Владимир Райчевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владимир Райчевич
Оригінал імені серб. Владимир Раичевић
Владимир Райчевич
Владимир Райчевич
Країна Югославія Югославія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія
Сербія Сербія
Народження 2 травня 1949(1949-05-02) (74 роки)
Травник, Середньобоснійський кантон, Федерація Боснія і Герцеговина, Боснія і Герцеговина
Титул Міжнародний майстер (1975), Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2381 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг
2490 (травень 1974)

Владимир Райчевич (серб. Владимир Раичевић; нар. 2 травня 1949 року, Травник) — сербський шахіст, гросмейстер від 1976 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Неодноразово брав участь у фіналі чемпіонату Югославії, найбільшого успіху досягнувши 1979 року в Б'єловарі, де завоював срібну медаль (переміг тоді Іван Немет). Досягнув низки успіхів на міжнародних турнірах, з яких одним з найбільшим була одноосібна перемога на турнірі Босна в Сараєво (1978). До інших значущих результатів належать: 3-тє місце в Сомборі (1974, позаду Яна Тіммана і Бориса Гулька), 3-тє місце у Врнячці-Бані (1974), 3-тє місце в Новому Саді (1974), 1-2-ге місце у Врнячці-Бані (1976), 1-ше місце в Белграді (1977), 2-3-тє місце в Сомборі (1978), 3-тє місце в Оджаці (1978), 2-3-тє місце в Бадені (1980), 1-ше місце у Валево (1984) і поділив 3-тє місце в Панчево (1985, позаду Даніеля Кампори і Альдо Аїка, разом з Амадором Родрігесом та Іваном Моровічем Фернандесом).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 травня 1974 року, досягнувши 2490 очок ділив тоді 95-103-тє місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно ділячи 9-11-те місце серед югославських шахістів[1]. Починаючи з 1993 року в турнірах під егідою ФІДЕ бере участь рідко[2].

Зміни рейтингу[ред. | ред. код]

Зміни рейтингу Ело[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. FIDE rating history :: Raicevic, Vladimir. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  2. benoni.de/schach/elo: Raicevic, Vladimir [Архівовано 11 квітня 2018 у Wayback Machine.]. [dostęp 2009-05-11].
  3. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]