Водій для Віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водій для Віри M:
Водитель для Веры
Жанр драма
Режисер Павло Чухрай
Продюсер Ігор Толстунов
Олександр Роднянський
Михайло Зільберман
Віталій Кошман
Людмила Захарова
Сценарист Павло Чухрай
У головних
ролях
Ігор Петренко
Альона Бабенко
Богдан Ступка
Андрій Панін
Оператор Ігор Клебанов
Володимир Клімов
Композитор Едуард Артем'єв
Кінокомпанія «Продюсерська фірма Ігоря Толстунова»
«Перший канал»
Телеканал «1+1»
Тривалість 112 хв.
Мова російська
Країна Україна Україна
Росія Росія
Рік 2004
Кошторис $3 млн
Касові збори $2,01 млн
IMDb ID 0416292

«Воді́й для Ві́ри» (рос. Водитель для Веры) — українсько-російський психологічно-драматичний телефільм 2004 року російського режисера Павла Чухрая. Фільм отримав численні російські нагороди, зокрема «Найкращий фільм» на фестивалі в Сочі.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в СРСР, в 1960-ті роки. Сержант Віктор — молодий і ставний, він дивиться на життя просто і прагматично; він готовий на все задля досягнення своєї головної мети — зробити кар'єру. Поки що фортуна сприяє йому: його, курсанта привілейованої кремлівської роти, армійський генерал бере своїм особистим водієм.

Генерал-лейтенант Сєров розраховує одружити його на своїй безталанній та кульгавій ​​дочці Вірі. Нового водія, Віктора, це не надто бентежить, адже він виріс сиротою в дитячому будинку, в убогості, й за шанс пробитися «у люди» готовий одружитися навіть з з дочкою-калікою генерала. Віра, нічого не підозрюючи, закохується в нього й починає будувати сімейні плани. Та й сам Віктор, постійно піклуючись про Віру, змінює ставлення до неї — співчуття, ніжність, та надія на майбутній добробут переповнюють його.

Дія стрічки розгортається на генеральській дачі в Криму під Севастополем у пік панування Радянської влади над Україною. Ласкаве сонце чорноморського узбережжя, музика, мода, побут та розваги 1960-х років межують із таємною боротьбою за сфери впливу в радянських верхівках влади. Від результату цієї боротьби залежать долі генерала, його вагітної доньки та водія Віктора.

Ролі[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Фільм має 7 нагород і 7 номінацій.

  • 2005 — «Ника» за найкращу музику
  • 2004 — «Золотая роза» — головний приз відкритого кінофестивалю Кінотавр

Скандали[ред. | ред. код]

У 2005 році Україна висунула стрічку на премію «Оскар» у номінації за найкращий фільм іноземною мовою, але оскільки з українського у фільмі були лише зйомки на території України, а все решта було російське — російський режисер, російські актори та російська мова фільму, то Американська Академія відхилила заявку фільму бути представленою як український фільм.[1][2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]