Владимир

місто Владимир
Владимир
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Владимирська область
Муніципальний район	Владимирська міськрада
Код ЗКАТУ:	17401000
Код ЗКТМО:	17701000001
Основні дані
Перша згадка:	1159/1108/990
Поділ міста	3 округи
Населення	352 347 особи (2021)
Площа	308 км²
Густота населення	1121,3 осіб/км²
Поштові індекси	600000
Телефонний код	+7 4922
Географічні координати:	56°07′43″ пн. ш. 40°24′21″ сх. д.
Часовий пояс	+3
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	річка Клязьма
Міста-побратими	Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Ґура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара, Анталія, Барі, Бобруйськ, Вифлеєм, Гагра, Єна, Ларнака, Сарасота, Тренто, Хайкоу
Найближча залізнична станція	Владимир, Автоприбор
Відстань
До Москви (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	175 191 180
Влада
Вебсторінка	vladimir-city.ru
Міський голова	Дєєва Ольга Олександрівна
Мапа
Владимир Владимир
Владимир у Вікісховищі

Влади́мир (рос. Владимир, МФА: [vlɐˈdʲimʲɪr], дав.-рус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.

Населення міста становить 345 373 особи (2010).

Назва

Назва міста пішла від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; далі назва збіглася за формою з особовим ім'ям.

Варіанти

• Владимир — теперішня російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії тепер уживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).^{[джерело?]}
• Володимир-над-Клязьмою (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням становища (Клязьма); проти давнішого Володимира.^{[джерело?]}
• Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням регіону (Залісся).^{[джерело?]}

Географія

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія

Успенський собор

Золоті ворота

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгирська стоянка.

В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена.

У VI-VII століттях терен заселяє фіно-угорське плем'я меря.

В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

У IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени.

Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський, Руський Временник, Степенна Книга, Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992. Інші (Іпатський літопис, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108.

Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097.

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється в 1108 Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства.

У 1157 князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В письмі Андрія Боголюбського до Патріарха Лукки і в отриманій відповіді від Патріарха (1160) вказується про заснування міста роком раніше для отримання статусу Митрополії.

В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва.

У 1238 на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів.

В 1299 стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви.

В 1382 на місто напав Тохтамиш, в 1441 — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова.

1614 на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським.

З 1719 — центр провінції, з 1778 — намісництва, з 1796 — губернії. В листопаді 1797 тут відкрита перша типографія, 1804 — гімназія, в 1834 — бібліотека.

В 1838-1840 в місті був у засланні Олександр Герцен.

У 1847 заснований драматичний театр, 1861 — прокладена залізниця, 1862 — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 в місті встановлено радянську владу.

25 червня 1927 тут бував Володимир Маяковський.

14 січня 1929 Владимир переходить до складу Івановської області.

5 березня 1932 почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний.

14 серпня 1944 Владимир стає центром області.

21 квітня 1945 збудовано тракторний завод, 1950 відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 відкрито стадіон «Торпедо», 1960 збудовано міст через Клязьму, 1964 відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II в 1783.

З 1906 стали називати централом.

На початку 1921 року Владимирський централ був перетворений на губернський ізолятор спеціального призначення — політізолятор.

За радянських часів, Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і в'язниць», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Адміністративний поділ

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

• Ленінський — 119 356 осіб
• Октябрський — 79 991 особа
• Фрунзенський — 116 607 осіб

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

• Абакумово
• Енергетик — 6 029 осіб (2002)
• Заклязьменський
• Злобіно
• Комунар — 3 208 осіб (2002)
• Кусуново
• Лунєво
• Мостострой
• Нємцово
• Оргтруд — 4 496 осіб (2002)
• Спаське
• Уварово
• Шепелєво
• Юр'євець — 11 618 осіб (2002)

Міста-побратими

•  Чехія — Усті-над-Лабем
•  Фінляндія — Керава
•  Польща — Єленя-Ґура
•  Німеччина — Ерланген
•  Італія — Ангіарі
•  Велика Британія — Кентербері
•  КНР — Чунцін
•  Франція — Сент
•  Канада — Калгарі
• Японія — Нара^{[джерело?]}
•  США — Блумінгтон-Нормал
•  Туреччина — Анталія
•  Італія — Барі
•  Білорусь — Бобруйськ
•  Палестина — Вифлеєм
• Гагра
•  Німеччина — Єна
•  Кіпр — Ларнака
•  США — Сарасота
•  Італія — Тренто
•  КНР — Хайкоу

Культура і освіта

Серед закладів освіти в місті діють державний університет(з 2011 року включає в себе педагогічний інститут - колишній гуманітарний університет), юридичний інститут Федеральної служби виконання покарань, інститут бізнесу( закрито у 2018 році) та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти  сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, технологічний, індустріальний політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Економіка

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний(закрито у 2018 році), точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний(закрито у 2020 році), молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва— Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

Сакральні споруди та інші видатні місця

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

• «Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
• Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
• Дмитровський собор (1194—1197 р.)
• Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
• Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
• Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в наришкінському стилі
• Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
• Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
• Троїцька церква — 1740–1746 рр., у наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
• Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
• Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
• Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
• Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
• Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
• Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
• Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
• Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
• Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у наришкінському стилі.
• Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
• Торгові ряди (1787 р.)
• Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
• Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
• Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
• Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
• Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін

• 

  Собор Княгиніна монастрия, бл. 1500 р.

• 

  Успенська церква, 1644 - 1649 рр.

• 

  Церква Миколи Галейського, 1732 - 1735 рр.

• 

  Церква Микити, 1762 - 1765 рр.

• 

  Георгіївська церква, 1778–1796 рр.

• 

  Миколо-Кремлівська церква,1761 р.

• 

  Храми Спасо-Преображенського приходу, XVII - XVIII ст.

• 

  Церква Михайла Архангела, 1893 р.

Відомі люди

• Володимир Безобразов — економіст, академік Петербурзької АН (з 1867).
• Микола Воронін — археолог, доктор історичних наук.
• Микола Казанський — ботанік, флорист.
• Михайло Лазарєв — адмірал, мандрівник.
• Михайло Сперанський — державний діяч.
• Столєтов Олександр Григорович (1839—1896) — російський фізик, засновник фізичної лабораторії Московського університету.
• Сергій Танєєв (1856—1915) — композитор.
• Баталов Олексій Володимирович (1928—2017) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог.

Джерела

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.15. Летописный сборник, именуемый Тверской летописью. Санкт-Петербург, 1863.
• Диба Юрій. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.]

Література

• (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
• (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
• (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
• История Руси ФАЛЬШИВАЯ ИСТОРИЯ ГОРОДА ВЛАДИМИРА

Посилання

• Сайт міської ради [Архівовано 11 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Інтернет-енциклопедія міста
• Владимиро-Суздальський заповідник [Архівовано 1 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• Історія міста [Архівовано 16 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Інформаційний портал [Архівовано 30 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Супутниковий знімок та галерея