Владимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Владимир
Владимир
Coat of Arms of Vladimir (1781).png Flag of Vladimir.png
Герб міста Прапор міста
Владимир-коллаж1.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Володимирська область
Муніципальний район Владимирська міськрада
Код ЗКАТУ: 17401000
Код ЗКТМО: 17701000001
Основні дані
Перша згадка: 990
Поділ міста 3 округи
Населення 339 494 особи (2008)
Площа 308 км²
Густота населення 1102,3 осіб/км²
Поштові індекси 600000
Телефонний код +7 4922
Географічні координати: 56°08′00″ пн. ш. 40°25′00″ сх. д. / 56.13333° пн. ш. 40.41666666666699825327668805° сх. д. / 56.13333; 40.41666666666699825327668805Координати: 56°08′00″ пн. ш. 40°25′00″ сх. д. / 56.13333° пн. ш. 40.41666666666699825327668805° сх. д. / 56.13333; 40.41666666666699825327668805
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма річка Клязьма
Міста-побратими Усті-над-Лабем, Керава, Єленя-Гура, Ерланген, Ангіарі, Кентербері, Чунцін, Сент, Блумінгтон-Нормал, Калгарі, Нара
Найближча залізнична станція Владимир
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

175
191
180
Влада
Веб-сторінка vladimir-city.ru
Міський голова Рибаков Олександр Петрович
Карта
Владимир (Росія)
Владимир
Владимир

Владимир (Володимирська область)
Владимир
Владимир

CMNS: Владимир на Вікісховищі

Влади́мир (рос. Владимир, МФА: [vlɐˈdʲimʲɪr], давньорус. Володимѣрь) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Владимирської області.

Населення міста становить 339 494 особи (2008).

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьма, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня на південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста була включена низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Історія[ред.ред. код]

Успенський собор
Золоті ворота

Назва міста походить від князівського імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»); надалі назва збіглася за формою з особовим ім'ям[1], яке в Росії зараз вживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»). Раніше вживались також назви Володимир-на-Клязьмі та Володимир-Заліський, що було пов'язане з існуванням ще одного Володимира, Володимира-Волинського, в Україні.

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгірська стоянка. В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена. В VI-VII століттях територію заселяють фіно-угорське плем'я меря. В IXX століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словіни. В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, знаходилось мерянське поселення. З 1990-х років насаджується теза, що місто начебто заснував Володимир Святославович в 990 році, приписуючи час закладення Володимира на Волині до даного поселення.

З 1108 року місто закладається і укріплюється Володимиром Мономахом, як опірний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства[2]. В 1157 році князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства. В XII столітті місто, разом із Суздаллю, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва. В 1238 році на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів. В 1299 році Володимир стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви. В 1382 році на місто напав Тохтамиш, в 1441 році — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 році володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова. 1614 року на Володимир напали поляки на чолі з Лисовським. З 1719 року Владимир — центр провінції, з 1778 року — намісництва, з 1796 року — губернії. В листопаді 1797 році тут була відкрита перша типографія, 1804 року — гімназія, в 1834 році — бібліотека. В 1838-40 роках в місті був у засланні О. І. Герцен. 1847 року був заснований драматичний театр, 1861 року — прокладена залізниця, 1862 року — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 року — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 року в місті встановлюється радянська влада. 25 червня 1927 року тут бував В. В. Маяковський. 14 січня 1929 року Владимир переходить до складу Івановської області. 5 березня 1932 року почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний. 14 серпня 1944 року Владимир стає центром області. 21 квітня 1945 року збудовано тракторний завод, 1950 року відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 року прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 року відкрито стадіон «Торпедо», 1960 року збудовано міст через Клязьму, 1964 року відкрито політехнічний інститут.

Владимирська в'язниця[ред.ред. код]

Владимирський централ — в'язниця для особливо небезпечних злочинців, яка була побудована за указом імператриці Катерини II в 1783 . В 1906 стала називатися централом.

Владимирська в'язниця входила в систему «особливих таборів і тюрем», організовану для утримання засуджених до позбавлення волі шпигунів, учасників різних антирадянських організацій та інших.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Міста-побратими[ред.ред. код]

Культура і освіта[ред.ред. код]

Серед закладів освіти в місті діють державний університет, державний гуманітарний університет, юридичний інститут, інститут бізнесу та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти — 8 професійних ліцеїв, 2 професійних училища, сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Економіка[ред.ред. код]

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний, точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний, молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Транспорт[ред.ред. код]

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва-Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир-Тума. Центральний залізничний вокзал знаходиться на березі річки Клязьма, поряд з річковим вокзалом. Великі вокзали містяться також в нових мікрорайонах міста — Юр'євець та Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їздна дорога правим берегом річки Клязьма.

На західній околиці міста знаходиться аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення. Є проект будівництва метрополітену.

Сакральні споруди та інші видатні місця[ред.ред. код]

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира відносяться до доби бароко.

  • «Золоті ворота» (11581164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (17951810 рр.)
  • Успенський собор (11581160 рр., перебудований в 11851189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
  • Дмитрієвський собор (11941197 р.)
  • Княгинін монастир із Успенським собором (межа XVXVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
  • Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 16441649 р., т. зв."узорочьє")
  • Церква Миколи Чудотворця Галейського (17321735 рр.) — в наришкінському стилі
  • Церква Святого Микити (17621765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
  • Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
  • Троїцька церква — 17401746 рр., в наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
  • Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (17721778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
  • Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVIIXXI ст.)
  • Вознесенська церква (17181724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
  • Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
  • Георгіївська церква (17781796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
  • Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
  • Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
  • Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
  • Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., в наришкінському стилі.
  • Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (18451856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
  • Торгові ряди (1787 р.)
  • Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 17991802 рр., класицизм
  • Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
  • Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
  • Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
  • Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін

Відомі люди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Владимир // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 (рос.)
  2. Диба Ю. Р. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі