Водоохоронна зона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Водоохоро́нна зонатериторія вздовж русла річки, зайнята рослинністю, яка охороняє воду від прямих надходжень поверхневих стоків, забруднення долини річки.

У межах водоохоронної зони заборонена або обмежена господарська діяльність. В межах таких зон виділяють прибережні захисні смуги шириною:

  • Для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
  • для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;
  • для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
  • Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води [1]

Частина таких зон, крім того, періодично затоплюється річкою. Водоохоронні зони перебувають в державній та комунальній власності. Дані землі слід лишати під природним трав'яним покровом, насаджувати дерева та кущі, які часто й самі ростуть завдячуючи наявності вологи.

  • За кордоном за участі громадськості з середини 90-х років ХХ ст. отримала розвиток практика ревіталізації річок - як одна з форм охорони вод і збереження водоохоронних зон на урбанізованих територіях . В Україні це питання також потребує розробки[1].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Водний кодекс України