Владислав Галицький
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 12 жовтня 2018.
| Владислав Галицький | |
|---|---|
| пол. Władysław Halicki | |
| Народження | 1850Микульчиці |
| Смерть | після 1939 |
| Громадянство (підданство) |
.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів, Ясло |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
| Владислав Галицький у Вікісховищі? | |
Владислав Галицький (пол. Władysław Halicki, 1850, Микульчиці — після 1939) — львівський архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1869—1875 роках навчався у Львівській технічній академії. Як стипендіат два роки перебував у Римі. У 1877—1880 роках асистент професора Машковського на кафедрі нарисної геометрії Львівської політехніки. Згодом — на кафедрі архітектури у Юліана Захаревича. Від 4 січня 1879 по 1881 рік був членом Політехнічного товариства у Львові.[1] У міжвоєнне десятиліття працював міським архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства. За іншими ж даними — мав там приватне бюро на вулиці Уєйського, а згодом — у Познані на вул. Вали королеви Ядвіги, 3. Працював у різних напрямках історизму, а згодом — модерну. Збудував у Львові низку споруд, спроектував будівлі у різних містах Західної Галичини. Входив до складу журі конкурсу на проект українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[2]
Будівлі[ред. | ред. код]
- Будинок у Львові на вулиці Листопадового чину, 14 (1880).
- Керував реставрацією костелу львівського бернардинського монастиря у 1883—1884 роках.[3]
- Будинок спортивного товариства «Сокіл» на розі нинішніх вулиць Дудаєва і Ковжуна (1887, співавтор Альфред Каменобродський).
- Каплиця Барчевських на Личаківському цвинтарі (1887).
- Нереалізований конкурсний проект Галицької ощадної каси у Львові (1888).[4]
- «Білий монастир» у місті Новий Сонч, Польща (1890-ті).
- Курзал при джерелі «Марія» у Трускавці (1896).[5]
- Палац у селі Тулиголове Львівської області, вдомий як «Палац балів»; скульптор Петро Гарасимович (1898—1899).[6]
- Греко-католицька церква Вознесіння Господнього в місцевості Знесіння у Львові (1897—1901). Хрестоподібна в плані церква з одним центральним куполом збудована з цегли, зовні обличкована грубо обробленим пісковиком. Поєднує елементи романського та готичного стилів.[7]
- Реконструкція палацу Дідушицьких на нинішній вулиці Лисенка, 15 у Львові (1902—1904). Споруджено третій поверх із мансардним дахом у стилі французького неоренесансу. До бічного крила добудовано двоповерховий флігель.[8]
- Первісний проект будівлі Галицького музичного товариства в необароковому стилі (1905). Планувалось розміщення консерваторії і концертного залу, а частина будинку мала використовуватись як дохідний дім. Будівництво розпочато, однак наступного року його продовжено за проектом, переробленим у сецесійному стилі Владиславом Садловським. Нині це дім Львівської обласної філармонії.[9]
- Дім Політехнічного товариства на нинішній вулиці Дудаєва, 9 (1906, співавтор Вінцент Равський-молодший, скульптор Едмунд Плішевський).
- Від 1880-х років Владислав Галицький керував реставраційними роботами при колишньому монастирі кармелітів босих, що на вулиці Винниченка, 22. За його проектом 1887 року виконано нові дубові сталлі у презбітерії. На початку XX ст. відреставровано головний фасад, а в південному мурі влаштовано грот зі стауєю Матері Божої. 1906 року виконав проект пізніше реалізованої південної вежі. Одночасно було відреставровано давнішу північну. Вежі отримали нові необарокові завершення.[10]
- Будинки № 47 і 49 на вулиці академіка Єфремова у Львові (1906).
- Палац у селі Сяри поблизу міста Горліце у Польщі (1912).
Мавзолей Барчевських
_1.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sprawozdania ze zgromadzeń tygodniowych // Dźwignia. — 1879. — № 1. — S. 3; Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88.
- ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
- ↑ Вуйцик В. С. Бернардинський монастир у Львові. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 94. — ISBN 966-95066-4-13.
- ↑ Gmach Galicyjskiej kasy oszczędności we Lwowie // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 10.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 37. — ISBN 966-7022-44-7.
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Вуйцик В. С. Церкви Знесіння. Церква Вознесіння Господнього. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 73—75. — ISBN 966-95066-4-13.
- ↑ Смірнов Ю. Палац на Курковій // Галицька брама. — 2007. — № 11-12 (155—156). — С. 24.
- ↑ Львівська філармонія: до і після століття. — Львів, 2006. — С. 18.
- ↑ Смірнов Ю. Храм Святого Архістратига Михаїла (колишній костел кармелітів босих) // Галицька брама. — 2011. — 5-6 (197—198). — С. 36.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2006. — Т. 5. — С. 330—331. — ISBN 966-02-3355-8.
- Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 474—475. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX - першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 171. — ISBN 978-966-8256-72-1.
