Владимирський Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владимирський Михайло Федорович
Mikhail Vladimirsky.jpg
 
Партія: КПРС
Освіта: Гумбольдтський університет Берліна
Народження: 20 лютого (4 березня) 1874
Арзамас, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Смерть: 2 квітня 1951(1951-04-02) (77 років)
Москва, СРСР
Поховання: Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна: Російська імперія і СРСР
Нагороди:
орден Леніна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Михайло Федорович Владимирський (20 лютого [4 березня] 1874(18740304), місто Арзамас, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація — 2 квітня 1951, Москва) — радянський партійний діяч, секретар ЦК КП(б)У. Член ЦК РКП(б) в березні 1918 — березні 1919 р. Член Організаційного бюро ЦК РКП(б) у січні — березні 1919 р. Кандидат в члени ЦК РКП(б) в березні 1919 — березні 1920 р. Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) в грудні 1925 — грудні 1927 р. Член і голова Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) в грудні 1927 — квітні 1951 р. Член ЦК КП(б)У в квітні 1923 — грудні 1925 р. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Кандидат в члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в квітні 1923 — грудні 1925 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У у травні 1924 — грудні 1925 р. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Син священика, протоієрея Троїцької церкви в місті Арзамасі, депутата Другої державної Думи від Нижньогородської губернії Федора Івановича Владимирського.

У 1894—1895 роках вчився на медичному факультеті Томського, у 1895—1896 і 1898—1899 роках — Московського, а у 1900—1901 роках — Гейдельберзького університетів, закінчив в 1902 році медичний факультет Берлінського університету і в 1903 році отримав диплом Казанського університету.

З революційним рухом і марксизмом познайомився ще на початку 1890-х років у нижньогородських марксистських осередках. З 1895 року — в соціал-демократичному русі. Навчаючись в Московському університеті, працював пропагандистом і організатором робітничих гуртків. У 1896 році за участь в створенні Московського «Робітничого Союзу» заарештований та після кількох місяців ув'язнення висланий з Москви у Нижній Новгород під нагляд поліції.

Член РСДРП з 1898 року. У 1898—1899 роках — член Московського комітету РСДРП. Навесні 1899 року під час студентських хвилювань знову був висланий з Москви, переїхав у Швейцарію та Німеччину, де продовжив медичну освіту. Прилучився до групи «Звільнення праці» Плеханова. Співпрацював в закордонній організації газети «Іскри».

У 1903—1905 роках — земський лікар в Нижньому Новгороді, працював в нижньогородській організації РСДРП. Після 2-го з'їзду РСДРП (1903) — більшовик. З осені 1905 року — в Москві, член Московського комітету РСДРП, Московської Ради робочих депутатів, активний учасник Грудневого збройного повстання в Москві.

У 1906 році заарештований, був випущений під заставу і, не чекаючи суду, виїхав у Францію. З 1907 року — в еміграції, входив до паризької групи більшовиків та Комітету закордонних організацій.

Після Лютневої революції 1917 року повернувся у липні 1917 року в Петроград, направлений ЦК РСДРП(б) в Москву. З липня 1917 року — член Виконавчого бюро Московського комітету РСДРП(б). Призначений до складу «партійної п'ятірки» з керівництва жовтневим збройним переворотом. Учасник Жовтневого перевороту 1917 року, член Московського військово-революційного комітету, потім член президії Московської міської ради, член Тимчасового Секретаріату Московського міського комітету РСДРП(б). З листопада 1917 по березень 1918 року очолював Раду районних дум Москви (найвищий виконавчий орган міста). У листопаді — грудні 1918 р. — голова Московської міської Ради народного господарства.

У 1918—1921 роках — член Президії Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК). З 16 по 30 березня 1919 року, після смерті Якова Свердлова, виконував обов'язки голови ВЦВК РРФСР.

У квітні 1919 — травні 1922 р. — заступник народного комісара внутрішніх справ РРФСР.

У 1922 — 4 червня 1925 р. — заступник голови Ради Народних Комісарів Української СРР, голова Державної планової комісії (Держплану) Української СРР, голова Концесійного комітету при РНК УСРР.

17 травня 1924 — 6 грудня 1925 р. — секретар ЦК КП(б)У.

У грудні 1925 — листопаді 1926 р. — голова Центральної Контрольної Комісії КП(б)У — народний комісар робітничо-селянської інспекції УСРР. У січні 1926 — грудні 1927 р. — член Президії Центральної Контрольної Комісії ВКП(б).

У 1926—1927 роках — заступник голови Державної планової комісії (Держплану) при Раді Праці і Оборони СРСР.

У 1927—1929 роках — голова Союзу спілок сільськогосподарської кооперації СРСР.

У грудні 1927 — квітні 1951 р. — голова Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б).

Одночасно, у січні 1930 — лютому 1934 р. — народний комісар охорони здоров'я Російської РФСР. З 1934 року повністю переходить на партійну роботу, працював у апараті ЦК ВКП(б).

Похований біля Кремлівської стіни на Красній площі в Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]