Внутрішня політика Ізраїлю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Держава Ізраїльпарламентська республіка, на чолі якої стоїть президент з символічними повноваженнями. Президент призначає прем'єр-міністра, грунтуючись на рекомендації більшості членів Кнесету Ізраїлю[перевірити]. Прем'єр-міністр є главою кабінету міністрів, що користується підтримкою депутатів кнесету.

Законодавчу владу представляє Кнесет Ізраїлю, що складається з 120 членів, що обираються на основі загальних виборів раз на чотири роки або раніше, у разі саморозпуску кнесету. Населення Ізраїлю голосує за партійними списками, складеними на основі попередніх виборів в самих партіях або виборних комісіях партій. Кожен список, який набрав більше 2 % голосів виборців, представлений в кнесеті.

У 90-х роках XX століття, система виборів в Ізраїлі була змінена і голосування проводилося двома бюлетенями, один за прем'єр-міністра-другий за партійний список. Це призвело до розпорошення голосів і нестійкості коаліційного уряду, і в кінцевому підсумку була скасована.

В Ізраїлі немає Конституції, незважаючи на те, що в Декларації незалежності вона передбачена. Замість Конституції в Ізраїлі використовуються Основні закони держави, прийняті Кнесетом.

Виконавча влада[ред. | ред. код]

Виконавча влада Ізраїлю представлена урядом Ізраїлю, з прем'єр-міністром на чолі. На сьогоднішній день прем'єр-міністром є Біньямін Нетаньяху, який очолює 32-й уряд Ізраїлю.

Законодавча влада[ред. | ред. код]

Законодавча влада в Ізраїлі представлена ізраїльським парламентом — Кнесетом. Своє ім'я Кнесет отримав в пам'ять про зборах старійшин єврейського народу в часи Другого Храму, який називався Великий Кнесет (כנסת הגדולה — івр.).

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Ізраїльські партії представляють весь спектр політичних та економічних переваг населення країни. Основна суперечка між партіями Ізраїлю ведеться в питанні безпеки Ізраїлю та ставлення до мирного процесу між Ізраїлем та його арабськими сусідами. За цими принципами визначається належність тієї чи іншої партії до правому або лівому флангах ізраїльської політики.

Праві партії[ред. | ред. код]

Праві партії в нинішньому кнесеті представлені фракціями Лікуд, Наш дім Ізраїль, Іхуд Леумі і Байт Йегуди. Загальна ідея цих партій полягає в тому, що араби не зацікавлені в реальному мирі між Ізраїлем та арабськими країнами, угоди в Осло лише спосіб послабити Ізраїль, а терор можна перемогти тільки силовим рішенням. Більшість правих партій підтримують ідею Великого Ізраїлю і тим самим виступають проти руйнування єврейських поселень на окупованих територіях.

Більшість релігійних партій Ізраїлю відносить себе до правого флангу, хоча є і меншість, як Меймад, що стоїть на лівих позиціях.

В економічних питаннях переваги правих варіюються від тетчеризму до соціал-демократії.

Ліві партії[ред. | ред. код]

Ліві партії представлені партіями Авода, Мерец і Хадаш. Вони вірять у можливість мирного процесу на Близькому Сході і в дипломатичне вирішення арабо-ізраїльських проблем. Ліві виступають за поділ країни й утворення незалежної палестинської держави на території Гази, Юдеї і Самарії. Ультраліві партії виступають за одну державу двох народів, єврейської та палестинської, на території сучасного Ізраїлю.

Ліві партії виступають за відділення релігії від держави, за більший лібералізм в питаннях суспільства і держави. Економічні переваги лівого табору варіюються від комунізму до соціал-демократії і м'якого капіталізму.

Партії центру[ред. | ред. код]

Партії центру, представлені в кнесеті фракцією Кадіма, поєднують в собі як недовіру до арабських партнерів мирного процесу, так і ліву ідею відступу з територій, підтримку будівництва розділової стіни і план одностороннього розмежування.

В економічних питаннях партії центру виступають за велику лібералізацію економіки і капіталістичний шлях розвитку країни.

Секторіальні партії[ред. | ред. код]

Секторіальні партії в кнесеті представлені релігійними фракціями ШАС, Дегель а-Тора і Агудат Ісраель. Їх відносять до правого флангу в питаннях релігії і держави. Релігійні партії підтримують ідею соціальної держави і збільшення допомоги слабким верствам ізраїльського суспільства.

До того ж до секторальних партіям відносять арабські фракції Балад, Раам і Тааль. Вони виступають проти присутності єврейських поселень на територіях та ідей сіонізму. На думку деяких журналістів, арабські партії являють собою п'яту колону[1][відсутнє в джерелі][2]. Арабські партії виступають за перетворення Ізраїлю в двонаціональну державу і стоять на позиціях панарабізму (Балад) або ісламізму (Раам).

До секторальних партіям відносили і партії репатріантів з СРСР і СНД: Ісраель ба-Алія, Наш дім Ізраїль і Демократичний вибір Ізраїлю.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]