Вовчок сірий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вовчок сірий
Час існування: Плейстоцен - наш час
7schlaefer.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Родина: Вовчкові (Gliridae)
Підродина: Glirinae
Рід: Вовчок (Glis)
Brisson, 1762
Вид: Вовчок сірий
Біноміальна назва
Glis glis
(Linnaeus, 1766)
Ареал
Ареал
Синоніми
Myoxus glis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Glis glis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glis glis
EOL logo.svg EOL: 327942
ITIS logo.svg ITIS: 951305
IUCN logo.svg МСОП: 39316
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41261
Fossilworks: 131651

Вовчок сірий, соня сіра (Glis glis) (Linnaeus, 1766) — вид ссавців з ряду мишоподібних, типовий вид і рід родини вовчкових (Gliridae). Єдиний представник роду Glis.

Назва[ред. | ред. код]

Glis — латинська назва тварини[1]. Назва вовчок можливо походить від повх, повчок, походить від псл. плъхъ, споріднене з лит. реlе — миша (первісно, мабуть, сіра тварина), лтс. реlе — миша, а також з лит. peleti — пліснявіти, цвісти, pelesis — цвіль, лтс. реlёсіs сірий[2].

Середовище проживання[ред. | ред. код]

Поширений по всій Європі і суміжних районах Азії. Характерний представник теріофауни України.

Типовий мешканець листяних і мішаних лісів, може жити у великих садах.

Морфологія[ред. | ред. код]

Морфометрія[ред. | ред. код]

Довжина голови й тіла: 13-18 см, хвіст: 11-15 см, вага: 70-160 г.

Зовнішність[ред. | ред. код]

Має великі чорні очі, округлі вуха, довгі вібриси. Хвіст довгий і пухнастий, з хутром трохи темнішим, ніж на тілі. Хутро від сірого до сірувато-коричневого кольору на більшій частині тіла, з чіткою межею, що відокремлює верх від низу, який має колір від білого до блідо-жовтуватого. Самиці мають від чотирьох до шести пар сосків.

Поведінка[ред. | ред. код]

Може лазити по деревах і стінах без яких-небудь проблем. Гніздується в дуплах дерев, гніздах птахів, а також під дахами будинків. Спить весь день, активний уночі. Зимова сплячка звичайно триває з кінця вересня до початку травня. Вони зазвичай не соціальні тварини, хоча невеликі групи тісно пов'язаних дорослих іноді спостерігались. Схильний до синантропії, проте тільки у прилісних місцезнаходженнях.

Зв'язок здійснюється частково звуком (тварини роблять різні скрипи або сопучи звуки), а почасти по запаху. Запахові залози присутні на ногах і в основі хвоста, і використовуються для позначення землі, особливо в періоди сексуальної активності.

Живлення[ред. | ред. код]

Восени живляться жолудями, горіхами, каштанами та насінням, яке багате на масла й жири. У літні місяці більше споживає плоди і гриби. Також їсть комах, яйця птахів.

Відтворення[ред. | ред. код]

Сезон розмноження з кінця червня до середини серпня, і в результаті є тільки один приплід на рік. Самці не є територіальними, можуть відвідати кількох сусідніх самиць для спаровування, самці стають агресивним по відношенню до інших самців, з якими стикаються. Період вагітності коливається між 30 і 32 днів. З початку серпня до середини вересня народжується зазвичай 6, але може бути до одинадцяти сліпих дитинчат. Молодь спочатку сліпа і безпорадна, вагою близько 2 — 3 грами. За 21 — 32 дні відкриваються їх очі, а потім ближче до початку сплячки вони починають їсти тверду їжу. У цей короткий період їх виживання залежить від дуже хорошого запасу їжі.

Генетика[ред. | ред. код]

Диплоїдне число хромосом для Glis glis 62. Всі аутосоми метацентричні й субметацентричні (FNa = 120).

Загрози[ред. | ред. код]

Хижаками є куни, коти і великі сови. Довга зима може принести високий збиток для популяції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Palmer, T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — № 23. — С. 295.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — С. 471. — ISBN 966-00-0590-3.

Джерела[ред. | ред. код]