Вовча (притока Самари)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вовча
R. Vovcha.jpg

Річка Вовча в районі міста Павлоград
300 px
Річка Вовча на карті басейну Дніпра.
48°38′12″ пн. ш. 35°41′29″ сх. д. / 48.63669999999999760° пн. ш. 35.69140000000000157° сх. д. / 48.63669999999999760; 35.69140000000000157
Координати витоку 48.208126°00′00″ пн. ш. 37.498786°00′00″ сх. д. / 48.20813° пн. ш. 37.49879° сх. д. / 48.20813; 37.49879
Гирло Самара
Координати гирла 48.636964°00′00″ пн. ш. 35.691282°00′00″ сх. д. / 48.63696° пн. ш. 35.69128° сх. д. / 48.63696; 35.69128
Країни басейну Україна Україна
  Донецька область
  Дніпропетровська область
  Запорізька область
Площа басейну, км² 13 300 км²
Довжина, км 323 км
Притоки

Праві

  • Солона
  • Кам'янка
  • балка Молодецька
  • балка Ляшева
  • балка Злодійка
  • балка Солоненька
  • балка Васильківська
    • балка Перцеза

Ліві

ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
CMNS: Вовча на Вікісховищі

Во́вча — річка в Донецькій та Дніпропетровській областях, ліва притока Самари (лівої притоки Дніпра).

Опис[ред.ред. код]

Довжина 323 км, площа басейну 13 300 км². Басейн Вовчої становить більше половини загального водозбору Самари. Біля витоку річка має вид невеликого струмочка до 0,5 м шириною і 10—15 см глибиною. Далі вона утворює численні плеса, поверхня яких улітку покрита ряскою, а береги заростають високою і густою порослю очерету. У літню пору перекати між плесами часто пересихають. Аналогічне спостерігається на більшості приток Вовчої, у заплаві яких існують численні озера. Їхній природний вигляд порушується лише в місцях спорудження гребель. На Вовчій такими місцями є ділянки, на яких утворені Карлівське і Курахівське водосховища. Нижче їх русло Вовчої оживає лише навесні; улітку ж від нього спочатку залишаються плеса, наповнені водою, що до середини літа пересихають. Лише за межами Донецької області Вовча перетворюється в річку з постійною течією; глибина її в окремих місцях перевищує 2 м, а ширина — 20—30 м. Вовча має досить велику ліву притоку — річку Верхню Терсу. Її довжина — 107 км. Нижче с. Василівки долина Вовчої звужується, береги покриті кам'янистими породами. Після прийняття у своє русло вод Вовчої (поблизу м. Павлограда) Самара стає повноводною рікою.

Вовча є найбільшою і найдовшою притокою Самари. До середини 60-х років 20 століття була судноплавною. Зараз в основному використовується для зрошення. Перед Павлоградом на річці розташований Олексіївський ліс, де ростуть дуби та сосни, а біля гирла річки — Самарський ліс.

У річку впадає 497 малих річок й струмків (включаючи 435 з довжиною менше 10 км). Сумарна довжина приток — 2560 км (у тому числі струмків менше 10 км — 1046 км). Густота річної сітки — 0,22 довжини річок на км² площі сточища.

На Вовчій розташовані Карлівське водосховище і Курахівське водосховище.

Назва[ред.ред. код]

Свою назву вона дістала не тому, що в її заплаві водилося багато вовків, як це іноді пояснюють, а тому, що місцеві жителі цією назвою відобразили якість води в річці, яка непридатна не тільки для пиття чи приготування їжі, а й для поливання городини.[1]

Існує полемічна (не є загальновизнаною) точка зору щодо правомірності застосування назви Самара до ділянки від упадання Вовчі до гирла. З погляду гідрології прийнято вважати, що менш повноводні ріки (припливи) впадають у більш повноводні. Ситуація така, що в місці злиття Самари і Вовчої витрата води у Вовчій перевищує витрату води в Самарі. У такий спосіб Вовча більш повноводна, у зв'язку з чим можна вважати, що не Вовча впадає в Самару, а Самара у Вовчу, котра, у свою чергу, далі впадає в Дніпро.

Населені пункти над Вовчою[ред.ред. код]

Маршрут проходження ріки[ред.ред. код]

Маршрут по ріках Самарі і Вовчої (туди — проти плину обох рік до міста Павлограда і назад) має довжину 260 км. До села Всесвятське можна пройти по обох ріках на веслових човнах, вище села — рекомендується йти на байдарках. Маршрут можна пройти за 14 днів:

1. Дніпропетровськ — Новоселівка, 22 км. Маршрут починається в місті Дніпропетровську з однієї з водяних станцій у районі парку ім. Шевченко. На ділянці до села Андріївка треба випливати по бакенах. Минувши (при русі вниз по Дніпру) Монастирський острів, і пройшовши між островами Шевським і Безіменним, необхідно ввійти в гирло ріки Самара, по якій необхідно рухатися проти плину (нагору). Далі маршрут проходить під автомобільним і залізничним мостами через Самару і виходить у Самарську затоку. Пропливши повз острів Зелений, варто дотримуватися лівої сторони і через одну-дві години знову зайти в Самару (вхід у неї позначений двома бакенами). Праворуч по ходу залишається село Новоселівка.

2. Новоселівка — Орлівщина, 19 км. На маршруті багато несподіваних поворотів, тому необхідно стежити за береговими знаками — через дві години ходу — Новомосковськ. На привал рекомендується стати біля водяної станції в міському парку. За 3 км від Новомосковська село Воронівка. Упритул до села підходить ліс з невеликими озерами, старицями. Далі береги ріки покриті гаями, килимом лісових квітів. Через 2-2,5 години ходу — Орлівщина, зона відпочинку. 3. Орлівщина — Івано-Михайлівка, 26 км. Вище Орлівщини — зручні для ночівлі місця в сосновому лісі. Далі на маршруті села Хащове і Вільне. Минувши їх, туристи прибувають у село Івано-Михайлівку.

4. Івано-Михайлівка — Василівка, 20 км. Далі необхідно пливти серединою ріки. Береги покриті дубовими гаями. Андріївка — село в годині шляху від Івано-Михайлівки, у районі села низький міст — необхідна проводка човнів. Село Всесвятське на правому березі Самари. Тут дубняк поступається місцем сосновим гаям. Правий берег стрімчастий, круті повороти, є мілини, корча. Не доходячи до села Василівка мається ділянка, де ріка влітку пересихає, і човни треба перетаскувати волоком протягом 1—1.5 км.

5. Василівка — гирло ріки Вовча — Межирічи, 21 км. За селом Василівка — водяний млин. Через кілька кілометрів ріка міліє, дно кам'янисте, невеликі пороги, ширина ріки усього 3—4 м. Далі ріка стає ширше і глибше. У районі села Кочережки біля моста знову мілини і корча. У 3—4 км вище села на лівому березі — піонерський табір. За півкілометра звідси Самара зливається з рікою Вовчої. Входимо у Вовчу і далі, за мостом через Вовчу, відкриваються зручні місця для привалу. Через 2—3 години шляху з'являється т. зв. «жіноче коліно» — крутий вигин ріки. Недалеко село В'язівок, де росте 300-літній дуб, діаметр якого дорівнює 2 м. Через 9—10 км нагору по Вовчій необхідно перенести човен берегом в районі греблі і водяного млина. У селі Межирічи зручні місця для привалу.

6. Межирічи — Павлоград, 22 км. Це остання ділянка першої половини маршруту. У трьох-чотирьох годинах ходу — місто Павлоград. Від Павлограда варто пройти нагору по Вовчій до Олексіївського лісу для тривалого відпочинку перед зворотною дорогою. У басейні рік Вовчої і її припливу Кам'янки розташований великий лісовий масив Дніпропетровщини — Дібрівський ліс. Сюди можна пройти на легких човнах і байдарках, але на шляху нагору від Павлограда багато перешкод, для подолання яких човен потрібно тягти волоком.

7—14. Павлоград — Дніпропетровськ, 130 км. Зворотний шлях до Дніпропетровська вниз за течією можна пройти за 6 днів.

Сучасний стан[ред.ред. код]

До 2001 року на Вовчій в районі Павлограда були природні плеса, і глибина річки сягала шести метрів. За 10 років ситуація значно погіршилася. Коли Васильківська ГЕС була збудована, рівень води в річці впав на два метри. Виникла й інша проблема: у районі сіл В'язівок і Кочережки був природний поріг скельних порід, який підтримував певний рівень води в річці. Але його зруйнували, бо він заважав скиданню паводкових вод. Після того, як річка різко обміліла, в її околицях зникли гніздування птахів, у тому числі й занесених до Червоної книги України, стало менше риби і тварин.

Протягом 2011 року річка Вовча отримала багато уваги і вливання грошових коштів в її оздоровлення. Завдяки цьому минулої осені розчищено русло річки на 730-метровому відрізку між автомобільним і пішохідним мостами (на фото). Таким чином, перший етап проекту «Відновлення гідрологічного режиму річки Вовча в центральній частині Павлограда Дніпропетровської області» завершився в жовтні минулого року.

Після проведених маніпуляцій у багатьох навіть виникла ілюзія, ніби річка стала більш повноводною. Проте це лише обман зору. Додати річці реальної глибини зможе лише будівництво двох дамб в Межіречах, передбачених у другому етапі проекту. Згідно з планом, саме з появою переливної дамби в Межиріччі, рівень води у Вовчій підніметься приблизно на півтора метра. Також має покращитися санітарний стан річки, а ризик її зневоднення — значно знизитися[2].

Фотографії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]