Вихід із Європейського Союзу
| Європейський Союз |
 Це одна із статей, що входять до серії: |
Внутрішня політика
|
|
|
Вихід із Європейського Союзу є правом членів Європейського Союзу по TEU (Стаття 50): «Будь-яка держава-член може прийняти рішення про вихід з Союзу згідно зі своїми конституційними вимогами»[1].
Жодна держава ніколи не виходила з ЄС, хоча деякі залежні території або напівавтономні області робили це. З них тільки Ґренландія явно проголосувала за вихід, від'єднуючись від попередника ЄС, Європейської економічної спільноти (ЄЕС), 1985 року.
До 2015 року жодна держава-член ЄС ніколи не проводили національний референдум про вихід з Європейського Союзу, хоча 1975 року у Великій Британії відбувся всенародний референдум про вихід з його попереднику, ЄЕС, 67,2 % виборців проголосували за те, щоб залишитися в Спільноті. Велика Британія провела референдум 23 червня 2016 року, щоб вирішити чи залишатися їй членом Європейського Союзу або стати незалежною. Результати голосування показали, що 51,9 % висловилися за вихід з ЄС при явці 72,2 %.
Див. також[ред. | ред. код]
- Вихід із єврозони[en]
- Вихід Великої Британії з ЄС
- Вихід Данії з ЄС
- Вихід Нідерландів з ЄС
- Вихід Франції з ЄС
- Вихід Угорщини з ЄС
- Вихід Польщі з ЄС
- Вихід Румунії з ЄС
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Consolidated version of the Treaty on European Union. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 16 січня 2018.
Див. також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про Європейський Союз. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
