Владислав Броневський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Броневський
Władysław Broniewski
Wladyslaw Broniewski Polish poet.jpg
Народився 17 грудня 1897(1897-12-17)
Плоцьк
Помер 10 лютого 1962(1962-02-10) (64 роки)
Варшава
·злоякісна пухлина
Поховання Військові Повонзки
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Національність поляк
Діяльність поет, публіцист, перекладач
Знання мов польська
Членство Польський PEN Clubd
У шлюбі з Maria Zarębińskad і Janina Broniewskad
Діти Joanna Broniewska-Kozickad
Нагороди
орден «Будівельників Народної Польщі» медаль «10-річчя Народної Польщі»

Владислав Броневський, або Владислав Бронєвський (пол. Władysław Broniewski; 17 грудня 1897(18971217), Плоцьк — 10 лютого 1962, Варшава) — польський поет, публіцист, перекладач.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1921—1924 роках навчався у Варшавському університеті. Під час Другої світової війни, у 1939—1945 роках, перебував в еміграції, зокрема у 1939—1942 роках жив у СРСР.

Перекладав твори російських письменників Миколи Гоголя, Федора Достоєвського, Сергія Єсеніна, Володимира Маяковського, Олексія Толстого, Корнія Чуковського та інших, вірші на польські теми Максима Рильського, п'єси Олександра Корнійчука («Загибель ескадри», «Крила» та інші).

Українською мовою твори Броневського перекладали Іван Кулик, Максим Рильський, Леонід Первомайський, Борис Олійник, Дмитро Павличко, Роман Лубківський, Леонід Череватенко, Віктор Коптілов та інші.

Вчився в гімназії в Плоцьку. У 1915 вступив в легіони Ю. Пілсудського і в їх складі брав участь у Першій світовій війні. За бойові заслуги був нагороджений срібним хрестом ордену «Virtuti Militari», чотири рази отримував хрест «Krzyż Walecznych». За участь в організованій масовій відмові легіонерів складати присягу на вірність германській державі в 1917 році був, як і інші учасники, інтернований. Після звільнення з табору екстерном здав іспит на атестат зрілості і вступив до Варшавського університету. Одночасно брав участь у конспіративній діяльності Польської військової організації.

Відкрито виражав невдоволення режимом, що встановився в Польщі, піддавався переслідуванням влади, в 1931 був заарештований (разом з Олександром Ватом), але незабаром звільнений. Після окупації Радянським Союзом східних областей Польщі в 1939 році співпрацював в комуністичному друці, проте в січні 1940 був заарештований у Львові органами НКВД разом з Олександром Ватом і ще декількома польськими поетами.

У 1941 був перевезений в Москву, знаходився у в'язниці НКВД на Луб'янці, потім перевезений у в'язницю в Саратові. З 1943 був технічним редактором польського журналу «У дорозі», що виходив в Єрусалимі. У Польщу повернувся в 1946, після деяких коливань.

Лауреат державної премії (1950 і 1955).

У Польщі — два музеї В.Броневского: в Плоцьку і у Варшаві. Видано том спогадів і есе про Броневського (Варшава, 1978), два томи листів до Броневського 1915—1939 (Варшава, 1981), щоденник Броневського 1918—1922 (Варшава).

Твори[ред. | ред. код]

Місце поховання, кладовище Військові Повонзки, Варшава

Збірки віршів[ред. | ред. код]

  • «Три залпи» (1925) — разом із Станіславом-Ришардом Станде та Вітольдом Вандурським
  • «Вітряки» (1925)
  • «Дими над містом» (1927)
  • «Журба і пісня» (1932)
  • «Останній крик» (1939)
  • «Примкни багнет!» (1943)
  • «Дерево відчаю» (1945)
  • «Варшавські вірші» (1948)
  • «Окопи й барикади» (1949)
  • «Надія» (1951)
  • «Мазовія та інші вірші» (1952)
  • «Буде радість, буде спів» (1953)
  • «Анка» (1956)
  • «Поезія» (1957)

Поеми[ред. | ред. код]

  • «Паризька комуна» (1929)
  • «Розповідь про життя та смерть Кароля Вальтера-Сверчевського, робітника й генерала» (1952)

Публікації творів Броневського в українських перекладах[ред. | ред. код]

  • Владислав Броневський // Антологія польської поезії: В двох томах. — Т.2. — К.:Дніпро, 1979. — С.145—186.
  • Поезії / З польської переклав Ігор Пізнюк // Всесвіт. — 2014. — № 1—2. — С.10—14.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]