Власов Михайло Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Маркович Власов
Народження 19 травня 1896(1896-05-19)
Російська імперія Миколаївка
Смерть 28 січня 1973(1973-01-28) (76 років)
Українська РСР Ужгород
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1918 - 1946
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
Битва за Дніпро
Львівсько-Сандомирська операція
Моравсько-Остравська операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Іноземні
Воєнний Хрест (Чехословаччина)
Могила Власова в Ужгороді

Михайло Маркович Власов (19 травня 1896, Миколаївка, Херсонська губернія — 28 січня 1973, Ужгород) — командир 106-ї Забайкальської стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу (1943), полковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Маркович Власов народився 19 травня 1896 року в селі Друга Миколаївка Херсонської губернії (тепер смт Миколаївка Одеської області) в селянській родині. Росіянин. Після закінчення початкової школи працював в наймах.

В серпні 1915 року призваний до царської армії. Учасник Першої світової війни, молодший унтер-офіцер.

В липні 1917 року потрапив до німецького полону, в жовтні 1918 року здійснив втечу. в м. Вознесенську створив і очолив партизанський загін, який згодом перетворений в регулярний полк Червоної Армії.

Учасник Громадянської війни. Займав посади командира ескадрону, комісара бронепотягу № 62, військового комісара автомобільного загону 51-ї Перекопської дивізії.

З травня 1922 року — військовий комісар 2-го прикордонного батальйону. Протягом 20 наступних років пройшов шлях від комісара батальйону до заступника начальника Управління прикордонних військ округу.

В 1925 році закінчив Вищу прикордонну школу.

В 1932 році закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе.

На фронтах Німецько-радянської війни з лютого 1942 року. Воював на Центральному, 1-му Білоруському та 4-му Українському фронтах.

З 2 серпня 1943 року по 1 вересня 1944 року — командир 106-ї Забайкальської стрілецької дивізії. Під його особистим керівництвом частини дивізії 15 жовтня 1943 року форсували річку Дніпро і звільнили селище Лоєв Гомельської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1943 року за вміле і грамотне керівництво дивізією, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і героїзм, полковнику Власову Михайлу Марковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1706).

Під командуванням полковника Власова М.М. 106-та Забайкальська стрілецька дивізія 17 листопада 1943 року отримала почесне найменування «Дніпровська», а за бойові заслуги в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції 9 серпня 1944 року нагороджена орденом Червоного Прапора.

Війну закінчив на посаді командира 140-ї стрілецької Сибірської Новгород-Сіверської ордена Леніна двічі Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії (4-го формування) 38-ї армії 4-го Українського фронту.

В 1946 році за станом здоров'я вийшов у відставку. Мешкав у місті Ужгород.

Помер 28 січня 1973 року. Похований на Холмі Слави в Ужгороді.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А.Ф., Бульба А.И. – Одеса: Маяк, 1984.

Посилання[ред. | ред. код]