Вишгородський державний історико-культурний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ландшафт Вишгорода та церква святих Бориса і Гліба.

Вишгородський державний історико-культурний заповідник — історико-культурний заповідник національного значення в історичному місті Вишгороді (Київська область), що в IX - XII століттях був резиденцією і другою після Києва столицею правителів Русі-України. Вперше Вишгород згадується у літописі за 946 рік. Головна адміністративна будівля заповідника розташована у найстарішій кам'яній будівлі ("Будинок Клюкви") міста за адресою: вул. Шкільна, 58, м. Вишгород (Київська область, Україна).

Завдання заповідника[ред. | ред. код]

Основними завданнями заповідника є:

  • Здійснення заходів з охорони та збереження об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих об’єктів, творів монументального,  образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва;
  • Проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної та культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини, духовного збагачення громадян.
  • Розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо режиму збереження і порядку використання об’єктів культурної спадщини, що перебувають на його балансі, забезпечення їх утримання, захисту, збереження та належного використання;
  • Здійснення заходів щодо належного використання земель історико-культурного призначення (території пам’яток, охоронних зон, заповідників, музеїв, охоронюваних археологічних територій);
  • Проведення роботи з  виявлення, вивчення, фіксації, складання облікової документації, класифікації закріплених за ним нерухомих об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих предметів, творів монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, підготовка документації для їх державної реєстрації;
  • Забезпечення на території історичного ареалу м. Вишгорода належний захист та утримання пам’яток археології, які є державною власністю;
  • Проведення експозиційної роботи;
  • Проведення інформаційно-видавничої діяльності, популяризації заповідної справи, проблем охорони і належного утримання об’єктів культурної спадщини та визначення порядку реалізації виготовленої друкованої продукції;
  • Організація та координація проведення наукових досліджень у заповіднику, залучення до цієї роботи працівників інших організацій;
  • Здійснення міжнародного співробітництва, укладення угод з іноземними фізичними та юридичними особами згідно із законодавством;
  • Вживання заходів для розвитку інфраструктури екскурсійного і рекреаційного обслуговування на території заповідника, надання відповідних платних послуг і встановлення цін на них, якщо інше не передбачено законодавством.

Історія створення заповідника[ред. | ред. код]

Створення Історико-культурного заповідника пов'язане з роботою Вишгородської археологічної експедиції Інституту історії матеріальної культури (1934—1937 рр.) під головуванням Тадея Мовчанівського. На нараді в липні 1934 року було вирішено звертатися до державних органів охорони з проектом захисту всього комплексу споруд Межигір'я, окремі ділянки зробити заповідними. Зважали і на кон'юнктуру: вважалося що Вишгород привертатиме «велику увагу істориків і письменників у зв'язку з проблемами історії м. Києва». Вважалося також, що для виконання завдань експедиції потрібна «підготовка і концентрація найкращих наукових сил з усієї України».

Історичний ландшафт Вишгорода

Виробнича нарада з питань оголошення території городища заповідником відбулася 16 липня 1935 року. Зусилля науковців і краєзнавців не виявилися марними - 9 вересня 1935 року територія давнього Вишгорода офіційною постановою була оголошена заповідною. Але після Другої Світової війни про заповідник вже ніхто не згадував[1].

Сучасний Вишгородський історико-культурний заповідник був заснований у 1994 році, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабміну України. Першим директором був Кушнірук Віталій Миколайович. З осені 2016 заповідником керує кандидат історичних наук Влада Литовченко[2].

У 2006 році відкрився один із провідних підрозділів заповідника — Музей гончарства Русі-України.

Створений у 1982 році, Вишгородський історичний музей є найстаршим структурним підрозділом державного історико-культурного заповідника. У 2008 році він був реконструйований. У 2010 році до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено територію Історичного ландшафту давньоруського м. Вишгорода (охор.№ 5899-Кв, Наказ Міністерства культури України від 21.12.2010 за № 1266/0/16-10). Досить різноманітне і добре збережене історичне середовище займаєміську гору. Крім дитинця Вишгородського городища воно включає забудову дуже давніх і тісно пов’язаних з ним вулиць Калнишевського і Межигірського Спаса, берегові схили з пасмом зелених територій. Історичний ареал Вишгорода сприймається як цілісне містобудівне ландшафтне утворення. Цей краєвид знаної історичної і художньої цінності потребує дбайливого збереження, оскільки може бути порушений навіть незначним втручанням.

Структура, експозиції[ред. | ред. код]

Пам'ятник Святим Борису і Глібу

Зараз у складі Вишгородського державного історико-культурного заповідника діють такі структурні підрозділи: Відділ охорони пам'яток історії і культури, Відділ археології, Відділ фондів, Відділ тематичних експозицій, Науково-методична рада, а також:

Музей гончарства, Вишгород

Музей гончарства (у приміщенні по вулиці Межигірського Спаса, 11) — знайомить із Вишгородом як значним історичним осередком гончарських традицій — від доби Київської Русі і до сьогодення. Зараз у музеї працює справжній гончарний круг, а щочетверга відвідувачі можуть пройти майстер-клас разом із досвідченими гончарями і зробити собі глечика, тарілку, іграшку абощо — на приємну згадку про відвідання Вишгородського Музею гончарства;

Вишгородський історичний музей (на першому поверсі сучасної будівлі за адресою: вул. Грушевського, 1) — музейна експозиція присвячена археологічній спадщині Вишгородського району, починаючи від часів палеоліту. Відвідувачі можуть побачити унікальний макет "Ольжиного граду", почути історію славнозвісного козацького Межигірського монастиря та помилуватися копією ікони Вишгородської Божої Матері.

Археологічна експедиція. На базі заповідника діє постійна археологічна експедиція і тривають рятувальні археологічні дослідження. В 2013–2014 роках були проведені розкопки на вулицях Межигірського Спаса та Старосільській. Виявлено гончарні печі, господарські та житлові споруди гончарів Київської Русі, інші матеріали. Розкопки вів завідувач відділу археології Вишгородського заповідника Всеволод Івакін разом із науковцями заповідника Андрієм Оленичем та Дмитром Бібіковим. Результати археологічних досліджень – у матеріалах міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій, місцевій пресі.

Храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді.
Храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді.

Заповідник має своє періодичне наукове видання "Старожитності Вишгородщини".

Конференції та виставкові проекти[ред. | ред. код]

Наукові конференції проведені Вишгородським заповідником з 2016 року:

  • Міжнародна конференція «Експериментальне моделювання давньоруських засобів водного транспорту», яке проходить під егідою міжнародного проекту «Балтія – Причорномор’я: реконструкція торговельних зв’язків». Організатори: Міжнародна Академія наук (м. Брюссель), Вишгородська районна державна адміністрація, Вишгородський історико-культурний заповідник. 28 жовтня 2016 р., м. Вишгород, Київська обл.
  • Науково-практична конференція «Історія  та перспективи  розвитку  Вишгородського історико-культурного  заповідника (до 80 – річчя  утворення заповідної  території Вишгорода)» 3 листопада 2016 р., м. Вишгород.
  • Науково-практична конференція: «Межигірська старовина: популяризація та збереження культурної спадщини Вишгородщини». Організатори: Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації, Вишгородський історико-культурний заповідник, Видавництво Олега Філюка. 23 листопада 2016 р., м. Вишгород, Київської обл.
  • 18 квітня 2018 року спільно з КНУ Тараса Шевченка проведено Круглий стіл "Проблеми збереження та охорони пам’яток Давньоруської доби в Україні», присвячений міжнародному дню пам’яток і визначних місць, відбувся у приміщенні Вишгородської районної централізованої бібліотечної системи 18 квітня. Організували і провели його фахівці Вишгородського історико-культурного заповідника. До заходу долучилось багато гостей. Вишгородські науковці радо вітали їх: доктора історичних наук, професора кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Марину Палієнко та студентів вишу; представників Київського обласного археологічного музею, Яготинського історичного музею, які приїхали розповісти про свої напрацювання; також завітав заступник Вишгородського міського голови Ігор Свистун[3]. Директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко зауважила: «Вся історико-культурна спадщина є надбанням народу України. В Україні всього нараховують близько 130 000 об’єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку. З них 6 унікальних культурних об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Своїми пам’ятками може пишатися і Вишгород, і однією з провідних функцій ВІКЗ є, окрім науково – дослідницької роботи, й дослідження і утримання цих пам’яток, і ми докладаємо всіх зусиль, щоб ця робота велася на належному рівні». Марина Палієнко подарувала ВІКЗ унікальне видання, у якому вміщено історію журналу «Киевская старина», і всі понад 6 тисяч його публікацій, з яких немало – про Вишгород і його пам’ятки. «Я мала щастя долучитися до вивчення цієї історіографічної традиції, і результатом стала книга, яка вийшла у видавництві Темпера». Влада Литовченко подякувала, і зауважила, що книга знайде гідне місце у науковій бібліотеці ВІКЗ, яка нині формується. Завідувач відділу пам»яткоохоронної діяльності Алла Плотнікова розповіла про історію встановлення дня пам’яток історії та культури, про те, яку роботу в цьому напрямку проводить ВІКЗ та з якими не вирішеними питаннями стикається. Ігор Свистун наголосив, що міська влада підтримує ВІКЗ: «Ми як місцева влада гарантуємо, що зробимо все, щоб зберегти те, що ми маємо, крім цього, будемо стежити і допомагати в тому, що буде необхідно». І гості, й працівники ВІКЗ обмінялися науковими здобутками, обговорили проблеми та шляхи їх вирішення, а також висловили пропозиції щодо поліпшення стану охорони історичних, археологічних та культурних пам’яток. Уважними слухачами круглого столу були й учні Вишгородської гімназії «Інтелект», які цікавляться історичною спадщиною свого краю. Також у цей день ВІКЗ представив виставку унікальних мап «Оригінальні карти ІХ-ХІХ ст. Як джерело культурної спадщини Київської землі». Серед них – і мапа під назвою «Нова карта Польщі та Угорщини» датована приблизно 1540 роком, на якій Вишгород позначений як замкове місто. Це робота відомого польського картографа Бернарда Ваповски, якого ще називають «батьком польської картографії» .Влада Литовченко зауважила: «Ми бачимо, що з давніх часів Вишгород фігурував як місто. Це унікальні роботи, ми виставили ці карти, тому що на них є зображення Вишгорода. Як зауважила провідний науковий співробітник ВІКЗ, зберігач фондів Ірина Гончаренко, яка цікаво розповіла про унікальні експонати, ці карти передав ВІКЗ на тимчасове зберігання медальєр, збирач старовини, меценат та благодійник Дмитро Піркл.
  • У 2018 році проведено XXIV науково-практичну конференцію «Старожитності Вишгородщини». [[http://koda.gov.ua/news/xxiv-naukovo-praktichna-konferenciya-star/ У рамках конференції було представлено три унікальних виставки: географічних карт «Вишгород на оригінальних картах XVI–IXX століть як джерело вивчення історії Київської землі» (з колекції мецената, колекціонера і медальєра Дмитра Піркла), авторської кераміки гончара Володимира Довгана, з яким ВІКЗ співпрацює в рамках відтворення народних ужиткових ремесел.  А також презентація видань видавництва «Мистецтво» до 85-річчя з початку його діяльності[4].
  • 5 липня 2018 року відкрито унікальний архівно-музейний проект "Київські мотиви. Адреси і адресати"[5]. Відвідувачі отримали унікальну нагоду побачити рідкісні листівки та музейні предмети з фондів найбільшого в Європі архіву документів особового походження Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Вишгородського історико-культурного заповідника, приватних зібрань колекціонера, медальєра, мецената Дмитра Піркла та наукового співробітника Вишгородського історико-культурного заповідника Василя Михальчука. Також на виставці представлені поштові картки та цикл гравюр українського графіка, народного художника України, члена Спілки художників України Миколи Стратілата. Цінність поштової листівки не обмежується лише вміщеним на ній унікальним чи високохудожнім зображенням. Важливо й те, звідки і кому ці листівки відправлялися. На виставці «Київські мотиви. Адреси і адресати» є й поштівки, відправлені чи одержані відомими постатями Київського краю. Серед них: літературознавець Олександр Назаревський; художник-авангардист Костянтин Піскорський; науковець, фінансист, керуючий канцелярією Київського Товариства взаємного кредиту Олександр Цитович та інші. На виставці було представлено й вітальні картки, виконані з цінних паперів з позолотою. До речі, листівки з видами Київщини випускались не лише в Україні, а й в багатьох країнах Європи, а надіслані вони були сотням тисяч людей по всьому світу. Втрачені, але не забуті архітектурні перлини Києва та Київщини дають можливість не лише отримати уявлення про те, як виглядали міста у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., а й доторкнутись до «живої» історії, побачити, якими були, наприклад, легендарна Десятинна церква чи Історичне Межигір’я. Не залишає байдужим і експозиція старовинних самоварів та одягу кінця ХІХ – початку ХХ ст., що відображає традиції, котрі домінували у побуті жителів Київського Полісся, а також унікальні експонати Музею історії моди Марини Іванової та оригінали унікальних старовинних географічних карт, на яких позначено не лише Київ, а й довколишні міста, одне з яких – Вишгород[6]. Крім того, у рамках відкриття виставки відбулася презентація нової книги видавництва "Мистецтво" – "Київ столітньої давнини" Дмитра Малакова та Андрія Прибєги. Це альбом-гід, проілюстрований старовинними листівками Києва та населених місцевостей Київської губернії. "Мені особливо приємно презентувати цей унікальний, родинний, дуже теплий виставковий проект, який не тільки демонструє дві сотні оригінальних поштовий карток, а й відкриває завісу над таким мистецьким, історичним, соціокультурним феноменом як поштова листівка. Кінець ХІХ – перша третина ХХ століть – саме той відрізок часу, який охоплює представлена на нашій виставці поштова листівка – припадає на так званий золотий період розквіту цього виду кореспонденції. Тоді листівки вже друкувалися накладам, що сягали десятків тисяч. На них були нанесені документальні, мистецькі, а також панорамні зображення ландшафтів, населених пунктів тощо. Для Вишгородського історико-культурного заповідника є дуже важливим те, що на виставці представлено рідкісні листівки з видами тих об’єктів Київщини, яких, на жаль, уже не існує. Наприклад, Історичне Межигір’я. На виставці можна побачити й рідкісні листівки із зображеннями Вишгорода, а також сіл району, серед яких, наприклад, Деміївка, якої сьогодні вже немає на карті. Все це – справді цінний дослідницький матеріал. Сьогоднішнім відкриттям цей проект не обмежується. Попереду на нас всіх чекає цікавий лекторій літераторів, діячів культури, демонстрація фільмів", - розповіла директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко[7]. На захід завітав і начальник управління культури, національностей та релігій Київської ОДА Ігор Подолянець, який передав вітання від Олександра Горгана та подякував усім, хто долучився до виставки: "Ми горді тим, що саме Київщина взяла участь в організації даної виставки". А також додав, що КОДА постійно надає безпосередню підтримку музеям та заповідникам Київщини і спільно з ними організовує подібні заходи. "Саме ця виставка показує співпрацю між комунальним закладом – заповідником, державним архівом і обласною державною адміністрацією. Це один із тих заходів, які ми проводимо. Адже на території Київської області – від Яготинщини до Тетіївщини, є ряд заповідників, музеїв. Від КОДА здійснюється методично-практична допомога, популяризація музеїв та заповідників, фінансова підтримка, зокрема й у вигляді придбання обладнання та сучасних технічних засобів. Є спеціально розроблена програма для підтримки галузі культури. Нею передбачені культурно-мистецькі заходи не лише на території України, а й закордоном",  - повідомив Ігор Подолянець[8].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дегтяр Тетяна, Орлов Руслан. Вишгород. Минуле і сучасне. Київ, «Рада», 2005. — С. 35 — 37
  2. Влада Литовченко офіційно вступила на посаду директора Вишгородського історико-культурного заповідника. Процитовано 2016-10-05. 
  3. Київська обласна державна адміністрація » У Вишгородському історико-культурному заповіднику обговорили питання охорони пам’яток. koda.gov.ua (uk). Процитовано 2018-10-25. 
  4. Київська обласна державна адміністрація » XXIV науково-практична конференція «Старожитності Вишгородщини». koda.gov.ua (uk). Процитовано 2018-10-25. 
  5. Виставка 'Київські мотиви. Адреси і адресати' у фото. FromUA NEWS (ru). Процитовано 2018-10-25. 
  6. У Києві відкрилася виставка старовинних поштових листівок | Моя Київщина. mykyivregion.com.ua (ru-ru). Процитовано 2018-10-25. 
  7. У Києві відкрилася виставка старовинних поштових листівок | Моя Київщина. mykyivregion.com.ua (ru-ru). Процитовано 2018-10-25. 
  8. У Києві відкрилася виставка старовинних поштових листівок | Моя Київщина. mykyivregion.com.ua (ru-ru). Процитовано 2018-10-25. 

Джерело-посилання[ред. | ред. код]