Вовчанський заказник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
Охрiмiвка1.JPG
50°22′31″ пн. ш. 37°16′24″ сх. д. / 50.37528° пн. ш. 37.27333° сх. д. / 50.37528; 37.27333Координати: 50°22′31″ пн. ш. 37°16′24″ сх. д. / 50.37528° пн. ш. 37.27333° сх. д. / 50.37528; 37.27333
Розташування: Вовчанський район, Харківська область, Україна Україна
Площа: 185 га
Водні об'єкти: р. Вовча
Заснований: 1994
Керівна
організація:
Міністерство екології та природних ресурсів України
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський» is located in Земля
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський»
Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський»

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовча́нський» — один з об'єктів природно-заповідного фонду України, що охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Історія[ред.ред. код]

Інформація про нинішній заказник здавна була відома далеко за межами України. 1929 року у журналі «Краеведение» (Ленінград) було опубліковано Перелік ділянок і окремих об'єктів природи, що потребують охорони, що містився на той час в картотеці Комісії з охорони природи, пам'яток мистецтва, побуту і старовини при Ленінградській групі Центрального Бюро Краєзнавства. Для друку витяг по всіх одиницях тодішнього СРСР підготував А. П. Васильківський. Інформація про крейдяні відслонення з Daphne sophia також включена до статті в переліку 250 найбільш важливих об'єктів природи, що потребують заповідання в СРСР[1].

Заказник був створений Указом Президента України від 10.12.1994 № 750/94[2] з метою охорони реліктової флори і рослинності крейдяних відшарувань на правому березі річки Вовча (оголошено заповідним з 1977 р.)[3].

Розташування[ред.ред. код]

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Вовчанський» розташований у північно-східній частині Харківської області у Вовчанському районі у заплаві річки Вовчої, лівобережної притоки Сіверського Дінця на крейдяних схилах крутого правого берега. Загальна площа заказника становить 185 га і включає сім невеликих ділянок в околицях сіл Землянки, Мала Вовча, Миколаївка, Волохівка, Нестерне, Охрімівка, Бочкове.

Відповідно до геоботанічного районування територія заказника відноситься до Східно-Європейської лісостепової провінції, по місцю розташування і характеру флори — до Південного крейдяного району Середньоросійської височини.

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф місцевості сильно розчленований. Схили долини річки Вовчої є різко асиметричними. Правий схил досить крутий, з оголеннями крейдяних порід, пересічений короткими, часто висячими балками і ярами. Відшарування крейди, що виходять на поверхню, неоднорідні і представлені крейдяним щебенем, мергелем і вапняками, рідше виступають у вигляді литої скелі з чистої крейди або великих опуклих «лобів». На вершинах і біля основи схили звичайно покриті опідзоленими ґрунтами різної товщини, в середній частині — чистою крейдяною крихтою, іноді слабо задернованою.

Флора заказника[ред.ред. код]

У флористичному відношенні найбільш цінними на території району є крейдяні і степові фітоценози з перевагою чебрецевих і чебрецево-ковилових асоціацій, лісонасадження сосни крейдової (Pinus sylvestris L. var. cretacea Kalenicz. ex Kom.), а також байрачні ліси.

До складу заказника входять сім невеликих ділянок унікальної крейдової та степової рослинності, серед якої значна кількість рідкісних, зникаючих, ендемічних та реліктових видів. Тут зростають близько 500 видів трав'янистих рослин, 20 видів дерев і чагарників. 50 видів судинних рослин є рідкісними для Північного Сходу України, 10 — занесені до Червоної книги України. Серед них унікальна реліктова рослина вовчі ягоди Софії (Daphne sophia), яка зустрічається в Україні тільки у заказнику «Вовчанський». Охороняється тут і рідкісний, ендемічний, реліктовий вид басейну річки Дон переломник Козо-Полянського (Androsace koso-poljanskii Ovcz.)

На території ботанічного заказника «Вовчанський» також зростає 63 види лишайників, що відносяться до 35 родів, 18 родин та 8 порядків. Серед них червонокнижні види сквамарина щетиниста (Squamarina cartilaginea (With.) P.James in D.Hawksw. et al.) і лептогій Шредера (Leptogium schraderi (Ach.) Nyl.).

Заказник також є місцем поселення корисної ентомофауни.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ткаченко В. С., Парахонська Н. О. Обґрунтування необхідності організації ботанічних пам'яток природи на Харківщині // Український ботанічний журнал, 1987, т.43, № 1. — С 82-88.
  • Коротченко І. А. Вовчанський заказник // Екол. енцикл. : У 3 т. / Редкол.: А. В. Толстоухов (гол. ред.) та ін. — К.: ТОВ «Центр екол. освіти та інформ.», 2006. — Т. 1: А-Е.: — С. 152.
  • Фурсова Т. М. Вовчанський заказник // Енциклопедія Сучасної України / відп. секр. М. Г. Железняк [та ін.]. — К., 2005. — Т. 4. — С. 686 : ілюстр.
  • Горелова Л. Н., Алехин А. А. Растительный покров Харьковщины. — Харьков: Изд-во ХГУ имени В. Н. Каразина, 2002. — 231 с.
  • Токарський В. А., Атемасова Т. А., Горєлова Л. М. Охорона рідкісних та зникаючих видів тварин та рослин на заповідних територіях у Харківській області. — Харків, 2002. — 56 с.
  • Геоботанічне районування Української РСР. — К.: Наукова думка, 1977. — 304 с.
  • Мешков А. Р. Районы флоры и известняковых обнажений Среднерусской возвышенности // Ботан. журн. — 1951. — T.36, № 3. — С. 246—257.

Джерела[ред.ред. код]