Влодзімєж Ледуховський
| Влодзімєж Ледуховський | |
|---|---|
| пол. Włodzimierz Ledóchowski | |
 | |
| Народився |
7 жовтня 1866 Лосдорфd, Мельк (округ), Нижня Австрія, Австрія |
| Помер |
13 грудня 1942 (76 років) Рим, Королівство Італія |
| Поховання | Кампо Верано[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Національність | поляки |
| Діяльність | католицький священник |
| Alma mater | Папський Григоріанський університет і Терезіанум |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | польська |
| Посада | Генерал Товариства Ісуса |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Ледуховські |
| Батько | Антоній Август Ледуховськийd |
| Мати | Юзефа Ледуховськаd |
| Брати, сестри | Марія Тереза Ледуховськаd, Уршула Ледуховська і Ігнатій Ледуховський |
 | |
Влодзімєж Ледуховський (пол. Włodzimierz Ledóchowski; 7 жовтня 1866, Лосдорф — 13 грудня 1942, Рим) — двадцять шостий генерал Товариства Ісуса і восьмий після його відновлення в 1814. Представник шляхетського роду Ледуховських гербу Шалава.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в місті Лосдорф (нині Австрія). Походив із знатного польського дворянського роду Ледуховських. Одна з його сестер, Уршула Ледуховська, була проголошена святою в 2003 році; інша сестра, Марія Тереза Ледуховська, проголошена блаженною у 1975 році. У 1877—1884 роках навчався у віденській дворянської академії Терезіанум, закінчив її з золотою медаллю. Деякий час був пажем імператриці Єлизавети.
Після закінчення академії продовжував навчання в Ягелонському університеті у Кракові і Папському Григоріанському університеті в Римі, де в 1889 році захистив докторську дисертацію з філософії.
У 1889 році вступив до новіціату єзуїтів в м. Кросно (тоді австрійська Галичина, нині Польща). Незабаром склав обіти. Священничі свячення прийняв 10 червня 1894 року. З 1900 року — ректор краківської колегії єзуїтів, з 1902 року провінційний настоятель Галичини.
За два роки до завершення Добромильської реформи галицьких василіян (1882—1904), яку проводили єзуїти, Апостольський престол призначив Влодзімєжа Ледуховського Апостольським делегатом і візитатором Василіянського Чину. Ним він залишався короткий час ще й після передачі управи василіянам у 1904 році[2].
Брав участь в заснуванні Папського Біблійного Інституту в Римі 7 травня 1909 року.
Генеральний настоятель Франц Вернц помер у серпні 1914 року. На черговій конгрегації Товариства в лютому 1915 року Влодзімєж Ледуховський був обраний наступним главою єзуїтів. Обрання припало на важкий час, коли в Європі йшла перша світова війна, а Італія і Австрія були по різні боки фронту. Тому після обрання Влодзімєж Ледуховський, як австрійський підданий, був змушений залишити Рим і оселитися в Швейцарії. До Риму він повернувся тільки після закінчення війни.
Під його керівництвом була переглянута конституція Товариства Ісуса відповідно до Кодексу Канонічного Права, що вийшов у 1917 році. Особливу увагу на посаді Ледуховський приділяв питанням освіти. При ньому була проведена реформа всіх єзуїтських колегій, у всіх навчальних центрах була введена єдина система освіти. За його ініціативою для Григоріанського університету було побудовано новий будинок на Пьяцца делла Пілота.
Після приходу більшовиків до влади в Росії Ледуховський звертав велику увагу на переслідування вірних. У 1923 році був одним з ініціаторів створення місії з допомоги голодуючим в Росії. У 1929 році єзуїти очолили новостворену Папську колегію Руссікум. У 1930 році Влодзімєж Ледуховський видав лист «Про дуже сумний стан релігії в Росії і про те, що з нашого боку слід почати», де описував переслідування християн і закликав членів ордена готуватися для майбутньої місії в Росії.
Під час його керування кількість єзуїтів у світі зросла з 16 940 членів у 1915 році до 26 588 в 1942 році. Число провінцій ордена зросло з 27 до 50.
Помер 13 грудня 1942 в Римі і був похований на римському кладовищі Кампо Верано.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.findagrave.com/memorial/178331281
- ↑ Патрило І. Нарис історії Галицької провінції ЧСВВ // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 341.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ledóchowski Włodzimierz Dionizy [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.] // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 357—358.
Посилання[ред. | ред. код]
- Влодзімєж Лєдуховскі [Архівовано 9 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Єзуїти в Україні
| ||||||||||
| |||||||
|
