Вишнівчик (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вишнівчик
Wiśniowczyk wjazd do miejscowości 2010.JPG
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Рада Золотниківської сільської ОТГ
Код КОАТУУ 6125081301
Основні дані
Засноване 1564
Населення 627
Площа 3,216 км²
Густота населення 94.96 осіб/км²
Поштовий індекс 48142
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′59″ пн. ш. 25°22′13″ сх. д. / 49.23306° пн. ш. 25.37028° сх. д. / 49.23306; 25.37028Координати: 49°13′59″ пн. ш. 25°22′13″ сх. д. / 49.23306° пн. ш. 25.37028° сх. д. / 49.23306; 25.37028
Середня висота
над рівнем моря
350 м
Водойми р.Стрипа
Відстань до
районного центру
45 км
Місцева влада
Адреса ради 48142, с. Вишнівчик
Карта
Вишнівчик. Карта розташування: Україна
Вишнівчик
Вишнівчик
Вишнівчик. Карта розташування: Тернопільська область
Вишнівчик
Вишнівчик
Мапа

CMNS: Вишнівчик у Вікісховищі

Вишні́вчик — село Золотниківської сільської громади,Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Вишнівчицької сільської ради, якій підпорядковувався хутір Вишеньки (проживає 24 особи) Хутір Маківка приєднаний до села.Від вересня 2015 року село ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване в західній частині району на березі річки Стрипа. Є сусіднім селом відомої Зарваниці.


Населення — 670 осіб (2003 р.).

Історія[ред. | ред. код]

Раніше спільно із нинішнім селом Зарваницею входили до складу одного населеного пункту під назвою Зарваниця.[1]

Перша писемна згадка — 1564 р.

У 1602 році Вишнівчик отримав магдебурзьке право.

У 1657 році поблизу містечка сталася військова катастрофа трансильванського війська — його знищило кримсько-татарське.[2]

У 19 столітті в містечку були церква, костел, двокласна школа, повітовий суд, нотаріат, пошта, аптека, ґуральня, млин, станиця жандармерії. У 1850—1919 рр. Вишнівчик був осідком повітового суду (судовий повіт Вишнівчик включав 17 сільських громад, входив до складу Підгаєцького політичного повіту). Від 1907 року на загальних виборах до Австрійського парламенту Вишнівчик увійшов до 60 сільського двомандатного округу (Бучач, Підгайці, Монастириська, Вишнівчик). Від цього округу послами стали публіцист В'ячеслав Будзиновський і львівський адвокат, уродженець Бучача д-р Генрик Ґабль (його заступником — доктор Лонгин Цегельський).[3]

У середині 19 століття місцева громада (ґміна) мала власну символіку: печатку з зображенням селянина, що йде за плугом, і написом польською мовою: PIECZĘĆ GROMADY WSI WISNIOWCZYKA (печатка громади села Вишнівчика)[4].

За переписом 1900 року до гміни (самоврядної громади) Вишнівчик, крім власне Вишнівчика, входили села Голодівка (121 будинок, 833 мешканці) і Колонія (15 будинків, 122 мешканці) та хутори Леонівка (3 будинки, 17 мешканців) і Вишеньки (1 будинок, 2 мешканці), загалом були 341 будинок і 2363 мешканці (1079 греко-католиків, 859 римо-католиків і 425 юдеїв).[5]

Після 1919 р. Вишнівчик утратив статус містечка.

З 1934 до 1939 року Вишнівчик був адміністративним центром ґміни Вишнівчик.

До 1939 р. діяли українські товариства «Просвіта», «Сокіл», «Січ», «Союз українок».

На 1.01.1939 тут проживало 1960 мешканців, з них 940 українців-грекокатоликів, 860 українців-римокатоликів, 45 поляків, 100 євреїв і 15 осіб інших національностей, а у присілку Вишеньки проживало 300 мешканців, з них 180 українців-грекокатоликів і 120 українців-римокатоликів[6].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вишнівчику
В'їзд у Вишнівчик
Панорама Вишнівчика

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (колишній костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії[7], перед цим дерев'яний[8], дарчу для якого (фундуш) 8 травня 1737 року підписали дідичі Міхал Александер Солтик і його дружина Юзефа з Маковецьких[9], потім — мурований, фундований, зокрема, княгинею Марцеліною Чорторийською, власниками маєтків у Доброполі Юзефом Охоцьким і Зефірином Охоцьким — у Зарваниці, посвячений у 1869 (1861[джерело?]), закінчений у 1871[10], переданий греко-католикам 1991-го[11]; реконструйовано 1992; кам'яна), жіночий монастир ЧСВВ (відновлено 1993), 2002 року розпочали спорудження будинку молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ.

Встановлено кам'яний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1993), пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), споруджена могила з каменю на місці масового поховання (108 осіб) вояків УПА (2002), насипана символічна могила воякам УПА (1995).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Вишнівчику є: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, дошкільний заклад, аптека, амбулаторія, відділення зв'язку, АТС, ветдільниця, 4 торговельні заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані з Вишнівчиком[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. о. Фірман В. Зарваниця. — Тернопіль, 2008. — С. ?
  2. Станіславський В. В. Вишнівчанська катастрофа // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 521.
  3. Коцик Р. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // Бучач і Бучаччина… — С. 177.
  4. Центральний державний історичний архів України у м. Львові, фонд 146, оп. 64, спр. 7500, арк. 19.
  5. Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 62, 121.
  7. Krasny P. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Wiśniowczyku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2007. — T. 15. — 599 il. — S. 427. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ​ISBN 978-83-89273-49-9​.
  8. Krasny P. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Wiśniowczyku… — S. — 430.
  9. Krasny P. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Wiśniowczyku… — S. — 428. (пол.)
  10. Krasny P. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Wiśniowczyku… — S. — 431.
  11. Там само. — S. 433. (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]