Валахо-молдавський ізвод
Валахо-молдавський ізвод — ізвод церковнослов'янської мови, поширений на території Волоського та Молдавського князівств. Вживався в адміністративній (до XVI століття) та церковній (до XVII — початку XVIII століття) сферах[1].
Характеристика[ред. | ред. код]
Хоча валахо-молдавський ізвод був створений на основі церковнослов'янської мови, на нього значно вплинули сусідні до Румунії слов'янські мови, особливо болгарська, дещо менше сербська (у Волощині) та українська й російська (у Молдавії). Починаючи з XV століття, ізвод зазнавав значних впливів румунської мови[2].
Історія[ред. | ред. код]
Використання[ред. | ред. код]
Після великого розселення слов'ян церковнослов'янська мова стала літургійною у Східній Європі та в Румунії зокрема під впливом південнослов'янських ранньофеодальних держав. Перехід до церковнослов'янської на території сучасної Румунії відбувся приблизно в X столітті[3]. Більшість румунів не розуміли церковнослов'янської, проте її знали духовенство, князі, бояри, писарі, купці[4].
Валахо-молдавський ізвод церковнослов'янської мови використовувався також як літературна мова румунських князівств Молдавія та Волощина, зокрема, в літописах, законах, документах та іноді в особистих листуваннях[3]. Це також призвело до інтеграції румунської писемності до писемної культури їхніх сусідів[5].
Перехід на румунську[ред. | ред. код]
Найдавніші договори (записи) румунською, а не церковнослов'янською, датовані 1575—1590 роками. До 1655—1660 років усі адміністративні документи в румунських князівствах були переведені із церковнослов'янської на румунську[6].
Заміна слов'янських релігійних текстів із валахо-молдавського ізводу на румунську почалася із румунськомовних перекладів у Мармарощині наприкінці XV століття, а згодом у Трансильванії під час Реформації[7]. У Волощині Євангеліє було перекладено народною мовою у 1512—1518 роках, а 1688 року була надрукована румунськомовна Бухарестська Біблія[3].
Проте православна церква чинила спротив переходу на румунську. У Молдавії церковні твори видавалися церковнослов'янською до 1731 року, а у Волощині — до 1745[8].
Спадщина та оцінки[ред. | ред. код]
Корезі, волоський друкар XVI століття, висловлювався проти використання церковнослов'янської в церквах, оскільки священники розмовляли з народом мовою, незрозумілою людям, а крім того, стверджував, нібито всі народи мають Слово Боже власною мовою, окрім румунів[3]. Димитрій Кантемир, молдавський науковець, вважав використання церковнослов'янської «варварством», що спричинило культурний регрес[8].
Проте валахо-молдавським ізводом створено деякі твори румунської культурної спадщини, як-от літописи, низка історіографічних праць, «Повчання» Нягоє Басараба тощо[9].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валахо-молдавський ізвод |
- V. Costăchel, P. P. Panaitescu, A. Cazacu. (1957) Viaţa feudală în Ţara Românească şi Moldova (secolele XIV—XVI) («Feudal life in the Romanian and Moldovan Land (14th–16th centuries)», București, Editura Ştiinţifică
- Vlad Georgescu. (1991) The Romanians: a history, Ohio State University Press. ISBN 0-8142-0511-9
| |||||||||||||||||||
