Владимир

місто Владимир
Владимир
Герб міста	Прапор міста
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Владимирська область
Муніципальний район	Владимирська міськрада
Код ЗКАТУ:	17401000
Код ЗКТМО:	17701000001
Основні дані
Перша згадка:	1108
Поділ міста	3 округи
Населення	345 373 особи (2010)
Площа	308 км²
Густота населення	1121,3 осіб/км²
Поштові індекси	600000
Телефонний код	+7 4922
Географічні координати:	56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д.Координати: 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д.
Часовий пояс	+3
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	річка Клязьма
Міста-побратими	Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Ґура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара, Анталія, Барі, Бобруйськ, Вифлеєм, Гагра, Єна, Ларнака, Сарасота, Тренто, Хайкоу
Найближча залізнична станція	Владимир
	Відстань
До Москви (км): ; - фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	; 175; 191; 180
	Влада
Веб-сторінка	vladimir-city.ru
Міський голова	Дєєва Ольга Олександрівна
	Мапа
	; Владимир ; Владимир
	Владимир у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Володимир.

Влади́мир (рос. Владимир, МФА: [vlɐˈdʲimʲɪr], дав.-рус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.

Населення міста становить 345 373 особи (2010)^[1].

Назва[ред. | ред. код]

Назва міста походить від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; надалі назва збіглася за формою з особовим ім'ям^[2].

Варіанти

Владимир — сучасна російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії зараз вживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).
Володимир-на-Клязьмі (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням місця розташування (Клязьма); на противагу старішому Володимиру.
Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням місця розташування (Залісся).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія[ред. | ред. код]

Успенський собор

Золоті ворота

Заснування[ред. | ред. код]

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгірська стоянка. В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена. У VI-VII століттях територію заселяє фіно-угорське плем'я меря. В IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени. В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський, Руський Временник, Степенна Книга, Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992 роки^[3]. Інші (Іпатський літопис, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108 року.

Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 р. наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097 році^[4].

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється 1108 року Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства^[5]. У 1157 році князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва.

Російська доба[ред. | ред. код]

В 1238 році на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів. В 1299 році Володимир стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви. В 1382 році на місто напав Тохтамиш, в 1441 році — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 році володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова. 1614 року на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським. З 1719 року Владимир — центр провінції, з 1778 року — намісництва, з 1796 року — губернії. В листопаді 1797 році тут була відкрита перша типографія, 1804 року — гімназія, в 1834 році — бібліотека. В 1838-40 роках в місті був у засланні О. І. Герцен. 1847 року був заснований драматичний театр, 1861 року — прокладена залізниця, 1862 року — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 року — збудована перша електростанція.

Радянська доба[ред. | ред. код]

В жовтні-листопаді 1917 року в місті встановлено радянську владу. 25 червня 1927 року тут бував В. В. Маяковський. 14 січня 1929 року Владимир переходить до складу Івановської області. 5 березня 1932 року почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний. 14 серпня 1944 року Владимир стає центром області. 21 квітня 1945 року збудовано тракторний завод, 1950 року відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 року прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 року відкрито стадіон «Торпедо», 1960 року збудовано міст через Клязьму, 1964 року відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця[ред. | ред. код]

Докладніше: Владимирський централ

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II 1783 року. З 1906 року стали називати централом.

Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і тюрем», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

Ленінський — 119 356 осіб
Октябрський — 79 991 особа
Фрунзенський — 116 607 осіб

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Культура і освіта[ред. | ред. код]

Серед закладів освіти в місті діють державний університет, державний гуманітарний університет, юридичний інститут, інститут бізнесу та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти — 8 професійних ліцеїв, 2 професійних училища, сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Економіка[ред. | ред. код]

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний, точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний, молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва—Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

Сакральні споруди та інші видатні місця[ред. | ред. код]

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

«Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
Дмитровський собор (1194–1197 р.)
Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в наришкінському стилі
Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
Троїцька церква — 1740–1746 рр., у наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у наришкінському стилі.
Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
Торгові ряди (1787 р.)
Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін