Владислав Опольсько-Ратиборський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володислав І
Władysław opolski
Володислав І
Володислав І
князь Опольсько-Ратиборський
Попередник: Мешко II Гладкий
Наступник: поділ князівства
 
Народження: бл. 1225
Смерть: 1281/1282
Ратибор, Ратиборський повіт, Сілезьке воєводство
Похований: Q12029534?
Віросповідання: католицтво
Династія: Сілезькі П'ясти
Батько: Казимир I Опольський
Мати: Віола Асень
У шлюбі з: Euphemia of Greater Polandd
Діти: Mieszko I, Duke of Cieszynd, Casimir of Bytomd, Болеслав I, Constance, Duchess of Wodzisławd і Przemysław of Racibórzd

Володисла́в I (пол. Władysław I; бл. 1225 — 1281/1282) — князь Каліський в 12341244 роках, Велюнський (12341249), Опольсько-Ратиборський (12481281/1282). Представник роду Верхньосілезьких П'ястів. Син опольського князя Казимира I і його дружини Велеслави (Віоли).

Імена[ред. | ред. код]

  • Володисла́в I, або Владисла́в І (пол. Władysław I) — у польській історіографії, з тронним номером.
  • Володисла́в Опо́льський (пол. Władysław Opolski) — за назвою князівства.
  • Володисла́в Опольсько-Ратиборський

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з роду Сілезьких П'ястів. Другий син Казимира I, князя Опольсько-Ратиборського, і Велеслави з болгарської династії Асенів. Народився близько 1225 року. У 1230 році після смерті батька разом зі старшим братом Мешком II успадкував родинні володіння. Втім до 1239 року через малолітства обох братів князівством управляли їх мати і Генрик І Бородатий, князь Сілезії.

У 1234 році разом з братом отримав в спільне володіння від Генрика I частину Великопольщі — Калізьке князівство і Велюнський повіт. У 1239 році після поділу володінь Владислав залишив собі Каліське князівство і Велюнську землю, братові дісталося Опольсько-Ратиборське князівство. У 1244 і 1249 роках Владислав втратив володіння у Великій Польщі.

У жовтні 1246 роки після смерті свого брата успадкував Опольського-Ратиборське князівство. З самого початку вирішив спиратися на місцеве духівництво, ордени ченців та міста. З цієї метою став засновників багатьох монастирів, зокрема домініканців в Ратиборі, цистерціанців в Рудах, францисканців у Водзіславі і Глогувеку, бенедиктинців в Орлові. також надано магдебурзьке право містам Битом, Глівіце, Люблінець, Освенцим, Водзіслав, Жори.

У 1253 році став союзником Пшемисла I, князя великої Польщі. Останній в свою чергу був союзником Угорського королівства (там тоді панував Бела IV). Їм протистояла коаліція Богемського королівства (Оттокар II) і Вроцлавського князівства (Генріх III Білий). У 1254 році вдерся до земель останнього, допомагаючи походу Пшемисла I, що атакував Генріха III з півночі. Проте союзники не здобули значних успіхів. З огляду на це 1255 року Владислав Опольсько-Ратиборський перейшов на бік короля Оттокара II.

У 1260 році князь Владислав на боці короля Оттокара II брав участь у битві під Кресенбрунном, де угорське військо зазнало поразки. У 1262 році на з'їзді в Данкові Владислав Опольсько-Ратиборський намагався переконати верховного князя польського Болеслава V Сором'язливого і Болеслава Побожного, князя Великої Польщі, перейти на бік Богемії. Але недосяг жодного успіху.

У 1273 році отримав підтримку з боку Оттокара II як претендент на трон верховного князя Польського. У червні того ж року в битві під Богусіном, в околицях Олькуша, Володислав I Опольський зазнав поразки від Болеслава V Сором'язливого. У 1274 році вимушений був укласти мирний договір Болеславом V. Владислав Опольсько-Ратиборський відмовився від претензій на краківський трон, а верховний князь Польщі поступився йому спірними прикордонні місцями від Хшанува до міжріччя Скави і Скавинки.

У 1278 році після загибелі короля Оттокара II в битві під Дюрнкрутом князь Владислав здійснив похід на Опавське володіння, прагнучи приєднати до своїх володінь, але зазнав поразки. У 1281 році Владислав у Відні замирився з новим богемським королем Вацлавом II. Водночас уклав союз з Генриком IV Праведним, князем Вроцлавським, який одружився з донькою князя Владислава.

Помер у 1281 або 1282 році. Поховано удомініканськомумонастирі міста Ратибор. Землі Опольсько-Ратиборського князівства було поділено між синами князя Владислава.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: П'ясти та Сілезькі П'ясти

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Владислав II, польський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Мєшко IV, польський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Аґнеса Бабенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Казимир I, опольський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Людмила, богемська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Володислав І, опольський князь
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. NN
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Велеслава, угорська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. NN
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jerzy Sperka: Poczet królów polskich, Wydawnictwo Twoje Książki, Chorzów 2007, p. 63
  • Wojciech Dominiak, Ostatni władca Górnego Śląska, Racibórz: Wydawnictwo i Agencja Informacyjna WAW Grzegorz Wawoczny, 2009, s. 280, ISBN 978-83-89802-80-4
  • Rudolf Žáček, Historia Górnego Śląska, II. Średniowiecze, Dom Współpracy Polsko-Niemieckiej, Gliwice 2011, s. 111. ​ISBN 978-83-60470-41-1

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав Опольсько-Ратиборський