Владислав Галицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Галицький
пол. Władysław Halicki
Народження 1850(1850)Микульчиці
Смерть після 1939
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Ясло
Архітектурний стиль історизм, модерн
Владислав Галицький у Вікісховищі?

Владислав Галицький (пол. Władysław Halicki, 1850, Микульчиці — після 1939) — львівський архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

У 18691875 роках навчався у Львівській технічній академії. Як стипендіат два роки перебував у Римі. У 18771880 роках асистент професора Машковського на кафедрі нарисної геометрії Львівської політехніки. Згодом — на кафедрі архітектури у Юліана Захаревича. Від 4 січня 1879 по 1881 рік був членом Політехнічного товариства у Львові.[1] У міжвоєнне десятиліття працював міським архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства. За іншими ж даними — мав там приватне бюро на вулиці Уєйського, а згодом — у Познані на вул. Вали королеви Ядвіги, 3. Працював у різних напрямках історизму, а згодом — модерну. Збудував у Львові низку споруд, спроектував будівлі у різних містах Західної Галичини. Входив до складу журі конкурсу на проект українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[2]

Будівлі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sprawozdania ze zgromadzeń tygodniowych // Dźwignia. — 1879. — № 1. — S. 3; Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88.
  2. Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
  3. Вуйцик В. С. Бернардинський монастир у Львові. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 94. — ISBN 966-95066-4-13.
  4. Gmach Galicyjskiej kasy oszczędności we Lwowie // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 10.
  5. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 37. — ISBN 966-7022-44-7.
  6. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  7. Вуйцик В. С. Церкви Знесіння. Церква Вознесіння Господнього. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 73—75. — ISBN 966-95066-4-13.
  8. Смірнов Ю. Палац на Курковій // Галицька брама. — 2007. — № 11-12 (155—156). — С. 24.
  9. Львівська філармонія: до і після століття. — Львів, 2006. — С. 18.
  10. Смірнов Ю. Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих) // Галицька брама. — 2011. — 5-6 (197—198). — С. 36.

Джерела[ред. | ред. код]