Владимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Владимир
Владимир
Coat of Arms of Vladimir (1781).png Flag of Vladimir.png
Герб міста Прапор міста
Владимир, вид на Успенский собор.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Владимирська область
Муніципальний район Владимирська міськрада
Код ЗКАТУ: 17401000
Код ЗКТМО: 17701000001
Основні дані
Перша згадка: 1108
Поділ міста 3 округи
Населення 345 373 особи (2010)
Площа 308 км²
Густота населення 1121,3 осіб/км²
Поштові індекси 600000
Телефонний код +7 4922
Географічні координати: 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д. / 56.12861111113888768; 40.40583333336110883Координати: 56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д. / 56.12861111113888768° пн. ш. 40.40583333336110883° сх. д. / 56.12861111113888768; 40.40583333336110883
Часовий пояс +3
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма річка Клязьма
Міста-побратими Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Ґура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара, Анталія, Барі, Бобруйськ, Вифлеєм, Гагра, Єна, Ларнака, Сарасота, Тренто, Хайкоу
Найближча залізнична станція Владимир
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

175
191
180
Влада
Веб-сторінка vladimir-city.ru
Міський голова Дєєва Ольга Олександрівна
Мапа
Владимир (Росія)
Владимир
Владимир

Владимир (Володимирська область)
Владимир
Владимир

Орден Трудового Червоного Прапора

CMNS: Владимир у Вікісховищі

Влади́мир (рос. Владимир, МФА[vlɐˈdʲimʲɪr], дав.-рус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.

Населення міста становить 345 373 особи (2010)[1].

Назва[ред. | ред. код]

Назва міста походить від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; надалі назва збіглася за формою з особовим ім'ям[2].

Варіанти
  • Владимир — сучасна російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії зараз вживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).
  • Володимир-на-Клязьмі (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням місця розташування (Клязьма); на противагу старішому Володимиру.
  • Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням місця розташування (Залісся).

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія[ред. | ред. код]

Успенський собор
Золоті ворота

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгірська стоянка.

В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена.

У VI-VII століттях терен заселяє фіно-угорське плем'я меря.

У IXX століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени.

В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський, Руський Временник, Степенна Книга, Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992[3]. Інші (Іпатський літопис, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108.

Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097[4].

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється в 1108 Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства[5].

У 1157 князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства.

В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва.

У 1238 на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів.

В 1299 стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви.

В 1382 на місто напав Тохтамиш, в 1441 — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова.

1614 на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським.

З 1719 — центр провінції, з 1778 — намісництва, з 1796 — губернії. В листопаді 1797 тут відкрита перша типографія, 1804 — гімназія, в 1834 — бібліотека.

В 1838-1840 в місті був у засланні Олександр Герцен.

У 1847 заснований драматичний театр, 1861 — прокладена залізниця, 1862 — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 в місті встановлено радянську владу.

25 червня 1927 тут бував Володимир Маяковський.

14 січня 1929 Владимир переходить до складу Івановської області.

5 березня 1932 почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний.

14 серпня 1944 Владимир стає центром області.

21 квітня 1945 збудовано тракторний завод, 1950 відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 відкрито стадіон «Торпедо», 1960 збудовано міст через Клязьму, 1964 відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця[ред. | ред. код]

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II в 1783.

З 1906 стали називати централом.

Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і в'язниць», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Культура і освіта[ред. | ред. код]

Серед закладів освіти в місті діють державний університет, державний гуманітарний університет, юридичний інститут, інститут бізнесу та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти — 8 професійних ліцеїв, 2 професійних училища, сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Економіка[ред. | ред. код]

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний, точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний, молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва—Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

Сакральні споруди та інші видатні місця[ред. | ред. код]

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

  • «Золоті ворота» (11581164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (17951810 рр.)
  • Успенський собор (11581160 рр., перебудований в 11851189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
  • Дмитровський собор (1194—1197 р.)
  • Княгинін монастир із Успенським собором (межа XVXVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
  • Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 16441649 р., т. зв."узорочьє")
  • Церква Миколи Чудотворця Галейського (17321735 рр.) — в наришкінському стилі
  • Церква Святого Микити (17621765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
  • Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
  • Троїцька церква — 17401746 рр., у наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
  • Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (17721778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
  • Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVIIXXI ст.)
  • Вознесенська церква (17181724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
  • Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
  • Георгіївська церква (17781796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
  • Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
  • Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
  • Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
  • Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у наришкінському стилі.
  • Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (18451856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
  • Торгові ряди (1787 р.)
  • Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 17991802 рр., класицизм
  • Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
  • Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
  • Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
  • Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін

Відомі люди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання[ред. | ред. код]