Владислав Екельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Екельський
Владислав Екельський.jpg
Народження 17 березня 1855(1855-03-17)Краків
Смерть 23 червня 1927(1927-06-23) (72 роки)Краків
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1919–1928).svg Польща
Навчання Віденський технічний університет
Діяльність архітектор
Праця в містах Відень, Краків
Найважливіші споруди Main building of Uniwersytet Ekonomiczny in Krakówd
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Владислав Екельський у Вікісховищі?

Владислав Екельський (пол. Władysław Ekielski, 17 березня 1855 Краків — 23 червня 1927, там само) — польський архітектор, будівничий, підприємець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Кракові в родині правника Євстахія Екельського і Єлизавети із Серадзьких. 1872 року завершив навчання в гімназії святої Анни. Протягом 18721876 років закінчив Краківський технічний інститут, а згодом, у 18761880 роках навчався на факультеті будівництва Віденської політехніки у Генріха Ферстля. Працював у Ферстля при спорудженні нового корпусу Віденського університету.[1] Повернувся до Кракова, де став працівником архітектурного бюро Тадеуша Стриєнського. Невдовзі очолив бюро, а пізніше, протягом трьох років був співвласником. У цей час спільно зі Стриєнським здобув відзнаки на низці архітектурних конкурсів.[2]

1886 року здав екзамен на концесію будівничого. Від того ж року працював у Промисловій школі Кракова. Спочатку як асистент, згодом — професор. Пізніше викладав геометричний і орнаментальний рисунок, а також будівництво і архітектурні форми у Краківській академії мистецтв.[2] Завдяки низці цінних відкриттів під час реставрації францисканського костелу став членом Комісії у справах історії мистецтва Польської академії знань (після 1895).[3]

1890 року одружився із Софією зі Стясних.[джерело?] Протягом 18971899 років головний редактор краківського журналу «Czasopismo Techniczne». 1900 року став одним із засновників журналу «Architekt». Був головним редактором до 1908 року, коли передав обов'язки Єжи Вархаловському, однак надалі продовжував опікуватись справою і друкуватись. Часопис перестав виходити 1915 року.[4] Після Першої світової війни Екельський зумів на деякий час його відновити.[5] Під час війни займався питаннями відбудови. 1915 року під редакцією Екельського вийшов альбом «Odbudowa polskiej wsi» (Відбудова польського села), де він був автором кількох вступних статей і низки проектів.[6] В останні роки життя активно працював над книгою, присвяченою архітектурним формам. Працю не було видано.[7]

Близько 1900 року спільно з Антонієм Тухом заснував фірму з виготовлення вітражів та мозаїки. Майстерні розміщувались на першому поверсі дому Екельського.[8] Особисто брав участь у проектуванні деяких вітражів, як наприклад для костелу у Страхоцині і у Старомесці.[3] Незабаром фірма опинилась на межі банкрутства. Через борги існувала загроза продажу будинку. Врешті була придбана Станіславом Желенським.[8] 1910 року в Екельського діагностували важку хворобу серця, тому 1912 він припинив провадити будівництво, сконцентрувавшись більше на проектуванні.

Працював при організації архітектурної виставки 1912 року у Кракові, очолював її виконавчий комітет.[9] Входив до складу журі конкурсу проектів для виставки.[10] Член журі конкурсу проектів розписів каплиці Собеського на Каленбергу у Відні (1909)[11], на проект нового будинку для Львівського університету (1913)[12], будинку воєводства і Сілезького сейму в Катовіцах (1923).[13]

Член Краківського технічного товариства. На початку грудня 1908 року у складі делегації товариства брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові. Там був обраний до тимчасового складу Сталої делегації польських архітекторів.[14] 18 лютого 1909 року на засіданні Краківського технічного товариства повторно обраний до Сталої делегації.[15] Належав до Кола архітекторів у Кракові. Від 1925 почесний член Палати будівничих. Член Делегації польських архітекторів і перший її президент. Член художньої ради Кракова. 2 травня 1922 року відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[16] 40-річчя викладацької діяльності Екельського у Промисловій школі відзначене пам'ятною таблицею. Захоплювався музикою, грав на фортепіано. Займався рисунком та акварельним живописом.[3]

Помер 23 червня 1927 року у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі, поле № 40.[17]

Родина[ред. | ред. код]

Екельські походили з Королівської Пруссії. На початку XVIII століття оселились у Кракові. Дід Адам Екельський (1760—1841) був синдиком міста Казімеж, пізніше адвокат у Кракові, засідатель сенату Вільного міста. Був одружений з Ядвігою з Лексицьких. Мав трьох синів: Євстахія (1804—1870), Александра (1806—1858) і Наполеона (1810—1891). Євстахій брав участь у листопадовому повстанні, а Наполеон — у краківському 1848 року. Обидвоє перебували в еміграції. Найстарший, Євстахій був правником — спочатку суддею, пізніше нотаріусом. Написав кілька історичних праць про Краків. Разом з Ельжбетою з Серадзьких мав сина Владислава (1855—1927), архітектора. 1890 року дружиною Владислава стала Зофія зі Стясних (пом. 1918), донька нотаріуса з Бельська.[18] Мали трьох синів і дві доньки.[19]

Проекти[ред. | ред. код]

Реалізовані проекти у Кракові
  • Притулок для хлопців фундації князя Олександра Любомирського, вулиця Раковицька, 27 (1880-ті, співавтор Тадеуш Стриєнський). Збудований за конкурсним проектом.[20]
  • Палац Костянтина Володковича на вулиці Любіч, 4 (1885, співавтор Тадеуш Стриєнський).[8]
  • Палац Зигмунта Пусловського на вулиці Вестерплатте, 10[джерело?] (1886, співавтор Тадеуш Стриєнський).[21]
  • Власний дім у стилі неоренесансу на нинішній вулиці Пілсудського, 40 (1900).[22]
  • Дім Антонія Суського на розі вулиць Гродської і площі Домініканської (1909).[23]
  • Пергола для експозиції будівельних матеріалів на Виставці архітектури та інтер'єрів у Кракові 1912 року. Особливістю були спарені колони, кожна з яких була виготовлена з різних видів місцевого каменю. Екельський був також автором низки крамниць на тій же виставці.[24]
  • «Дім здоров'я» Яна Гвяздоморського на вулиці Семирадського, 1.[2]
  • Іконостас у костелі святого Норберта. Співавтор Тадеуш Стриєнський, образи проекту Яна Матейка.[2] Розібраний 1945 року.[8]
  • Дім на вулиці Вестерплатте, 1.
  • Дім Каденів на вулиці Кармелітській, 42.[25]
  • Дім Барабаша на вулиці Студентській, 14.[3]
  • Дім Хахловського на вулиці Вєлополє, 15.[25]
  • Дім Вуйціцького на вулиці Шпитальній, 4.[25]
  • Вілла Беднарського в Подгужі (тепер район Кракова).[25]
  • Керівництво спорудженням пам'ятника Міцкевичу на Ринку у Кракові. Архітектурні деталі.[2]
  • Пам'ятник Гралевському в маріяцькому костелі.[25]
  • Пам'ятник Тирховському в костелі святої Анни.[25]
Реставрація
  • Реставрація пресбітерія костелу францисканців у Кракові. Роботи розпочато 1895 року. Виявлено деталі первинного плану храму, а також кам'яні масверки. Поліхромію виконав Станіслав Виспянський.[3]
  • Кам'яниця на площі Ринок, 45 у Кракові. Початкове завдання полягало в добудові третього і четвертого поверху та ремонті фасадів. Під час робіт відкрито старий готичний фасад XIV зі специфічним обрамуванням вікон. Фасад доповнено скульптурою Фенікса, виготовленою Юліаном Шопінським за проектом Станіслава Виспянського. Відкрито і укріплено дерев'яні перекриття першого поверху.[26]
  • Кам'яниця на площі Ринок, 7 у Кракові.[2]
  • Кам'яниця на вулиці Щепанській, 1 у Кракові.[2]
В інших населених пунктах
  • Робітнича лазня у Величці.[25]
  • Ратуша у Скавіні.[25]
  • Перебудова вежі костелу в Любчі.[3]
  • Перебудова вежі костелу у Скавіні.[25]
  • Синагога у Тарнові. За проектом Екельського завершено будівництво, розпочате 1866 року.
  • Пансіонат «Стамари» у Закопаному з елементами «закопанського» стилю.[22]
  • Мавзолей Желенських у Бжезі Бохенського повіту.[25]
  • Дім повітової ради у Бохні.[2]
Нереалізовані проекти
  • Конкурсний проект пам'ятника обороні Відня. Скульптор Теодор Ригер. Створений під час перебування у Відні приблизно між 1880 і 1882 роками.[2]
  • Конкурсний проект Ощадної каси у Львові — перша премія (1888, співавтор Тадеуш Стриєнський).[27]
  • Проект музичного павільйону для Галицької крайової виставки у Львові — друге місце (до 1894).[25]
  • Конкурсний проект ратуші у Кракові — IV місце (1904).[3]
  • Конкурсний проект дому Технічного товариства у Кракові — II місце. 1905 рік.[28]
  • Конкурсний проект будинку газового підприємства у Варшаві (бл. 1905). Пізніше експонувався на ювілейній виставці Товариства приятелів красних мистецтв у Кракові.[25]
  • Проект упорядкування вавельського пагорба під назвою «Акрополіс» (19041906, співавтор Станіслав Виспянський).[3]
  • Проект регуляції Кракова (генерального плану). Створений для конкурсу 1910 року, на якому здобув перше місце. Співавтори Тадеуш Стриєнський, Юзеф Чайковський, Казімеж Вичинський і Людвік Войтичко.[29] Проект отримав багато відгуків у пресі, переважно схвальних.[30]
  • Конкурсний проект будинку Гірничої академії у Кракові (1913). Придбаний журі.[31]
  • Рисунки і проекти сільських хат, створені для виданої 1915 року збірки «Odbudowa polskiej wsi» (Відбудова польського села). Це зокрема рисунок центральної частини відбудованого села, проекти одно- і двокімнатної хати з господарськими приміщеннями для безземельного селянина, проекти тимчасових хат для однієї родини і для чотирьох родин.[6]
  • Типовий проект будинку нотаріуса, створений для збірки «Odbudowa polskiego miasteczka» (Відбудова польського містечка), виданої 1916 року.[32]
  • Генеральний план Закопаного. Розроблений для конкурсу 1922 року, на якому здобув одне з двох третіх місць.[33]
  • Конкурсний проект пам'ятника Міцкевичу у Кракові. Скульптор Теодор Ригер.[8]
  • Проект театру у Кракові, здобув перше місце на закритому конкурсі (співавтор Тадеуш Стриєнський).[25]

Друковані праці[ред. | ред. код]

  • Ekielski W. Zamek w Baranowie // Sprawozdania Komisyi do Badania Historyi Sztuki w Polsce. — T. 5. — 1896.
  • Ekielski W. Kościoł św. Elżbiety // Tygodnik Ilustrowany. — 1903. — № 13.
  • Nowak J., Zubrzycki J., Ekielski W. Dom Towarzystwa Lekarskiego w Krakowie // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 49—60.
  • Ekielski W. Zakopane // Architekt. — 1922. — № 3—4.
  • Ekielski W. Kraków 1923 // Architekt. — 1923. — № 3.
  • Ekielski W. Kraków 1923 // Architekt. — 1923. — № 4.
  • Ekielski W. Kraków po wojnie // Architekt. — 1925. — № 8.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Estreicher K. Wspomnienia dwóch Krakowian // Rocznik Krakowski. — 1975. — № 46. — S. 125—126.
  2. а б в г д е ж и к Świszczowski S. Ekielski Władysław // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1948. — T. 6. — S. 221.
  3. а б в г д е ж и Świszczowski S. Ekielski Władysław… — S. 222.
  4. Głos p. Jerzego Warchałowskiego, byłego redaktora «Architekta» // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 187.
  5. Przemówienie arch. Tadeusza Stryjeńskiego na pogrzebie ś. p. Władysława Ekielskiego dnia 25 czerwca 1927 r. w Krakowie. // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 187.
  6. а б Odbudowa polskiej wsi : projekty chat i zagród włościańskich / pod red. Wł. Ekielskiego. — Kraków : Obywatelski Komitet Odbudowy Wsi i Miast, 1915.
  7. Głos p. Jerzego Warchałowskiego… — S. 188.
  8. а б в г д Estreicher K. Wspomnienia dwóch… — S. 127.
  9. Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 17; Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 23 września 1911. — № 434. — S. 1; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 87.
  10. Katalog wystawy architektury… — S. 24.
  11. Konkursy // Architekt. — 1909. — № 12. — S. 220.
  12. Konkurs na budowę nowego gmachu uniwersyteckiego we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 11—12. — S. 134; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
  13. Protokóły sądu konkursowego // Architekt. — 1923 — № 6. — S. 50—51.
  14. Protokół I zjazdu Kół architektonicznych polskich w Krakowie // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 1. — S. 5—6; Z I-go Zjazdu Delegatów Kół Architektonicznych Polskich w Krakowie (1908) // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 52. — S. 635.
  15. Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 7. — S. 48.
  16. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 23.
  17. Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 106. — ISBN 83-08-01428-3.
  18. Estreicher K. Wspomnienia dwóch Krakowian // Rocznik Krakowski. — 1975. — № 46. — S. 125—126.
  19. Świszczowski S. Ekielski Władysław… — S. 223.
  20. Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 188; Estreicher K. Wspomnienia dwóch... — S. 131; Świszczowski S. Ekielski Władysław… — S. 221.
  21. Estreicher K. Wspomnienia dwóch… — S. 127; Świszczowski S. Ekielski Władysław… — S. 221.
  22. а б Estreicher K. Wspomnienia dwóch Krakowian // Rocznik Krakowski. — 1975. — № 46. — S. 126.
  23. Estreicher K. Wspomnienia dwóch… — S. 126; Świszczowski S. Ekielski Władysław… — S. 222.
  24. Architekt. — 1912. — № 8. — Tabl. 26; K. S. Wystawa architektoniczna w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 22 czerwca 1912. — № 25 (2745). — S. 527; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 88.
  25. а б в г д е ж и к л м н п Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 188.
  26. Architekt. — 1902. — № 10. — S. 133.
  27. Gmach Galicyjskiej kasy oszczędności we Lwowie // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 10.
  28. Ostap. Dom Towarzystwa technicznego w Krakowie // Architekt. — 1907. — № 1. — S. 16.
  29. Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Program i warunki konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 90, Tabl. 16—17, 25; Nagrody za plany regulacyi Krakowa // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 8. — S. 116.
  30. Z powodu konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 121—123.
  31. Protokół sądu konkursowego nad projektami gmachu Akademii Górniczej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 149—153, 155.
  32. Odbudowa polskiego miasteczka: projekty domów / opr. przez Grono Architektów Polskich, wyd. pod red. J. Gałęzowskiego. — Kraków : Obywatelski Komitet Odbudowy Wsi i Miast, 1916. — S. 44—45.
  33. Ekielski W. Zakopane // Architekt. — 1922. — № 5. — S. 27; Rozstrzygnięcie kokursu (sic) na regulację Zakopanego // Nowa Reforma. — 19 maja 1922. — № 112. — S. 2.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ekielski Władysław // Mała encyklopedia Krakowa. — Wyd. trzecie. — Kraków: Wanda, 1999. — S. 117. — ISBN 83-87023-08-6.
  • Estreicher K. Wspomnienia dwóch Krakowian // Rocznik Krakowski. — 1975. — № 46. — S. 125—128.
  • Łoza S. Ekielski Władysław // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 77—78.
  • Przemówienie arch. Tadeusza Stryjeńskiego na pogrzebie ś. p. Władysława Ekielskiego dnia 25 czerwca 1927 r. w Krakowie // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 6. — S. 186—187.
  • Świszczowski S. Ekielski Władysław // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1948. — T. 6. — S. 221—223.