Водяний хрін земноводний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водяний хрін земноводний
Sisymbrium amphibium — Flora Batava — Volume v6.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Триба: Cardamineae
Рід: Водяний хрін (Rorippa)
Вид: Водяний хрін болотяний
Біноміальна назва
Rorippa amphibia
(L.) Besser
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rorippa amphibia
EOL logo.svg EOL: 583921
IPNI: 288622-1
ITIS logo.svg ITIS: 22994
IUCN logo.svg МСОП: 164093
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 65951

Водяни́й хрін земново́дний (Rorippa amphibia)[1] — багаторічна рослина родини капустяних. Висока трава з жовтими квітами, поширена по всій Європі, у Північній Африці, на Кавказі, в Сибіру, окремих районах Казахстану. Зростає в сирих місцинах поблизу водойм або на мілководдях. Регіонально відома овочева культура.

Етимологія[ред. | ред. код]

Цю рослину називають також іншими способами:

  • рори́па земново́дна — дослівний переклад латинської назви,
  • насту́рція водозе́мна, хрін водяни́й, хрін ди́кий — ці назви надані за гоструватий смак її зелені, схожий на смак листків настурції лікарської або коренів хрону звичайного;
  • жо́втий цвіт — назва вказує на колір квіток;
  • ру́ква во́дяна, ґалбе́на, різоватка водна[1] — походження і тлумачення цих назв не з'ясовані.

В усіх випадках епітети на кшталт «водна», «водяна», «земноводна», «водоземна» вказують на місце зростання виду: поблизу водойм, на вологих ділянках чи мілководдях.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 30—120 см заввишки. Стебло висхідне, голе або майже голе, при основі укорінливе, у нижній частині нерідко занурене у воду, порожнисте, у верхній частині галузисте. Підводні листки розсічені на нитчасті або лінійні сегменти, нижні листки у рослин, що виросли у воді, гребінчасто-пірчасто-розсічені, в особин з суходолу — зубчасті. Верхні листки сидячі, цілі, довгасті, по краю нерівномірно зубчасті або майже цілокраї. Чітких відмінностей між нижніми та верхніми листками немає, їхня форма змінюється поступово[2].

Чашолистки завдовжки 2—3 мм, пелюстки завдовжки 4—5 мм, завширшки 2—3 мм, жовті. Плоди завдовжки 2—4 мм, завширшки 1,5—3 мм, овальні або кулясті, на майже горизонтально відхилених плодоніжках завдожки 5—15 мм. Верхівка плоду має тоненький стовпчик завдовжки 1—2 мм[2].

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Водяний хрін земноводний розповсюджений на осяжних теренах Європи та Азії, також знайдений в Північній Африці. В Європі ця рослина відома в усіх її частинах за винятком Норвегії та Ісландії. Далі на схід її ареал охоплює Кавказ, Іран, деякі райони Казахстану (Арало-Каспійський басейн, околиці Балхаша), ще далі на схід вона розповсюджена у Сибіру[2].

Росте у сирих та мокрих місцинах: луки, багнища, узбережжя річок та ставків. А також в тіні парканів та огорож, на городах як бур'ян. Зростає від Європи (за виключенням Норвегії та Ісландії) до півночі Африки, на сході до Казахстану та Ірану.[3]

Квітне з травня по серпень, насіння достигає з липня по вересень. Може самозапилюватися.[4]

Використання[ред. | ред. код]

На 100 г зеленого листя має 115 мг вітаміну C, каротин, вуглеводи, білки, азотисті речовини. Молоде листя гостре на смак і має ніжний аромат. Через свої високі смакові якості розеткові листки та молоді ніжні пагони високо цінували в кулінарії греки та римляни, а також в Індії.

Водяний хрін як культурну рослину вирощують у Франції та Північній Італії. З 1900 року в передмістях Парижа вона культивується для постачання свіжого зілля на столичні базари.

Листки рослини використовують для приготування літніх гострих салатів, що збуджують апетит. Подають їх до м'ясних та жирних борошняних страв.

Для салатів використовують ще й молоді стебла до початку цвітіння, а також стеблові ще не огрубілі листки після цвітіння. Приправ салат з водяним хріном не потребує. Заміняє петрушку.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Rorippa amphibia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Флора СССР. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 8. — С. 138—139.(рос.)
  3. Rorippa amphibia (Great Yellow-cress). www.iucnredlist.org. Процитовано 2018-08-18. 
  4. Rorippa amphibia Great Yellow Cress PFAF Plant Database. pfaf.org. Процитовано 2018-08-18. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.37