Водовозов Василь Васильович
| Водовозов Василь Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
22 грудня 1864 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
7 жовтня 1933 (68 років) Прага, Чехословаччина |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | правник, публіцист |
| Alma mater | Larin Gymnasiumd |
| Знання мов | російська |
| Батько | Vasily Vodovozovd |
| Мати | Elizaveta Vodovozovad |
| Брати, сестри | Водовозов Микола Васильович |
Василь Васильович Водовозов (рос. Водовозов, Василий Васильевич, 22 грудня 1864, Санкт-Петербург, Російська імперія — 7 жовтня 1933, біля Збраслава, Чехія) — журналіст, публіцист, громадський та політичний діяч.
Народився в м. Санкт-Петербург у родині педагогів. Від 1883 навчався на історико-філологічному, а з 1885 на юридичному факультеті Петербурзького університету, брав участь у студентському русі, з 1886 вів міжнародний відділ у газеті «Неделя».
1887 заарештований, засланий в Архангельську губернію. 1890 екстерном закінчив університет. 1891– 93 — в Самарі (Росія), де залучився до народницького руху. У цей період багато публікувався у журналах «Мир Божий», «Северный вестник», «Юридический вестник», завідував відділом газети «Русская жизнь».
Від кінця 1895 у Києві, брав участь у діяльності соціал-демократичних і есерівських організацій, київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» і київського комітету РСДРП. Співпрацював у газеті «Киевское слово» (1896), «Киевские отклики» (1904), одеському журналі «Южное обозрение» (1904), член правління Київського літературно-артистичного товариства. 1903 увійшов до «Союзу визволення». Од 1904 — у С.-Петербурзі. За низку публікацій про революційний рух 1905–07 та видання брошури «Сборник программ политических партий в России» (1906) йому було заборонено редагувати будь-які видання. Один з провідних діячів Трудової групи (див. Народно-соціалістична (трудова) партія), в лютому 1907 обраний членом її ЦК. З 1910 — секретар Петербурзького літературного товариства.
У роки Першої світової війни виступав за поразку царського уряду, укладення миру. Після Лютневої революції 1917 входив до ЦК Трудової народно-соціалістичної партії. Після Жовтневої революції 1917 займався журналістикою, працював у Петроградському історико-революційному архіві, університеті, інституті журналістики.
Од 1922 — у Берліні (Німеччина), від 1924 — у Празі (Чехія). Співпрацював у зарубіжних періодичних та енциклопедичних виданнях.
Помер поблизу м. Збраслав (Чехія).
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Федорова Л. Д. Водовозов Василь Васильович [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
|
