Внутрішньочерепна аневризма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Внутрішньочерепна аневризма (церебральна аневризма) — деформація оболонки артерій головного мозку. Це спотворення найчастіше набуває форми мішка, який

Церебральна аневризма (фр.)

називається аневризматичним мішком.[1]

Причини[ред. | ред. код]

[2]Походження цього ураження дуже різноманітне. Найбільш загальновизнаною класифікацією, є етіологічна:

  •    вроджена, дегенеративна
  •    заразна
  •    розтинання
  •    післятравматична
  •    запальна

Виявлення аневризми відбувається випадково під час комп'ютерної томографії або більш серйозно — під час субарахноїдального крововиливу.

Попереджувальні знаки[ред. | ред. код]

Наприклад, за даними французького товариства нейрорадіології, у 5% населення може бути внутрішньомозкова аневризма. Коли це трапляється без попередження, на жаль, часто не так багато можна зробити, щоб уникнути раптової смерті (половина випадків), однак попереджувальні знаки можуть привернути увагу в години і навіть у дні, що передують лиху. Серед них:

  •    незвичні головні болі;
  •    біль в області ока або шиї;
  •    нудота або навіть блювання;
  •    розгубленість, раптове безладдя;[3]

Лікування[ред. | ред. код]

Розірвані церебральні аневризми підпадають під нейрохірургію та інтервенційну нейрорадіологію: після церебральної артеріографії, нейрорадіолог та нейрохірург розробляють лікування, яке треба терміново проводити:[4]

  •    або хірургічне втручання: трепанація та розміщення затиску на шийку аневризми;
  •    або емболізація аневризми (ендопротезування, якщо умови дотримані) за допомогою спіралей (невеликі платинові пружини), що усувають виступ (опуклість).

Емболізація — процедура, яка забезпечує природний доступ до місця лікування всередині кровоносних судин. Однак це ризикована процедура, як і традиційна хірургія. Готові відділення реанімації та хірургічний центр, повинні бути негайно доступними для роботи разом з нейрохірургічною командою, яка буде залучена в разі розриву аневризми під час емболізації. На відміну від хірургічного втручання, емболізація не вимагає відкритої хірургічної операції, якщо ускладнень такого характеру не виникає.

Лікування емболізацією мозкових аневризм, починається з введення катетера (маленької пластикової трубки) біля кореня стегна, у стегнову артерію в нозі пацієнта та просування артеріальними судинами, проходячи крізь таз, живіт, грудну клітку, шию та череп до аневризми.

Аневризми з неправильними контурами, дуже великі, занадто маленькі, з широкою шийкою (їх відкривальна основа) важче емболізуються і мають вищі показники до відмов, особливо у курців.

Консенсус не встановлюється у разі виявлення незруйнованої аневризми: профілактичне лікування не обходиться без життєвого або функціонального ризику, тож рішення повинно прийматися в кожному певному випадку. У всякому разі, корекція чинників ризику (артеріальна гіпертензія та тютюнопаління) залишається важливою.

Після розриву аневризми, підсумок не обов'язково летальний: 2/3 пацієнтів виживають, а приблизно в 1/3, після курсу реабілітації будуть спостерігатися лише незначні наслідки. Але пацієнта треба терміново лікувати, від кількох годин до найбільше 3 днів після першої кровотечі, інакше рецидив трапляється дуже часто.

У разі розриву аневризми, симптоми дозволяють передбачити подальший розвиток:

  • 1-й ступінь: Легкий головний біль та слабка чутливість до світла. Можливість виживання 80%.
  • 2-й ступінь: Сильний головний біль, висока чутливість до світла, легка втома. Надія на виживання 60%.
  • 3-й ступінь: Сильний головний біль, висока чутливість до світла, велика втомленість. Можливість виживання 50%.
  • 4-й ступінь: Початок вегетативного стану. Надія на виживання 20%.
  • 5-й ступінь: Приймання їжі з ускладненнями. 10% шансів вижити.

У розвинених країнах існує певна рівнозначність результатів (між відсіканням та емболізацією), що є ґрунтом для бурхливих суперечок. У країнах, що розвиваються, через загальну якість послуг та допоміжних засобів, як і раніше, загалом переважає традиційний хірургічний варіант. Коли є можливість вибору, застосовується ендоваскулярна техніка, через коротший час відновлення пацієнта. Іншим ендоваскулярним способом лікування церебральних аневризм, є використання стента для відведення потоку, як альтернативи емболізації, хоча методи можна поєднувати, особливо у разі великих / гігантських аневризм.[5] Загалом, він ефективний для нерозірваної мішкоподібної аневризми з великою шийкою, яку важко емболізувати.

Половина людей з розривом аневризми головного мозку, вмирає від первинної кровотечі до того, як прибули до лікарні (наприклад, вдома, на роботі, у тренажерній залі), тобто перш ніж можна буде надати допомогу. Це одна з найчастіших причин раптової та несподіваної смерті дорослих у віці від 25 до 55 років. З тих, хто прибуває до лікарні живим, 50% матиме летальний наслідок (особливо серед тих, хто надходить у середній та глибокій комі). Більшість людей, які прибувають до лікарні при свідомості й орієнтовані, та у них немає додаткових серйозних ускладнень під час надходження або нових кровотеч, як правило, одужують майже без неврологічного розладу. Із 30-и тисяч нових випадків аневризми головного мозку, які стаються у Сполучених Штатах щороку, лише 20% хворих залишаються живими і здоровими після року, 20 відсотків стають інвалідами, а 60% — помирають.

Профілактика[ред. | ред. код]

Як захворювання з відсутністю симптомів до настання власне розриву, єдиним способом запобігти його появі є зменшення чинників ризику. Отже, важливо мати здорове та збалансоване харчування, регулярні фізичні вправи, а також періодичні аналізи й обстеження, призначені лікарем.

Фактори ризику[ред. | ред. код]

Найважливішими чинниками ризику розвитку внутрішньочерепних аневризм є куріння, надмірне вживання алкоголю та високий кров’яний тиск. Виникнення часто пов’язане, тому причини спадковості також важливі. Церебральна аневризма частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Les anévrismes intracrâniens - Campus de Neurochirurgie. campus.neurochirurgie.fr. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 17 грудня 2020. 
  2. ANEURISMA CEREBRAL: sintomas e tratamento • MD.Saúde. www.mdsaude.com (pt-br). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 березня 2021. 
  3. Прес-служба. Церебральні аневризми: як сьогодні лікують цю «випадкову знахідку» в Україні – НАМН України (укр.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 30 грудня 2020. 
  4. Brouillard, Adam M; Sun, Xingwen; Siddiqui, Adnan H; Lin, Ning. The Use of Flow Diversion for the Treatment of Intracranial Aneurysms: Expansion of Indications. Cureus 8 (1). ISSN 2168-8184. PMC 4772997. PMID 26973807. doi:10.7759/cureus.472. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 18 грудня 2020. 
  5. Rajah, Gary; Narayanan, Sandra; Rangel-Castilla, Leonardo (2017-05). Update on flow diverters for the endovascular management of cerebral aneurysms. Neurosurgical Focus 42 (6). с. E2. ISSN 1092-0684. doi:10.3171/2017.3.focus16427. Процитовано 18 грудня 2020. 
  6. Brain aneurysm. nhs.uk (англ.). 19 жовтня 2017. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 23 грудня 2020.