Вовк Алла Юліанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алла Вовк
Вовк Алла Юліанівна
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Вовк Алла Юліанівна.jpg
Загальна інформація
Народження 16 лютого 1968(1968-02-16)
Виноградівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 18 листопада 2015(2015-11-18) (47 років)
Гречишкине, Новоайдарський район, Луганська область, Україна
(дорожньо-транспортна пригода)
Поховання Жилинці
Псевдо Фортуна
Військова служба
Роки служби 2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ РВТА (2016).png Ракетні війська та артилерія
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

А́лла Юліа́нівна Вовк (нар. 16 лютого 1968(19680216), с. Виноградівка Ярмолинецького району Хмельницької області — 18 листопада 2015, поблизу с. Гречишкине Новоайдарського району Луганської області) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, санітарний інструктор 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Позивний «Фортуна».

Життєпис[ред. | ред. код]

До війни Алла працювала медсестрою. На фронт пішла добровольцем, казала, що там вона більш потрібна. 4 лютого 2015 року вирушила на полігон у Яворові, і вже 8 лютого була в зоні АТО — в секторі «А» у Новоайдарі. За 9 місяців витягнула з поля бою багатьох поранених. Як кажуть бойові побратими, «Фортуна» не боялась ні куль, ні вогню. Подавала хлопцям 46-кілограмові снаряди. У червні востаннє була у відпустці.

18 листопада 2015 о 13:00 на автошляху Сєвєродонецьк — Новоайдар поблизу с. Гречишкине сталася ДТП. Водій КамАЗу виїхав на зустрічну смугу, де скоїв лобове зіткнення з військовим КрАЗом, у кузові якого їхали військові (зі Львівщини і Тернопільщини) в напрямку Сєвєродонецька. Внаслідок зіткнення жінка-військовий, яка перебувала в кабіні КрАЗу, і пасажир КамАЗу загинули, вісім чоловік травмовані (два водії та шість пасажирів-військових ЗСУ).[джерело?]

Похована в с. Жилинці Ярмолинецького району, біля могили матері, яка померла сім місяців тому.

Залишилися сестра Людмила, 29-річна донька Ольга та 9-річний онук Євген.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]