Вовковия

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Вовковия
Wołkowyja
Wolkowyja.jpg

Координати 49°20′02″ пн. ш. 22°24′42″ сх. д.H G O

Країна Польща Польща
Воєводство Підкарпатське
Повіт Ліський
Ґміна ґміна Солина
Перша згадка 1580
Висота центру 460  м
Населення 496 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код +48 (13)
Поштовий індекс 38-613
Автомобільний код RLS
Код SIMC 0360690
GeoNames 754810
OSM пошук у Nominatim
Офіційний сайт wolkowyja.eu
Вовковия. Карта розташування: Польща
Вовковия
Вовковия
Вовковия (Польща)
Вовковия. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Вовковия
Вовковия
Вовковия (Підкарпатське воєводство)
Вовковия у Вікісховищі?

Вовковия (пол. Wołkowyja) — село на прадавніх етнічних українських територіях, на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Зараз знаходиться в ґміні Солині, Ліського повіту Підкарпатського воєводства.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село було закріпачене до 1563 р. на волоському праві і входило в склад володінь Балів. Місцева помішиця в 1728 р. збудувала в селі костел для латинізації і полонізації українців. До 1772 р. село входило до Сяноцької землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1842 р. вимурований новий костел. У 1893 році село належало до Ліського повіту, в селі нараховувалося 53 будинків і 365 жителів, з них 249 греко-католиків, 96 римо-католиків і 20 юдеїв.

З грудня 1914 р. до травня 1915 р. село було під російською окупацією.

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. було адміністративним центром ґміни Вовковия. На 01.01.1939 у селі було 530 жителів (430 українців-грекокатоликів, 85 українців-римокатоликів, 5 поляків і 10 євреїв)[1].

У роки гітлерівської окупації німці дозволили відкрити українську школу, яку закрили у вересні 1944 р. після окупації села частинами 1-шої гвардійської армії 4-го Українського фронту. В селі розмістили відділок польської міліції з 40 осіб, через що село стало осередком терору проти українського населення. 31 грудня 1945 р. УПА розгромила і спалила відділок. 1 травня 1946 р. в селі розмістили гарнізон прикордонних військ з 200 осіб, вночі з 14 на 15 липня 1946 р. курінь Рена штурмував село, однак гарнізону пощастило відбитися.

В 1945—1946 рр. українців виселяли до СРСР та в ході операції Вісла депортували в 1947 р. на понімецькі землі Польщі[2].

Церква[ред. | ред. код]

У 1833 році зведена дерев'яна церква св. Апостолів Петра і Павла, парафіяльна (з приходом у присілках Рибне, Гаків, Підліщини і філією в с. Завіз), належала до Балигородського деканату Перемиської єпархії. Біля церкви була змурована ширмова дзвіниця. Церква зруйнована 3-4 листопада 1967 р. під приводом затоплення Солинського водосховища попри те, що вода дану місцевість не затопила, а церковне начиння вивезене вантажівками під церкву в Горянці. Залишилися підмурівок і дзвіниця.

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]