Перейти до вмісту

Внутрішня узгодженість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У статистиці та дослідженнях вну́трішня узго́дженість[1][2][3] (англ. internal consistency) зазвичай є мірою на основі кореляцій між різними завданнями одного тесту (або однієї підшкали більшого тесту). Вона вимірює, чи дають кілька завдань, що мають оцінювати один і той же загальний конструкт(інші мови), подібні результати. Наприклад, якщо респондент висловлює згоду з твердженнями «Мені подобається кататися на велосипеді» та «Я отримував задоволення від їзди на велосипеді в минулому», а також незгоду з твердженням «Я ненавиджу велосипеди», це вказуватиме на добру внутрішню узгодженість тесту.

Альфа Кронбаха

[ред. | ред. код]
Докладніше: Альфа Кронбаха

Внутрішню узгодженість зазвичай вимірюють за допомогою альфи Кронбаха, статистики, яку обчислюють на основі парних кореляцій між завданнями. Внутрішня узгодженість може набувати значень від від'ємної нескінченності до одиниці. Коефіцієнт альфа буде від'ємним, якщо внутрішньоособова мінливість перевищує міжособову.[4]

Загальноприйнятим є таке емпіричне правило опису внутрішньої узгодженості:[5]

Альфа Кронбаха Внутрішня узгодженість
0,9 ≤ α Відмінна
0,8 ≤ α < 0,9 Добра
0,7 ≤ α < 0,8 Прийнятна
0,6 ≤ α < 0,7 Сумнівна
0,5 ≤ α < 0,6 Погана
α < 0,5 Незадовільна

Дуже високі значення надійності (0,95 або більше) не завжди бажані, оскільки це може свідчити про надлишковість завдань.[6] Мета при розробці надійного інструменту полягає в тому, щоб оцінки за подібними завданнями були пов'язані між собою (внутрішньо узгоджені), але щоби кожна водночас привносила деяку унікальну інформацію. Варто також зазначити, що альфа Кронбаха неодмінно вища для тестів, що вимірюють вужчі конструкти, й нижча при вимірюванні загальніших, широких конструктів. Це явище, поряд із низкою інших чинників, є аргументом проти використання об'єктивних порогових значень для міри внутрішньої узгодженості.[7] Альфа також є функцією від кількості завдань у тесті, тому коротші опитувальники часто матимуть нижчі оцінки надійності, залишаючись кращими в багатьох ситуаціях через менше навантаження на респондентів.

Альтернативний підхід до розгляду внутрішньої узгодженості полягає в трактуванні її як ступеня, до якого всі завдання тесту вимірюють одну й ту же латентну змінну. Перевага цього підходу над поняттям високої усередненої кореляції між завданнями тесту, що є основою альфи Кронбаха, полягає в тому, що на усереднену кореляцію між завданнями, як і на будь-яке інше усереднення, впливає асиметрія (у розподілі кореляцій між завданнями). Таким чином, хоча модова кореляція між завданнями дорівнює нулю, коли тест вимірює декілька непов'язаних латентних змінних, середня кореляція між завданнями в таких випадках буде більшою за нуль. Відтак, хоч ідеал вимірювання полягає у вимірюванні всіма завдання тесту єдиної латентної змінної, було багато разів показано, що альфа може досягати доволі високих значень навіть тоді, коли набір завдань тесту вимірює декілька непов'язаних латентних змінних.[8][9][10][11][12][13][14] Доречнішим показником ступеня, до якого всі завдання тесту вимірюють одну латентну змінну, може бути ієрархічний «коефіцієнт омега» (англ. "coefficient omega").[15][16] Ревелль і Зінбарґ (2009) розглядають декілька різних мір внутрішньої узгодженості.[17][18]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кліманська, М.Б.; Галецька, І.І. (2019). Українська адаптація короткого п’ятифакторного опитувальника особистості TIPI (TIPI-UKR) (PDF). Психологічний часопис (укр.). 5 (9): 57—74. doi:10.31108/1.2019.5.9.
  2. ↑ Маркін, А.І. (2018). Результати дослідження внутрішньої надійності української версії опитувальника Haemo-Qol (PDF). Актуальні проблеми сучасної медицини (укр.). 18 (2): 70—74.
  3. ↑ Бірон, Б.В. (2017). Опитувальник внутрішньої мотивації. конфірматорний факторний аналіз української версії (PDF). Теоретичні і прикладні проблеми психології (укр.) (3): 52—65.
  4. ↑ Knapp, T. R. (1991). Coefficient alpha: Conceptualizations and anomalies. Research in Nursing & Health (англ.). 14: 457—480. doi:10.1002/nur.4770140610.
  5. ↑ George, D.; Mallery, P. (2003). SPSS for Windows step by step: A simple guide and reference. 11.0 update (англ.) (вид. 4th). Boston: Allyn & Bacon. ISBN 978-0205375523.
  6. ↑ Streiner, D. L. (2003). Starting at the beginning: an introduction to coefficient alpha and internal consistency. Journal of Personality Assessment (англ.). 80: 99—103. doi:10.1207/S15327752JPA8001_18.
  7. ↑ Peters, G.-J. Y (2014). The alpha and the omega of scale reliability and validity: Why and how to abandon Cronbach’s alpha and the route towards more comprehensive assessment of scale quality. European Health Psychologist (англ.). 16 (2). doi:10.31234/osf.io/h47fv.
  8. ↑ Cortina, J. M. (1993). What is coefficient alpha? An examination of theory and applications (PDF). Journal of Applied Psychology (англ.). 78: 98—104. doi:10.1037/0021-9010.78.1.98.
  9. ↑ Cronbach, L. J. (1951). Coefficient alpha and the internal structure of tests (PDF). Psychometrika (англ.). 16 (3): 297—334. doi:10.1007/BF02310555.
  10. ↑ Green, S. B.; Lissitz, R.W.; Mulaik, S. A. (1977). Limitations of coefficient alpha as an index of test unidimensionality. Educational and Psychological Measurement (англ.). 37: 827—838. doi:10.1177/001316447703700403.
  11. ↑ Revelle, W. (1979). Hierarchical cluster analysis and the internal structure of tests (PDF). Multivariate Behavioral Research (англ.). 14: 57—74. doi:10.1207/s15327906mbr1401_4.
  12. ↑ Schmitt, N. (1996). Uses and abuses of coefficient alpha (PDF). Psychological Assessment (англ.). 8: 350—353. doi:10.1037/1040-3590.8.4.350.
  13. ↑ Zinbarg, R.; Yovel, I.; Revelle, W.; McDonald, R. (2006). Estimating generalizability to a universe of indicators that all have an attribute in common: A comparison of estimators for ωh (PDF). Applied Psychological Measurement (англ.). 30: 121—144. doi:10.1177/0146621605278814.
  14. ↑ Trippi, R.; Settle, R. (1976). A Nonparametric Coefficient of Internal Consistency. Multivariate Behavioral Research (англ.). 4: 419—424. doi:10.1207/s15327906mbr1104_3.
  15. ↑ McDonald, R. P. (1999). Test theory: A unified treatment (англ.). Psychology Press. doi:10.4324/9781410601087. ISBN 0-8058-3075-8.
  16. ↑ Zinbarg, R.; Revelle, W.; Yovel, I.; Li, W. (2005). Cronbach’s α, Revelle’s β, and McDonald’s ωH: Their relations with each other and two alternative conceptualizations of reliability (PDF). Psychometrika (англ.). 70: 123—133. doi:10.1007/s11336-003-0974-7.
  17. ↑ Revelle, W.; Zinbarg, R. (2009). Coefficients Alpha, Beta, Omega, and the glb: Comments on Sijtsma (PDF). Psychometrika (англ.). 74 (1): 145—154. doi:10.1007/s11336-008-9102-z.
  18. ↑ Dunn, T. J.; Baguley, T.; Brunsden, V. (2013). From alpha to omega: A practical solution to the pervasive problem of internal consistency estimation (PDF). British Journal of Psychology (англ.). doi:10.1111/bjop.12046.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Внутрішня_узгодженість&oldid=45137474