Владислав Серчик
Владислав Анджей Серчик | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Władysław Andrzej Serczyk | ||||||
Народився |
23 липня 1935 Краків | |||||
Помер |
5 січня 2014 (78 років) Ряшів | |||||
Поховання | Раковицький цвинтар | |||||
Країна | Польща | |||||
Національність | поляк | |||||
Діяльність | історик | |||||
Alma mater | Ягеллонський університет | |||||
Галузь | історія | |||||
Заклад | Ряшівський університет | |||||
Вчене звання | професор | |||||
Науковий ступінь | доктор історії | |||||
Партія | Польська об'єднана робітнича партія | |||||
Нагороди |
|
Владислав Анджей Серчик (пол. Władysław Andrzej Serczyk; 23 липня 1935, Краків — 5 січня 2014, Ряшів) — польський історик-україніст.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Кракові. Закінчив Ягеллонський університет, там же розпочав наукову кар'єру. Докторат склав 1963, габілітувався 1968. Із 1976 — професор, 1974—1978 — директор Бібліотеки Ягеллонської. 1986—1996 очолював Заклад історії Східної Європи філії Варшавського університету в Бялостоку (Польща). Із 1997 працював ув Інституті історії Університету в Ряшеві (Польща). Праці Серчика відіграли вагому роль у пропаганді знань з історії України в польському інтелектуальному середовищі, а також сприяли витворенню об'єктивного погляду на минуле польсько-українських взаємин. В останні роки цікавився проблемами історіографії та методології, очолював польсько-українську підручникову комісію.
Публікації[ред. | ред. код]
Автор близько 300 наукових праць (з них 30 — окремі видання), низки досліджень з історії Росії.
- «Koliszczyzna» (1968)
- «Lenin w Krakowie i na Podhalu» (1970)
- «Piotr Wielki» (1973)
- «Katarzyna II carowa Rosji» (1974)
- «Iwan IV Groźny» (1977)
- «Wielka Socjalistyczna Rewolucja Październikowa. Zarys historyczny» (1977)
- «Historia Ukrainy» (1979)
- «Połtawa 1709» (1982)
- «Na dalekiej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny do 1648 roku» (1986)
- «Poczet władców Rosji. Romanowowie» (1992)
- «Na płonącej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648—1651» (1998)
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
- Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (2010)[1]
- Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1999)[2]
- Кавалерський хрест Ордена Відродження Польщі
- Золотий Хрест Заслуги
- Заслужений діяч культури Польщі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
- ↑ RP, Kancelaria Sejmu. Internetowy System Aktów Prawnych. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- І. Чорновол. Серчик Владислав [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 546. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
|
- Народились 23 липня
- Народились 1935
- Померли 5 січня
- Померли 2014
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Заслужені діячі культури Польщі
- Польські історики
- Дослідники історії України
- Випускники Ягеллонського університету
- Уродженці Кракова
- Померли в Ряшеві