Вишгородський державний історико-культурний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ландшафт Вишгорода та церква святих Бориса і Гліба.

Вишгородський державний історико-культурний заповідник — історико-культурний заповідник національного значення в історичному місті Вишгороді (Київська область), що в IX - XII століттях був резиденцією і другою після Києва столицею правителів Русі-України. Вперше Вишгород згадується у літописі за 946 рік. Головна адміністративна будівля заповідника розташована у найстарішій кам'яній будівлі ("Будинок Клюкви") міста за адресою: вул. Шкільна, 58, м. Вишгород (Київська область, Україна).

Завдання заповідника[ред.ред. код]

Основними завданнями заповідника є:

  • Здійснення заходів з охорони та збереження об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих об’єктів, творів монументального,  образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва;
  • Проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної та культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини, духовного збагачення громадян.
  • Розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо режиму збереження і порядку використання об’єктів культурної спадщини, що перебувають на його балансі, забезпечення їх утримання, захисту, збереження та належного використання;
  • Здійснення заходів щодо належного використання земель історико-культурного призначення (території пам’яток, охоронних зон, заповідників, музеїв, охоронюваних археологічних територій);
  • Проведення роботи з  виявлення, вивчення, фіксації, складання облікової документації, класифікації закріплених за ним нерухомих об’єктів культурної спадщини, пов’язаних з ними територій та рухомих предметів, творів монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, підготовка документації для їх державної реєстрації;
  • Забезпечення на території історичного ареалу м. Вишгорода належний захист та утримання пам’яток археології, які є державною власністю;
  • Проведення експозиційної роботи;
  • Проведення інформаційно-видавничої діяльності, популяризації заповідної справи, проблем охорони і належного утримання об’єктів культурної спадщини та визначення порядку реалізації виготовленої друкованої продукції;
  • Організація та координація проведення наукових досліджень у заповіднику, залучення до цієї роботи працівників інших організацій;
  • Здійснення міжнародного співробітництва, укладення угод з іноземними фізичними та юридичними особами згідно із законодавством;
  • Вживання заходів для розвитку інфраструктури екскурсійного і рекреаційного обслуговування на території заповідника, надання відповідних платних послуг і встановлення цін на них, якщо інше не передбачено законодавством.

Історія створення заповідника[ред.ред. код]

Створення Історико-культурного заповідника пов'язане з роботою Вишгородської археологічної експедиції Інституту історії матеріальної культури (1934—1937 рр.) під головуванням Тадея Мовчанівського. На нараді в липні 1934 року було вирішено звертатися до державних органів охорони з проектом захисту всього комплексу споруд Межигір'я, окремі ділянки зробити заповідними. Зважали і на кон'юнктуру: вважалося що Вишгород привертатиме «велику увагу істориків і письменників у зв'язку з проблемами історії м. Києва». Вважалося також, що для виконання завдань експедиції потрібна «підготовка і концентрація найкращих наукових сил з усієї України».

Історичний ландшафт Вишгорода

Виробнича нарада з питань оголошення території городища заповідником відбулася 16 липня 1935 року. Зусилля науковців і краєзнавців не виявилися марними - 9 вересня 1935 року територія давнього Вишгорода офіційною постановою була оголошена заповідною. Але після Другої Світової війни про заповідник вже ніхто не згадував[1].

Сучасний Вишгородський історико-культурний заповідник був заснований у 1994 році, згідно з Указом Президента України та Постановою Кабміну України. Першим директором був Кушнірук Віталій Миколайович. З осені 2016 заповідником керує кандидат історичних наук Влада Литовченко[2].

У 2006 році відкрився один із провідних підрозділів заповідника — Музей гончарства Русі-України.

Створений у 1982 році, Вишгородський історичний музей є найстаршим структурним підрозділом державного історико-культурного заповідника. У 2008 році він був реконструйований. У 2010 році до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено територію Історичного ландшафту давньоруського м. Вишгорода (охор.№ 5899-Кв, Наказ Міністерства культури України від 21.12.2010 за № 1266/0/16-10). Досить різноманітне і добре збережене історичне середовище займаєміську гору. Крім дитинця Вишгородського городища воно включає забудову дуже давніх і тісно пов’язаних з ним вулиць Калнишевського і Межигірського Спаса, берегові схили з пасмом зелених територій. Історичний ареал Вишгорода сприймається як цілісне містобудівне ландшафтне утворення. Цей краєвид знаної історичної і художньої цінності потребує дбайливого збереження, оскільки може бути порушений навіть незначним втручанням.

Структура, експозиції[ред.ред. код]

Пам'ятник Святим Борису і Глібу

Зараз у складі Вишгородського державного історико-культурного заповідника діють такі структурні підрозділи: Відділ охорони пам'яток історії і культури, Відділ археології, Відділ фондів, Відділ тематичних експозицій, Науково-методична рада, а також:

Музей гончарства, Вишгород

Музей гончарства (у приміщенні по вулиці Межигірського Спаса, 11) — знайомить із Вишгородом як значним історичним осередком гончарських традицій — від доби Київської Русі і до сьогодення. Зараз у музеї працює справжній гончарний круг, а щочетверга відвідувачі можуть пройти майстер-клас разом із досвідченими гончарями і зробити собі глечика, тарілку, іграшку абощо — на приємну згадку про відвідання Вишгородського Музею гончарства;

Вишгородський історичний музей (на першому поверсі сучасної будівлі за адресою: вул. Грушевського, 1) — музейна експозиція присвячена археологічній спадщині Вишгородського району, починаючи від часів палеоліту. Відвідувачі можуть побачити унікальний макет "Ольжиного граду", почути історію славнозвісного козацького Межигірського монастиря та помилуватися копією ікони Вишгородської Божої Матері.

Археологічна експедиція. На базі заповідника діє постійна археологічна експедиція і тривають рятувальні археологічні дослідження. В 2013–2014 роках були проведені розкопки на вулицях Межигірського Спаса та Старосільській. Виявлено гончарні печі, господарські та житлові споруди гончарів Київської Русі, інші матеріали. Розкопки вів завідувач відділу археології Вишгородського заповідника Всеволод Івакін разом із науковцями заповідника Андрієм Оленичем та Дмитром Бібіковим. Результати археологічних досліджень – у матеріалах міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій, місцевій пресі.

Храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді.
Храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді.

Заповідник має своє періодичне наукове видання "Старожитності Вишгородщини".

Конференції[ред.ред. код]

Наукові конференції проведені Вишгородським заповідником у 2016 році:

  • Міжнародна конференція «Експериментальне моделювання давньоруських засобів водного транспорту», яке проходить під егідою міжнародного проекту «Балтія – Причорномор’я: реконструкція торговельних зв’язків». Організатори: Міжнародна Академія наук (м. Брюссель), Вишгородська районна державна адміністрація, Вишгородський історико-культурний заповідник. 28 жовтня 2016 р., м. Вишгород, Київська обл.
  • Науково-практична конференція «Історія  та перспективи  розвитку  Вишгородського історико-культурного  заповідника (до 80 – річчя  утворення заповідної  території Вишгорода)» 3 листопада 2016 р., м. Вишгород.
  • Науково-практична конференція: «Межигірська старовина: популяризація та збереження культурної спадщини Вишгородщини». Організатори: Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації, Вишгородський історико-культурний заповідник, Видавництво Олега Філюка. 23 листопада 2016 р., м. Вишгород, Київської обл.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерело-посилання[ред.ред. код]