Влас Мизинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Влас Мизинець
Матчук Василь Володимирович
Влас Мизинець.jpg
При народженні Матчук Василь Володимирович
Псевдоніми, криптоніми Влас Мизинець
Народження 8 травня 1907(1907-05-08)
  Запілля, Любомльський район, Волинська область
Смерть 11 серпня 1943(1943-08-11) (36 років)
  передмістя Любомля, Волинська область
Національність українець
Громадянство УРСР
Мова творів українська
Рід діяльності поет і публіцист, активний діяч революційного підпілля
Роки активності: 1926-1943
Жанр вірш, новела, оповідання
Magnum opus: за життя — «Виконати!» (1932); після смерті — «Червона корсетка» (1973)

Влас Мизинець (справжнє ім'я — Матчук Василь Володимирович; * 8 травня 1907, Запілля, Любомльський район, Волинська область — † 11 серпня 1943, передмістя Любомля, Волинська область) — український поет і публіцист, активний діяч революційного підпілля на Західній Україні. 11 серпня 1943 року після тортур розстріляний у передмісті Любомля.

Життєпис[ред.ред. код]

Василь Володимирович Матчук народився 8 травня 1907 року в селі Запілля Любомльського району Волинської області в селянській сім'ї. Дворічне навчання в місцевій церковно-парафіяльній школі виробило у хлопця гарний каліграфічний почерк, розбудило жадобу знань. Можливо, спромоглися б батьки на подальшу науку Василя, але Перша світова війна, дійшовши до Любомля, змусила Матчуків, як і інших волинян, евакуюватися. Прихисток знайшли в Курській губернії. В Орловці Василь вже сам заробляв, працюючи писарчуком у місцевого мирового судді. В його бібліотеці він познайомився з класичними творами російської та української літератури (суддя, очевидно, був передових поглядів): поезіями Пушкіна, Лермонтова, Шевченка, прозою Коцюбинського. У 1917 році Росію охопила Жовтнева колотнеча. Через два роки Матчуки вирушили додому, на Волинь, де теж не було спокою. Василь наймитував, 1926 року став членом КПЗУ. Писав новели, які можна вважати автобіографічними, поезії, в яких воздвигав «з заліза, цементу, граніту, будівлю світлу нового світу!».

Перші вірші надрукував 1928 року в журналі «Вікна», що виходив у Львові. Взяв для себе псевдонім Влас Мизинець. Вперше ув'язнений за революційну боротьбу 1929 року, потім ще двічі побував за ґратами — у 1930 і 1935 році. Поліцейська справа 1935 року характеризує «товариша Власа» як «комуніста і вельми небезпечного елемента».

Друкувався в журналах «Сяйво», «Робітниця», «Західна Україна» (Харків), «Культура масс» (Москва), «Металеві дні» (Одеса), «Поступ» (Луцьк), «Українські щоденні вісті» (США), календарі «Книжка»; з 1932 року був співробітником «Вікон»; після розгрому журналу у 1934 році — в альманасі «Поцейбіч».

Журнал «Вікна» № 12 за 19301931 роки серед переможців конкурсу відзначив твір «Чудо» Власа Мизинця. В Радянській Україні опублікував збірку оповідань «Виконати!» (Харків, 1932 рік). Належав до об'єднання революційних письменників Західної України «Горно». Був членом Спілки письменників України. Прислухався до порад колег з «Вікон», старших за досвідом революційним і літературним — Галана, Тудора, Бобинського, Козланюка.

З вересня 1939 року працював завучем у рідній школі в Запіллі, викладав літературу. В роки війни брав участь у підпільній боротьбі з нацистами. Знаходився у таборі для військовополонених в Хелмі, з якого пізніше втік. Також Василь Матчук був зв'язковим партизанського табору в Любомлі. А 11 серпня 1943 року, після жахливих тортур у нацистській катівні, його розстріляли у передмісті Любомля.

Після розстрілу Власа Мизинця його твори входили до збірок «Революційні поети Західної України» (1958), «Червона корсетка» (1973). Збірка творів «Червона корсетка», укладена відомим літературознавцем Миколою Дубиною, й досі є найповнішою.

Джерела і посилання[ред.ред. код]