадянами ідейної орієнтації та відповідної лінії поведінки, де вольовий вплив на їхню свідомість кваліфікується як порушення прав людини. А оскільки виховання передбачає застосування і вольового впливу в процесі формування у особистості певних якостей, то ставити його в основу концепції із політичних причин вважається недоцільним. Але при цьому не береться до уваги те, що там протягом віків склався такий уклад і рівень життя, який забезпечує постійне відновлення ідейної та організаційної єдності не тільки армій, а й народів, тому об’єктивної необхідності в таких органах там немає. Відсутність же цієї єдності у нашому суспільстві об'єктивно вимагає цілеспрямованої виховної діяльності з її формування. Тому навіть щирі сподівання на позитивний результат від впровадження найсучасніших досягнень у гуманітарній сфері, без врахування особливостей перехідного періоду Української держави, є відвертою утопією;
  • по-п’яте, це довготривале панування настанови щодо ідейного нейтралітету держави і безідейність військових. Але враховуючи те, що категорія “ідея” означає поняття, яке відображає дійсність у свідомості людини, виражає ставлення до неї, то який може бути нейтралітет до головної нашої дійсності – розбудови незалежної Української держави? Ця ідея повинна стати основним принципом нашого світосприйняття. Якщо держава не сформує чіткої державної ідеології і не забезпечить ідейної єдності її захисників, то ідейний плюралізм, який поки що взаємно нейтралізується, за певних умов стихійно поляризується і поставить під загрозу навіть її існування. Тому інтереси держави вимагають неформального підходу до визначення концептуальних основ виховної діяльності у збройних формуваннях України. Вихідним положенням, яке визначає зміст всього виховного процесу, є категорія “моральний дух”, що розглядається як внутрішня сила людини, що спонукує до дій і визначає її поведінку[3].

Система виховної роботи[ред. | ред. код]

Для досягнення намічених цілей виховання використовується вся структурно-функціональна сукупність необхідних компонентів організаційно-виховного впливу, яка реалізується через систему виховної роботи.

Система виховної роботи  — це певним способом упорядкована сукупність життєвих і особисто педагогічних явищ, елементів і процесів, які відповідають сучасним вимогам суспільства та здійснюють оптимальний вплив на згуртування військових колективів, формування у особового складу якостей необхідних для захисту незалежної Української держави[4].

Структура системи виховної роботи[ред. | ред. код]

Система виховної роботи включає:

  • складові виховної роботи;
  • елементи організаційно-виховного впливу;
  • види діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу [с. 20][5].

Складові виховної роботи[ред. | ред. код]

Складові виховної роботи  — це сфери застосування та функціонування організаційного та виховного впливу [с. 22][5].

Складовими виховної роботи є:

  • морально - психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань – це комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин та підрозділів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань;
  • морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ, який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань;
  • інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними органами, органами військового управління, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами виховної роботи, засобами масової інформації заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави Збройних Силах та інших військових формуваннях України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності;
  • культурно-виховна і просвітницька робота забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля особового складу;
  • військово-соціальна робота передбачає здійснення комплексу соціально-правових, інформаційних та організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям, працівникам Збройних Силах та інших військових формуваннях України, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України та іншими законодавчими актами прав і пільг в одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених функціональних та службових обов’язків [1].

Елементи організаційно-виховного впливу[ред. | ред. код]

Елементи організаційно-виховного впливу — це сукупність учасників виховного процесу, науково-теоретичних та практичних компонентів цілеспрямованої виховної дії, які забезпечують оптимальні результати її ефективності.

Елементами організаційно-виховного впливу є:

  • суб’єкти виховної роботи – це учасники виховного процесу, які здійснюють цілеспрямований вплив на об’єкти виховної роботи з метою формування якостей необхідних для виконання покладених завдань;
  • об’єкти виховної роботи – це військовослужбовці, колективи, групи на які спрямований організаційно-виховний вплив;
  • принципи виховної роботи – це вихідні, найбільш загальні наукові чи моральні правила, які визначають зміст та організацію виховної роботи;
  • закономірності виховної роботи являють собою вираження істотних зв’язків, що повторюються, між явищами та процесами у галузі повсякденної виховної діяльності командирів, виховних органів, громадських організацій, активу;
  • цілі виховної роботи – це те, до чого прагне виховання, майбутнє, на досягнення якого спрямовуються його зусилля;
  • завдання виховної роботи – це складові цілі виховання в період її практичної реалізації, це те, чого належить досягти під час здійснення виховання. Цілі і завдання відносяться як ціле і частина, система і її компоненти;
  • напрямки виховної роботи – це види виховання, що визначені у відповідності з формами суспільної свідомості та особливостями діяльності військовослужбовців;
  • методи виховної роботи – це сукупність прийомів та засобів організаційно-виховного впливу на військовослужбовців та військові колективи з метою формування комплексу морально-психологічних якостей, необхідних для успішного виконання покладених службово-бойових завдань;
  • засоби виховної роботи – це джерела та предмети які застосовуються при здійсненні організаційно-виховного впливу на свідомість, волю та почуття військовослужбовців;
  • форми виховної роботи – це спосіб вираження змісту виховної дії суб’єкта виховної роботи на об’єкт виховного впливу з певним застосуванням засобів виховної роботи. Під змістом заходу розуміється сукупність ідей, поглядів, понять, що складають сукупність процесу виховання і виражаються в певній формі. Зміст і форма діалектично взаємообумовлені. Однак зміст є визначальним по відношенню до форми [с. 36 – 38][2].

Види діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу[ред. | ред. код]

Види діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу — це комплекс аналітичних та практичних дій в межах сфери відповідальності посадових осіб, які визначають їх місце і роль у виховній роботі відповідно принципу єдиноначальності.

Видами діяльності щодо забезпечення функціонування виховного процесу є:

  • керівництво виховною роботою командирами;
  • організація виховної роботи заступниками командирів по роботі з особовим складом [с. 38][6].

Керівництво виховною роботою[ред. | ред. код]

Керівництво виховною роботою найчастіше проявляється:

  • у постановці завдань з виховної роботи;
  • у затвердженні всіх планів з виховної роботи;
  • в інструктуванні командирів, офіцерів з виховної роботи, активу;
  • у контролі за виконанням поставлених завдань;
  • в особистому проведенні виховних заходів [с. 39][2].

Організація виховної роботи[ред. | ред. код]

Організація виховної роботи передбачає:

  • з’ясування вимог керівних документів, завдань командирів та начальників щодо виховної роботи;
  • оцінку обстановки в частині (підрозділі), регіоні можливих дій, наявних сил та засобів виховної роботи;
  • визначення основного змісту форм та методів виховної роботи;
  • складання плану виховної роботи та його доведення до виконавців;
  • навчання командирів, офіцерів виховної роботи, активу методиці виховної роботи;
  • надання допомоги у проведенні виховних заходів;
  • здійснення контролю за проведенням виховної роботи;
  • узагальнення та розповсюдження передового досвіду проведення виховних заходів;
  • оцінку ефективності виховної роботи;
  • підведення підсумків виховної роботи [с. 39] [2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Затверджено Указом Президента України від 04.09.1998 № 981/98.
  2. а б в г Іллюк О. О. Концептуальні основи виховної роботи у військових формуваннях України [Текст] / О. О. Іллюк // Честь і закон. – 2002. – № 2. – С. 31–39.
  3. Іллюк О. О. Якою має бути концепція виховної роботи? [Текст] / О. О. Іллюк // Народна армія. – 1997. – 27 грудня.
  4. Іллюк О. О. Виховна робота – важливий компонент бойової готовності військ [Текст] / О. О. Іллюк // Народна армія. – 1997. – 16 вересня.
  5. а б Іллюк О. О. Сутність та зміст системи виховної роботи [Текст] / О. О. Іллюк // Теоретико-методологічні основи виховної роботи у внутрішніх військах МВС України : навч. посіб. / О. О. Іллюк, П. П. Круть. — Х. : Військовий ін-т ВВ МВС України, 2003. — 164 с.
  6. Іллюк О. О. Концептуальні основи виховної роботи у внутрішніх військах [Текст] / О. О. Іллюк // Теорія і практика виховної роботи у внутрішніх військах МВС України : підручник / О. О. Іллюк, Ю. П. Бабков, В. Є. Глуховський та ін.; за ред. С. Т. Полторака. — Х. — Акад. ВВ МВС України, 2008. — 650 с.