Водяна кузня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водяний молот з Брдічкова млина в Музеї техніки в Брно, Чехія.
Кування чоловим молотом у водяній кузні. Даларна, Швеція
Молоти в кузні Тобіасгаммер[de]
Інтер'єр водяної кузні Фронауер-Гаммер[de], Німеччина. Праворуч кулачковий вал, у центрі три молоти, ліворуч шатуни міха.
Схема будови хвостового водяного молота
Набір кліщів у водяній кузні Бремеккер-Гаммер[de], Люденшайд, Німеччина.
Водяний молот у Бушковій гамарні, Чехія.

Водяна кузня, гама́рня[1][2] (через пол. hamernia від нім. Hammerwerkstatt — «ковальський цех», «молотовий верстат») — тип мануфактури доіндустріального періоду, на якому виплавлений з руди метал очищався чи перероблювався за допомогою водяного молота. Водяні кузні використовувалися для виробництва ковкого заліза, рідше кольорових металів, іноді на них займалися виготовлення готової продукції (сільськогосподарських і гірничих знарядь, зброї). З'явилися такі кузні приблизно в XIV столітті разом з розвитком технології водяних коліс[3] і широко використовувалися до XIX ст., коли водяний привод стали витісняти парові машини.

Опис[ред. | ред. код]

Див. також: Водяний молот

Водяний молот приводився в дію валом з кулачками, що урухомлювався водяним колесом. Бойок молота для міцності виконувався із заліза[4]. Залежно від способу зчеплення молота з приводом розрізняють хвостові, середньобійні і чолові молоти.

Виплавлений в сиродутному горні півфабрикат у вигляді криці потребував проковування для звільнення від шлаку. Цю операцію могли здійснювати як ручними кувалдами, так і водяним молотом.

Відомі водяні кузні[ред. | ред. код]

Австрія[ред. | ред. код]

Вальдфіртель, Нижня Австрія

Англія[ред. | ред. код]

Для Англії водяні кузні нетипові, трапляються там вони рідко. Одна з них розташована в селі Абінгер-Геммер[en], якому й дала назву[5].

Німеччина[ред. | ред. код]

Верхній Пфальц
Верхня Баварія
Зауерланд
Нижня Лужиця
  • Музей з плавильнею і водяною кузнею в Пайці
Рудні гори
Рур
Тюрингія
Тюринзький Ліс
Франконія
Швабський Альб
Шварцвальд
Шпессарт

Словаччина[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Чехія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гамарня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Гамарня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Reinhard Dähne & Wolfgang Roser: «Die Bayerische Eisenstraße von Pegnitz bis Regensburg.» Haus der Bayerischen Geschichte, Band 5, München 1988, S. 5. (нім.)
  4. Erläuterung «Verstählen». www.enzyklo.de. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 11 квітня 2020.  (нім.)
  5. Abinger Hammer Mill [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.] at www.tillingbournetales.co.uk. Retrieved 30 Apr 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

  • I. Eichstaedt, Księga pierwiastków, Warszawa 1973 (пол.)
  • Artur Pawłowski, Roztocze — przewodnik, Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Warszawa 2000, ISBN 83-85531-10-6 (пол.)