Владіміров Євген Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владіміров Євген Юрійович
Країна СРСР СРСР
Казахстан Казахстан
Народження 20 січня 1957(1957-01-20) (62 роки)
Алмати, СРСР
Титул Міжнародний майстер (1982)
Гросмейстер (1989)
Рейтинг ФІДЕ 2601 (травень 2018)
Піковий
рейтинг
2628 (липень 2004)

Євген Юрійович Владіміров (нар. 20 січня 1957) — казахський шахіст і шаховий тренер (cтарший тренер ФІДЕ від 2004 року), гросмейстер від 1989 року.

Шахова кар'єра[ред. | ред. код]

Перших значних успіхів почав досягати в середині 1970-х років. 1975 року переміг (разом з Драганом Барловим) на міжнародному турнірі в Галльсбергу. У 1977 році здобув у Гронінгені срібну медаль чемпіонату Європи серед юніорів до 20 років. У 1981 році за збірну СРСР виграв у командному заліку золоту медаль на командному чемпіонаті світу до 26 років, який відбувся в Граці. Через рік поділив 2-ге місце в Єревані. 1986 року посів 3-тє місце на Меморіалі Капабланки в Гавані, в 1987 переміг в Ташкенті. У 1988 році в Бішкеку став чемпіоном Червоної Армії. 1989 року переміг в Алма-Аті і поділив 2-ге місце на відбірковому турнірі організації GMA в Москві. У наступних роках переміг або поділив 1-ше місце, зокрема, в Геусдалі (1990), Саламанці (1991), Леоні (1991) і Гайдарабаді (2000). 2001 року поділив 3-тє місце на турнірі за швейцарською системою в Калькутті. У 2003 році поділив 2-ге місце на чемпіонаті Співдружності в Мумбаї і переміг (разом з Павлом Коцуром на зональному турнірі (відбіркового циклу чемпіонату світу) в Павлодарі. У 2004 році поділив 2-ге місце в Дубаї, а також у Пуні.

У 1980-х роках був у складі команди Гаррі Каспарова. 1986 року в ході матчу за звання чемпіона світу між Каспаровим і Анатолієм Карповим, після серії з трьох поразок поспіль був звинувачений у передачі суперникові секретів дебютної підготовки і вилучений з команди[1].

У 1993 і 1999 роках двічі представляв Казахстан (в обох випадках на 1-й шахівниці) на командному чемпіонаті Азії, вигравши у командному заліку дві медалі: золоту (Куала-Лумпур, 1993) та срібну (Шеньян, 1999). 2000 року взяв участь у шаховій олімпіаді в Стамбулі[2].

Двічі брав участь у чемпіонатах світу ФІДЕ, які відбулись за олімпійською системою: 2000 року в перших двох раундах усунув Діб'єнду Баруа і Золтана Алмаші, а в третьому програв Олександрові Морозевичу[3], а 2004 року участь у чемпіонаті припинив у першому раунді, поступившись Ні Хуа[4].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2004 року, досягнувши 2628 очок займав тоді 71-ше місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ[5].

Przypisy[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]