Вишнівчик (Перемишлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вишнівчик
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський район
Рада/громада Вишнівчицька сільська рада
Код КОАТУУ 4623382201
Основні дані
Засноване 1443
Населення 381 (01.12.2011)
Площа 3,61 км²
Густота населення 157,06 осіб/км²
Поштовий індекс 81233
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°41′50″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.69722° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.69722; 24.74639Координати: 49°41′50″ пн. ш. 24°44′47″ сх. д. / 49.69722° пн. ш. 24.74639° сх. д. / 49.69722; 24.74639
Середня висота
над рівнем моря
327 м
Водойми Золота Липа, Лонівка
Місцева влада
Адреса ради 81231, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Вишнівчик, тел. 54-2-28
Карта
Вишнівчик. Карта розташування: Україна
Вишнівчик
Вишнівчик
Вишнівчик. Карта розташування: Львівська область
Вишнівчик
Вишнівчик

Вишнівчи́к — село Перемишлянського району Львівської області. Населення становить 381 осіб. Орган місцевого самоврядування - Вишнівчицька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Лонівка впадає у Золоту Липу.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 01.12.2011 рік у Вишнівчику нараховувалося 172 двори та 381 мешканців.

Історія[ред. | ред. код]

Село Вишнівчик знаходиться за 15 км від районного центру, біля витоків річки Лонівки (притока Золотої Липи).

Уперше згадується в судовій справі за 1443 рік. Над селом здіймається гора Кібанів.

У 1672 році в селі була церква Святого Михаїла, збудована з допомогою князя Любомирського. Ця церква простояла 236 років, а новішу, що збереглася дотепер, збудована у 1896 році.

У 1860 році граф Потоцький тут збудував фільварок, з часом значно розбудований.

На початку Першої світової війни декілька мешканців села пішли в УСС, серед них були діти отця Степаніва — оспівана в стрілецьких піснях дочка Олена, хорунжа УСС, згодом — педагог, фотографії якої обійшли найкращі журнали Європи, та син Ананій, що був сотником УГА, першим комендантом м. Щирець. На стіні хати, в якій народився О. Степанів (1892—1963).

6 грудня 1992 року у родинному селі О.Степанів було відкрито меморіальна дошку. На жаль, її незабаром вкрали.

На сільському цвинтарі, у двох могилах, поховано понад 100 вояків УГА.

Пам'ятка[ред. | ред. код]

  • Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1930) за проектом архітектора Вавжинця Дайчака.
  • Храм Святого Архистратига Михаїла (1896)

Сільська рада[ред. | ред. код]

Вишнівчицька сільська рада — орган місцевого самоврядування уПеремишлянському районі Львівської області з адміністративним центром у с. Вишнівчик. Утворена в 1940 році. Водоймища на території, підпорядкованій даній раді: річка Золота Липа.

Населені пункти[ред. | ред. код]

Сільській раді підпорядковані населені пункти:

В адміністративному устрої Вишнівчицької сільської ради нема хуторів які до неї приєднані це: Щепанівка (1 хата) і Красне (3 хати).

Рада складається з 16 депутатів та голови.

ПІБ Дата обрання Дата звільнення
Гладка Богдана Ярославівна 26.03.2002 31.10.2010
Винярський Ігор Франкович 31.10.2010

Видатні люди[ред. | ред. код]

  • Олена Іванівна Степанів (7 грудня 1892, Вишнівчик — 11 липня 1963Львів) — український історик, географ, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера; четар Української Галицької Армії. Сестра Ананія Степаніва, мати Ярослава Дашкевича. В'язень радянських таборів.
  • Народилася 7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик, тепер Перемишлянського району на Львівщині, у священичій родині о. Івана Степаніва та Марії з Кунцевичів. У 1912 році вступила до Львівського університету на філософський факультет, але навчання перервала війна. У 1911 р. належала до таємного пластового гуртка Івана Чмоли. У серпні 1914 р. вступила до Леґіону Українських Січових Стрільців; як хорунжа УСС брала участь у боях на горі Маківці — героїчні подвиги відважних дівчат (Олени Степанів, Софії Галечко, Ганни Дмитерко) оспівані у багатьох стрілецьких піснях. У 1915—1917 рр. Олена перебувала у російському полоні. Повернувшись до Львова, стала одним з організаторів Листопадового зриву. Пройшла бойовий шлях четаря УГА від Львова до Старокостянтинова. Через Румунію потрапила до Відня. Там закінчила університетські студії із ступенем доктора філософії. Вийшла заміж за Романа Дашкевича, виховала сина Ярослава — видатного історика і мовознавця. У 1912—1939 рр. (з перервами) працювала у Львові викладачем гімназії сс. Василіянок та організаційним референтом Ревізійного союзу українських кооператив, вела велику громадську та наукову діяльність. Засновниця і опікунка куреня ч. 2 ім. Марти Борецької при гімназії сс. Василіянок у Львові. Від 1944 р. завідувала відділом економічної географії Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР, читала лекції в університеті та Торговельному інституті. Олена Степанів — авторка понад 75 праць (з яких надруковано лише 50), серед них спогади «Напередодні великих подій», довідник «Кооперативи здоров’я», монографії «Сучасний Львів» та «Трудові резерви Львівщини». З приходом большевиків почалося переслідування Олени Степанів; її звільнено з роботи, а у 1949 р. заарештовано. Довгих сім років пробула у мордовських таборах і повернулася до Львова у 1956 році, але вже не мала здоров’я і можливості займатися науковою роботою. Померла у Львові 11 липня 1963 року, похована на Личаківському цвинтарі.
  • Білоніжка Петро Михайлович — український науковець у галузях мінералогії та геохімії, історії науки, кандидат геолого-мінералогічних наук, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, почесний член Українського мінералогічного товариства (2006), доцент Львівського національного університету імені Івана Франка.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]