Владимир

місто Владимир
Владимир
Герб міста	Прапор міста
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Владимирська область
Муніципальний район	Владимирська міськрада
Код ЗКАТУ:	17401000
Код ЗКТМО:	17701000001
Основні дані
Перша згадка:	1108
Поділ міста	3 округи
Населення	339 494 особи (2008)
Площа	308 км²
Густота населення	1102,3 осіб/км²
Поштові індекси	600000
Телефонний код	+7 4922
Географічні координати:	56°08′00″ пн. ш. 40°25′00″ сх. д. / 56.13333333336077402009323123° пн. ш. 40.4166666666947733688175504° сх. д.Координати: 56°08′00″ пн. ш. 40°25′00″ сх. д. / 56.13333333336077402009323123° пн. ш. 40.4166666666947733688175504° сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	річка Клязьма
Міста-побратими	Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Гура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара
Найближча залізнична станція	Владимир
	Відстань
До Москви (км): ; - фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	; 175; 191; 180
	Влада
Веб-сторінка	vladimir-city.ru
Міський голова	Рибаков Олександр Петрович
	Мапа
	; Владимир Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Росія Владимирська область" ні "Шаблон:Карта розташування Росія Владимирська область" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).
	Владимир на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Володимир.

Влади́мир (рос. Владимир, МФА: [vlɐˈdʲimʲɪr], давньорус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.

Населення міста становить 339 494 особи (2008).

Зміст

1 Географія
2 Історія
- 2.1 Владимирська в'язниця
3 Адміністративний поділ
4 Міста-побратими
5 Культура і освіта
6 Економіка
7 Транспорт
8 Сакральні споруди та інші видатні місця
9 Відомі люди
10 Примітки
11 Посилання
12 Джерела

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія[ред. | ред. код]

Успенський собор

Золоті ворота

Назва міста походить від князівського імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; надалі назва збіглася за формою з особовим ім'ям^[1], яке в Росії зараз вживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»). Раніше вживались також назви Володимир-на-Клязьмі (рос. Владимир-на-Клязьме) та Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский), що було пов'язане з розташуванням його в Заліссі, і для відрізнення від іншого Володимира — Володимира-Волинського, в Україні.

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгірська стоянка. В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена. У VI-VII століттях територію заселяє фіно-угорське плем'я меря. В IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени. В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

Точна дата заснування міста невідома. У «Повісті временних літ» міститься перша згадка про місто «Володимир», датована 988 роком (И посади Вышеслава в Новѣгородѣ, а Изяслава в Полотьсцѣ, а Святополка в Туровѣ, Ярослава в Ростовѣ. И умершю же старѣйшому Вышеславу в Новѣгородѣ, и посади Ярослава в Новѣгородѣ, а Бориса в Ростовѣ, а Глѣба вь Муромѣ, Святослава в Деревѣх, Всеволода в Володимѣрѣ, Мьстислава вь Тмутороканѣ)^[2], але з наступних описаних подій з'ясовується, що йшлося про Володимир у Волинській землі (Володимир-Волинський). Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський літописи, Руський Временник, Степенна Книга) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати (987, 990 або 992 р.). Інші (літописець Руський, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108 р. Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 р. наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097 році^[3].

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється 1108 року Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства^[4]. У 1157 році князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва. В 1238 році на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів. В 1299 році Володимир стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви. В 1382 році на місто напав Тохтамиш, в 1441 році — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 році володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова. 1614 року на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським. З 1719 року Владимир — центр провінції, з 1778 року — намісництва, з 1796 року — губернії. В листопаді 1797 році тут була відкрита перша типографія, 1804 року — гімназія, в 1834 році — бібліотека. В 1838-40 роках в місті був у засланні О. І. Герцен. 1847 року був заснований драматичний театр, 1861 року — прокладена залізниця, 1862 року — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 року — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 року в місті встановлено радянську владу. 25 червня 1927 року тут бував В. В. Маяковський. 14 січня 1929 року Владимир переходить до складу Івановської області. 5 березня 1932 року почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний. 14 серпня 1944 року Владимир стає центром області. 21 квітня 1945 року збудовано тракторний завод, 1950 року відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 року прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 року відкрито стадіон «Торпедо», 1960 року збудовано міст через Клязьму, 1964 року відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця[ред. | ред. код]

Докладніше: Владимирський централ

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, побудована за указом імператриці Катерини II 1783 року. З 1906 року стали називати централом.

Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і тюрем», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

Ленінський — 119 356 осіб
Октябрський — 79 991 особа
Фрунзенський — 116 607 осіб

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Культура і освіта[ред. | ред. код]

Серед закладів освіти в місті діють державний університет, державний гуманітарний університет, юридичний інститут, інститут бізнесу та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти — 8 професійних ліцеїв, 2 професійних училища, сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Економіка[ред. | ред. код]

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний, точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний, молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва—Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

Сакральні споруди та інші видатні місця[ред. | ред. код]

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

«Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
Дмитрієвський собор (1194–1197 р.)
Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в наришкінському стилі
Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
Троїцька церква — 1740–1746 рр., в наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., в наришкінському стилі.
Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
Торгові ряди (1787 р.)
Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін