Вовканич Степан Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Йосипович Вовканич
Степан Йосипович Вовканич.jpg
Народився 10 березня 1936(1936-03-10)
Мшанець, Львівська область, УРСР
Помер 5 листопада 2019(2019-11-05) (83 роки)
Львів
Діяльність економіст
Заклад Інститут регіональних досліджень НАН України
Ступінь доктор економічних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Гробівець родини професора С. Вовканича..jpg

Степан Йосипович Вовканич (народився 10 березня 1936(19360310) в селі Мшанець на Львівщині — 05. 11. 2019, Львів) — доктор економічних наук (1992), професор (1998). Член («член-кореспондент») ГО Української Академії інформатики. Провідний науковий співробітник Інституту регіональних досліджень НАН України, заслужений діяч науки і техніки України: «за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Львова». Член НТШ. Колишній член Папської академії суспільних наук[en] (1994—2004).[1]

Працював на виробництві, від 1966 — в Інституті регіональних досліджень НАН України (Львів): 1982—2002 — зав. відділу соціологічних досліджень, від 2002 — головний науковий спеціаліст. Водночас від 1978 викладав у Львівському університеті. Вивчав соціально-економічні і соціально-психологічні проблеми НТП, формування національної еліти та її роль у процесах націо- і державотворення. Запропонував концепцію підвищення духовно-інформаційної мобільності нації, яка гармонізує сучасні глобалізаційні процеси шляхом активізації використання регіональних (національних) чинників розвитку інтелекту України в інноваційні моделі її державотворення та інтеграції на рівнопартнерських засадах в Європу.

Помер у Львові, похований на 86 полі Личаківського цвинтаря.

Наукова кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив Харківський гірничий інститут (1958) і економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1969).

  • 1975 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Прямі інформаційні контакти як елемент наукової організації праці»
  • 1992 — захистив докторську дисертацію на тему: «Інформаційний потенціал у системі управління науково-технічним прогресом»

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Член редколегії журналу Універсум та журналу «Схід».

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  1. Совершенствование социального управления на промышленном предприятии (К.: Наук. думка, 1976)
  2. Организация производства и управления на промышленном предприятии (К.: Техніка, 1980)
  3. Управление наукой в производственном объединении (К.: Наук. думка, 1980)
  4. Мобильность кадров на производственном предприятии (К.: Наук. думка, 1981)
  5. Проблемы регионального управления научно-техническим прогрессом (М.: Наука, 1984)
  6. Інформаційний потенціал і прискорення НТП. (К., 1984)
  7. Информационный потенциал и ускорение научно-технического прогресса (К.: Наук. думка, 1990)
  8. Національна еліта та інтелектуальний потенціал державотворення. (Львів, 1996)
  9. Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика (Львів: ІРД НАН України, 1999)
  10. Інформація, Інтелект, Нація (Львів: Євросвіт, 1999)
  11. Регіональна політика: методологія, методи, практика (Львів: ІРД НАН України, 2001)
  12. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея (Львів: ЛБА, 2001)
  13. Людський вимір інноваційного потенціалу (Львів: ЦНТЕІ, 2002)
  14. Активізація наукової діяльності молоді в системі інноваційного розвитку (Львів: ІРД НАН України, 2006)
  15. Аксіологія вибору вектора інтеграції України (Львів: ІРД НАН України, 2013)
  16. Українська національна ідея: візія і місія. (Львів: ІРД НАН України, 2013)
  17. Українська національна ідея та еліта в духовно-інтелектуальному забезпеченні державотворення (Львів: ІРД НАН України, 2014)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]