Владислав Дердацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Домінік Дердацький
Народження 30 березня 1882(1882-03-30)м. Сокаль
Смерть 10 листопада 1951(1951-11-10) (69 років)м. Глівіце
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Глівіце
Архітектурний стиль раціональний модерн, ар деко, функціоналізм
Нереалізовані проекти новий палац мистецтв, новий костел св. Анни
Владислав Дердацький у Вікісховищі?

Владисла́в Доміні́к Дерда́цький (пол. Władysław Dominik Derdacki, 30 березня 1882, Сокаль — 10 листопада 1951, Глівіце) — львівський архітектор, педагог, представник львівської архітектурної школи міжвоєнного періоду.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 березня 1882 року в Сокалі. 1900 року закінчив школу. Вступив на інженерний відділ Львівської політехніки. Через рік перевівся на відділ архітектури. Був членом Спілки студентів архітектурного факультету. 1904 року експонував роботи на виставці Спілки у залах політехніки.[1] Закінчив навчання 1907 року з відзнакою. Став старшим асистентом на відділі архітектури. Працював в архітектурному бюро Івана Левинського (19071910), де спільно із Вітольдом Мінкевичем розробив ряд будинків. 1908 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[2] Експонував деякі проекти на виставках товариства. У червні 1908 року був одним із засновників створеного в рамках товариства «Кола архітекторів польських у Львові».[3] 1911 року спільно з Мінкевичем заснував власну архітектурну фірму. У 19111914 роках член мистецького об'єднання «Зеспул» (пол. «Zespół»). Входив до його правління.[4] 1913 року брав участь у колективній виставці об'єднання в залах Технологічного інституту.[5] З 1914 року член екзаменаційної комісії на кафедрі архітектури. 1920 року призначений надзвичайним, а 1924 року — звичайним професором на архітектурному відділі Політехніки. У 1922, 1923 а також у 19271930 роках — декан відділу архітектури. 1946 року став завідуючим кафедри будівництва Шльонської політехніки у місті Глівіце. Досліджував раціональне планування житлових будинків. Друкувався у фахових періодичних виданнях.

1910 року на виставці польських архітекторів у Львові спільно з Мінкевичем експонував проекти дому Бромільських (конкурсний), наріжного прибуткового дому, палацу мистецтв, дому «Сокола» в Гусятині, дому кредитно-рільничого товариства в Перемишлі (конкурсний).[6] Член журі на конкурсах ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912)[7], проектів будинку Гірничої академії у Кракові (1913)[8], будинку державної учительської семінарії у Пщині (1925)[9], санаторію в Криниці-Здруй (1926)[10], львівського костелу Матері Божої Остробрамської (1930)[11], польського павільйону для виставки у Нью-Йорку 1939 року (відбірковий конкурс 1938).[12] Помер у Глівіцах 10 листопада 1951 року.

Відомі роботи[ред. | ред. код]

У бюро Івана Левинського[ред. | ред. код]

Спільно з Вітольдом Мінкевичем у складі архітектурного бюро Івана Левинського, Дердацький опрацював ряд проектів сецесійних будинків.

Спілка Дердацького і Мінкевича[ред. | ред. код]

1911 року Дердацький заснував власну архітектурну фірму спільно із Вітольдом Мінкевичем. Спілка спорудила ряд житлових та громадських споруд, розробляла конкурсні проекти. Споруди за стилем відносяться переважно до модернізованого класицизму (неокласицизм, класицизуючий модерн).

  • Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва, 17 (1911, скульптури Зигмунта Курчинського).
  • Будинки працівників трамвайного транспорту на вулиці Промисловій (1912).
  • Будинки № 5/7 на вулиці Стуса (1912).
  • Будинок № 13 на вулиці Валовій (1912).
  • Будинок № 14 на вулиці Братів Рогатинців (1912)
  • Перша премія у конкурсі на проект будинку земельного товариства у Перемишлі (1912).[13]
  • Будинок Празького банку на проспекті Свободи, 17. Здобув перше місце на конкурсі проектів (19111912 під час реалізації проект перероблено Матеєм Блєхою, скульптор Емануель Кодет). Нині тут знаходиться «Промінвестбанк».[14]
  • Вілла на вулиці Тарнавського, 71 (19131922)
  • Проект нової машинної лабораторії Львівської політехніки на вулиці Устияновича (1913). Розроблений спільно з Вітольдом Мінкевичем, за участі Богдана Стефановського.[15] Будівництво було завершене 1924 року за іншим проектом Мінкевича.[16]
  • Конкурсний проект нового костелу святої Анни у Львові у формі неоренесансної споруди із середньовічними елементами, увінчаної масивним центральним куполом. Проект посів II місце (першої премії на конкурсі не призначено), однак не був реалізований. Храм мав постати на роздоріжжі нинішніх вулиць Городоцької і Шевченка замість існуючого.[17]

Спільно з іншими архітекторами[ред. | ред. код]

Ряд споруд розроблено Дердацьким самостійно, або у співавторстві із Юзефом Пйонтковським, Станіславом Ревуцьким.

  • Проект перебудови в неороманському стилі садиби Скібневських у селі Голозубинці Хмельницької області. Розроблений для конкурсу 1904 року. Не здобув призових місць, однак придбаний журі. Експонувався в одній з рисункових зал політехніки.[1]
  • Будинки гімнастичного товариства «Сокіл» в Гусятині, Буську, Скалаті. Проект гусятинського експонувався 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові.[6]
  • Нереалізований проект нового Палацу мистецтв із стилізованими мотивами народного дерев'яного будівництва (1910, співавтор Юзеф Пйонтковський). За іншими даними — співавтор Вітольд Мінкевич. Проект експонувався того ж року на виставці польських архітекторів у Львові.[6]
  • Перша премія у конкурсі на проект будинку міської ради в Бережанах (1912).
  • Конкурсний проект нового корпусу Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського, III місце (1913, співавтор Вітольд Мінкевич)[18]. Того ж року видано збірку присвячену конкурсу, куди зокрема увійшов проект Дердацького і Мінкевича.[19]
  • Проект оформлення інтер'єрів готелю «Краківського» (1914).
  • Будинок акціонерного товариства «Мотор» на вулиці Коперника 54, 56 (1922, співавтор Станіслав Ревуцький). Перший поверх був зайнятий гаражами, на другому влаштовано офіси[20].
  • Перебудова житлового будинку на вулиці Староєврейській, 31 (1924, співавтор Станіслав Ревуцький).
  • Добудова п'ятого поверху будинку № 15 на вулиці Личаківській (1924).
  • Вілла Кшижевських на вулиці Кубійовича, 41 (1925).
  • Костел святого Казимира у формах спрощеного необароко в Новошичах (1925).[21]
  • Будинок VIII гімназії на вулиці Свєнціцького, 17 (19241926, нині головний корпус Українського католицького університету).
  • Житловий будинок пенсійного закладу Міських електричних мереж на вулиці Стрийській, 80—86. Проект 1927 року реалізований до середини 1928. Співавтор Станіслав Ревуцький. Проект огорожі та двох менших окремих корпусів не реалізовано.[22]
  • Котельний зал електростанції на Персенківці (1929, співавтор Станіслав Ревуцький).
  • Власна вілла у стилі функціоналізму на вулиці Цетнерівка, 18 (1930).
  • Дердацький, ймовірно, є автором необарокового костелу Потішення Найсвятішої Діви Марії у Великому Ходачкові, збудованого 1934 року. Проект є дещо розвинутішою версією костелу в Новошичах.[21]
  • Фабрика рафінерії нафти на Знесінні.
  • Будівництво нових корпусів Політехніки на вулиці Стрийській у 1938 році. Через початок Другої світової війни не було завершено.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Projekt na dwór szlachecki // Gazeta Narodowa. — 20 maja 1904. — № 115. — S. 2.
  2. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 89.
  3. Ruch budowlany i rozmaitości // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 30. — S. 376.
  4. Zespół // Architekt. — 1911. — № 6. — S. 87.
  5. L. S. II. Pokaz Towarzystwa sztuki stosowanej «Zespół» we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 246.
  6. а б в Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  7. Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  8. Protokół sądu konkursowego nad projektami gmachu Akademii Górniczej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 153.
  9. Protokół // Architekt. — 1925. — № 9. — S. 4.
  10. Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 8.
  11. Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — S. 263. — ISBN 83-89273-17-9.
  12. Pawilon polski na wystawie w Nowym Jorku // Republika. — 31 marca 1938. — № 89. — S. 11.
  13. Ocena i rozstrzygnięcie sądu konkursowego na dom Towarzystwa Zaliczkowo-rolnego w Przemyślu // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 20. — S. 295—298.
  14. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 422. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Lewiński Z. O prawa i zasady // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 28. — S. 361—363.
  15. Stefanowski B. Projekt laboratoryum maszynowego Politechniki we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 28. — S. 325—330, tabl. XXXIV—XLI.
  16. Архітектура Львова… — С. 461.
  17. Архітектура Львова… — С. 502; Rozstrzygnięcie konkursu na szkice kościoła Św. Anny we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59; Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 238, tabl. XXI, XXII.
  18. Архітектура Львова… — С. 502—503; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5-6. — S. 74, 77, tabl. 15; Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 243, 247; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  19. Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  20. Архітектура Львова… — С. 554.
  21. а б Herniczek E. Kościół parafialny p.w. Św. Kazimierza w Nowoszycach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1998. — Т. 6. — S. 142, 144. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-60-2.
  22. Lwów: miasto, architektura, modernizm / pod red. B. Czerkesa i A. Szczerskiego. — Wrocław : Muzeum Architektury we Wrocławiu, 2016. — S. 96. — ISBN 978-83-89262-96-7.

Джерела[ред. | ред. код]