Вища освіта в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ви́ща осві́та в Украї́ні має довгу та багату історію. Українських студентів, випускників та вчених уже давно знають і цінують по всьому світі. Першовідкриття та новаторські дослідження вчених, які працювали в українських інститутах та академіях, таких як Дмитро Менделєєв, Микола Жуковський і Євген Патон, є частиною загальної історії наукового прогресу світу.

Станом на 2007 рік в Україні налічувалось 951 вищих навчальних закладів: університетів, академій, інститутів, консерваторій, коледжів, технікумів, вищих професійних училищ та ін.

Структура[ред.ред. код]

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

- молодший бакалавр
- бакалавр
- магістр (спеціаліст)
- доктор філософії
- доктор наук

Зміст вищої освіти[ред.ред. код]

Зміст вищої освіти — зумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Зміст навчання[ред.ред. код]

Зміст навчання — структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Нормативний термін навчання[ред.ред. код]

Нормативний термін навчання — термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;

Стандарт вищої освіти[ред.ред. код]

Стандарт вищої освіти — сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Освітній рівень вищої освіти[ред.ред. код]

Освітній рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти[ред.ред. код]

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Якість вищої освіти[ред.ред. код]

Якість вищої освіти — сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

Якість освітньої діяльності[ред.ред. код]

Якість освітньої діяльності — сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи та/або суспільства.

Науково-методичне забезпечення вищої освіти[ред.ред. код]

Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.

Закон України «Про вищу освіту»[ред.ред. код]

З 2002 по 2014 роки в Україні діяв попередній Закон «Про вищу освіту».

1 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав новий Закон «Про вищу освіту» № 1556-VІI, який парламент ухвалив у другому читанні та в цілому[1]. Закон сприймається як перемога громадянського суспільства і лобістів від освіти, хоча ним просувалися й лазівки щодо іномовного навчання у вишах.

Закон визначає концептуальні засади модернізації вищої освіти — інтеграція вищої освіти України до Європейського простору шляхом реалізації положень та принципів Болонського процесу; забезпечення якості вищої освіти і науки шляхом розвитку незалежної системи забезпечення якості вищої освіти; інтеграція освіти, науки та інновації; автономія вищих навчальних закладів; співпраця вищих навчальних закладів та бізнесу у сфері вищої освіти і науки шляхом запровадження механізмів інноваційного розвитку країни за рахунок взаємодії освіти, науки, бізнесу і держави", — йдеться на веб-сайті українського президента.

Новий закон розширює автономію університетів, забороняє стягувати додаткову плату зі студентів за виготовлення дипломів та посилює відповідальність за плагіат.

Число вишів[ред.ред. код]

Станом на січень 2017 в Україні мережа вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації (коледжів, технікумів і училищ) налічує 742 заклади, з них 418 самостійних (175 — державної форми власності, 179 — комунальної та 64 — приватної форм власності), 324 структурні підрозділи університетів й академій.[2]

За формою власності

Сектор державної форми власності (вищі навчальні заклади, шо засновані державою, фінансуються з державного бюджету й підпорядковуються відповідному центральному органу виконавчої влади) включає 232 виші III–IV рівнів акредитації та 517 — I–II рівнів&. Серед них 141 університет, 52 академії, 39 інститутів і консерваторій, 128 коледжів, 231 технікум і 158 училищ.

Сектор приватної форми власності (вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності й підпорядкований власнику (власникам)) налічує 126 вишів III–IV рівнів акредитації та 76 — I–II рівнів. У тому числі 35 університетів, 9 академій, 82 інститути, 55 коледжів, 18 технікумів і 3 училища.

Чисельність і середній вік студентів[ред.ред. код]

За роки незалежності України чисельність студентів на 10 тис. населення збільшилася з 310 до 578 осіб.

Станом на 1 серпня 2013 р. в ВНЗ України було зареєстровано 2 200 100 заяв від 703 800 абітурієнтів[3].

Середній вік студента в 1993 році становив 20 років, в 2010 — 19.

Напрями і спеціальності освіти[ред.ред. код]

Вища школа України готує фахівців із 76 напрямів і 584 спеціальностей, що дозволяє задовольняти потреби всіх сфер суспільного життя країни.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти[ред.ред. код]

Цей орган управління у сфері вищої освіти було створено в 2014 року. Його повноваження це: формування вимог до системи забезпечення якості вищої освіти, аналіз якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів, формування пропозицій щодо переліку спеціальностей, проведення акредитації освітніх програм та інші.

Агентство формується з 25 членів і формується на квотних засадах. 27 липня 2016 Кабінет Міністрів затвердив персональний склад НАЗЯВО. Деякі призначення одразу викликали спротив громадськості. Наприклад в наукових роботах Руслана Гурака, що був обраний до НАЗЯВО 9 вересня 2016 року на ІІ Всеукраїнському з'їзді вищих навчальних закладів державної форми власності, було знайдено плагіат.[4]

Реформи у вищій освіті[ред.ред. код]

Влітку 2016 вперше було впроваджено Зовнішнє незалежне оцінювання для студентів, що вступають на магістратуру[5]. Воно стосуватиметься тільки юридичних спеціальностей восьми університетів, що погодилися взяти участь в пілотній програмі.

Восени 2016 року було оприлюднено плани МОН відмінити ряд освітньо-кваліфікаційних рівнів: спеціалістів, кандидатів наук та неповної вищої освіти. Після введення змін, повинні залишитися таки рівні: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.[6]

Джерела фінансування[ред.ред. код]

Контингент студентів за джерелами фінансування розподіляється так:

  • у вишах I–II рівнів акредитації
  • 51,3% студентів навчаються на кошти державного бюджету,
  • 35,5% — на кошти фізичних і юридичних осіб,
  • 11,7% — на кошти місцевого бюджету,
  • 1,5% — на галузеві кошти;

у вишах III–IV рівнів акредитації

  • 54,9% студентів навчаються на кошти державного бюджету,
  • 43,0% — на кошти фізичних і юридичних осіб,
  • 0,4% — на кошти місцевого бюджету,
  • 1,7% — на кошти зацікавленої галузі.

Тобто кожен другий студент є інвестором системи вищої освіти.

Проблеми територіальної організації вищої освіти в Україні[ред.ред. код]

З набуттям незалежності України, відбувалося почасти анархічне утворення вищих навчальних закладів, що призвело до суттєвих диспропорцій. Наприклад, у невеликому містечку Глухів з 34-тисячним населенням діє Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, в якому навчається понад 5 тисяч студентів. Подібна ситуація і з Національним університетом «Острозька академія» в невеличкому містечку Острог, де проживає всього 16 тисяч мешканців. А з іншого боку, у багатьох великих містах Донбасу (наприклад, Хрустальний, Бахмут, Кадіївка, Єнакієве, Костянтинівка, Довжанськ) та інших територій України (наприклад, Горішні Плавні, Ковель, Коростень, Шепетівка, Бердичів, Конотоп, Ізмаїл тощо) немає жодного вищого навчального закладу, що вкрай негативно відбилося на морально-інтелектуальній сфері у цих населених пунктах.

Детальний науковий аналіз даних проблем вперше зробив у своїй кандидатській дисертації «Територіальна організація вищої освіти України», кандидат географічних наук, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України Січкаренко Кирило Олексійович. У даній науковій роботі дані оптимізовані рекомендації по усуненню наявних диспропорцій в територіальній організації вищої освіти в Україні.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Від контролю до культури якості: перезавантаження процесів забезпеченя якості в українській вищій школі = От "что такое плохо?" к культуре качества: перезагрузка процессв обеспечения качества в украинской школе="We chare because we care": reloading the processes of quality assurance in the Ukrainian higher education : практ. посіб. / [редкол.: С. Гришко та ін.]. – Львів : Компанія "Манускрипт", 2014. – 168 с. : іл. – (Програма Tempus). – Текст парал. укр., рос. – ISBN 978-966-2400-38-0
  • Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту = "Что такое хорошо": учимся ценить и оценивать высшее образование=Quality matters: how to value and evaluate higher education : навч. посіб. / [за ред. Т. Добка, М. Головянко, О. Кайкової та ін.]. – Львів : Компанія " Манускрипт", 2014. – 572 с. : іл. – (Програма Tempus). – Текст парал. укр., рос. – ISBN 978-966-2400-37-3
  • Національний портал забезпечення якості вищої освіти. Інструкція для користувача : інстр. для користувача / О. Л. Шевченко, Ю. М. Горобець, О. Ю. Шевченко, В. В. Сокол. – Львів : [б. в.], 2014. – 48 c. – (Програма Tempus).
  • Національний портал забезпечення якості вищої освіти. Інструкція для розробників сторонніх систем щодо інтеграції їх з національним порталом забезпечення якості вищої освіти / О. Ю. Шевченко, В. В. Сокол, О. Л. Шевченко. – Львів : [б. в.], 2014. – 32 c. : іл. – (Програма Tempus).