Вихрущ Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вихрущ Володимир Павлович
Псевдо Володимир Українець
Народився 4 березня 1934(1934-03-04)
с. Августівка, Козівський район, Тернопільська область, Україна
Помер 23 червня 1999(1999-06-23) (65 років)
м. Тернопіль, Україна
Поховання Микулинецький цвинтар
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Львівський інститут банківської справи
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов українська
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений економіст України

Володи́мир Па́влович Ви́хрущ (псевдонім — Володимир Українець; 4 березня 1934, с. Августівка Козівського району Тернопільської області — 23 червня 1999, м. Тернопіль) — поет, доктор економічних наук (1991 р.), професор (1991 р.), заслужений економіст України (1990 р.), член-кореспондент Академії підприємництва та менеджменту України (1995 р.), академік Академії економічних наук (1997), член науково-професійного товариства ім. М. Міхновського, член Спілки письменників України (1976). Батько доктора педагогічних наук Анатолія Вихруща.

Нагороди[ред. | ред. код]

Життєпис[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Володимиру Вихрущу 4 березня виповнилося б 80 років

Володимир Павлович Вихрущ народився 4 березня 1934 року в селі Августівці Козівського району Тернопільської області в сім'ї селянина. Навчався у Конюхівській 8-річній школі, 1952 року закінчив Львівський фінансово-кредитний технікум, відтак — Одеський кредитно-економічний інститут (1959), Інститут управління (м. Москва), Інститут менеджменту (м. Київ), аспірантуру. 1991-го захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми регулювання економічного і соціального розвитку регіонів в умовах переходу до ринкових відносин».

Працював старшим інспектором Лановецького райфінвідділу, головою колгоспу в с. Вербовець Лановецького району.

Від 1965 — завідувач Заліщицького райфінвідділу, від 1968 — в Тернопільському фінансово-економічному інституті (нині ЗУНУ): старший викладач кафедри фінансів, декан.

Упродовж 20 років — голова облплану, заступник голови Тернопільського облвиконкому. Від 1992 — завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій ТАНГ.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Досліджував розвиток бізнесу, раціонального використання ресурсів на регіональному рівні. Автор понад 100 наукових праць, у тому числі кількох монографій, навчальних посібників, більше 25 збірок поезій та пісень. Низку віршів Вихруща перекладено болгарською, польською та іншими мовами.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • Барви сонця (1972)
  • Утверджую день (1975)
  • Чебрець (1977)
  • Веління серця (1979)
  • Подих весни (1980)
  • Поезії (1982)
  • На крилах любові (1984)
  • Вірші та поеми (1986)
  • Полум'я калини (1988)
  • Серпень душі моєї (1990)
  • Мамина світлиця (1991)
  • Світло душі (1991)
  • Квіти надії (1992)
  • Шлях до волі (1992)
  • Світ починається з любові (1995)

Композитори Микола Колесса, Юлій Мейтус, Володимир Верменич, Андрій Кушніренко, Анатолій Кос-Анатольський, Мирослав Скорик, Анатолій Горчинський, Ярослав Смеречанський, Теодор Хмурич, Юрій Кіцила, Владислав Толмачов, Ярослав Дуб та інші написали музику до багатьох його поезій.

Вони звучать у виконанні Ніни Матвієнко, сестер Байко, Алли Кудлай, а також самодіяльних співаків та вокальних ансамблів.

Збірки пісень[ред. | ред. код]

  • Пісні барвінкового краю (1983)
  • Немає кращої землі, як наша рідна Україна (Австралія, 1991)
  • Рідна сторона (1994)
  • Кроком руш! (1995)
  • З Україною в серці (1996)
  • Троянди на мечах (1998)

Популярні пісні[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Могила Володимира Вихруща на Микулинецькому цвинтарі

Ім'ям Володимира Вихруща названа Тернопільська спеціалізована школа № 17.

4 березня 2014 р. на будинку по вулиці Замковій, 7 у Тернополі, в якому тривалий час жив поет, відкрили меморіальну дошку.

30 березня 2015 в Українському домі «Перемога» композитор Юрій Кіцила провів творчий вечір, присвячений Володимиру Вихрущу[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]