Вознесенськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вознесенськ
Voznesensk new gerb.png Voznesensk prapor.png
Герб Вознесенська Прапор Вознесенська
Voznesensk Altanka.jpg
Альтанка у Вознесенську
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Миколаївська область
Район Вознесенський район
Рада Вознесенська міська рада
Код КОАТУУ 4810200000
Засноване 1795
Населення 34 404 (01.01.2020)[1]
Площа 22.56 км²
Густота населення 1525 осіб/км²
Поштові індекси 56500—56518
Телефонний код +380-5134
Координати 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194Координати: 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194
Водойма р. Південний Буг р. Мертвовод
Міста-побратими Польща Польща Радомсько
Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка Хесекуа
День міста День Вознесіння Господнього
Відстань
Найближча залізнична станція Вознесенськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 166 км
 - автошляхами 89 км
До Києва
 - залізницею 486 км
 - автошляхами 392 км
Міська влада
Адреса 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Вебсторінка Офіційний сайт міста
Міський голова Луков Віталій Дмитрович

Commons-logo.svg Вознесенськ у Вікісховищі

Карта
Вознесенськ. Карта розташування: Україна
Вознесенськ
Вознесенськ
Вознесенськ. Карта розташування: Миколаївська область
Вознесенськ
Вознесенськ

Вознесе́нськ — місто обласного значення в Миколаївській області України, адміністративний центр Вознесенського району, не входить до його складу. Населення становить 34,4 тис. осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване місто в південній частині України в центрі Миколаївської області. Відстань до обласного центру становить 89 км і проходить автошляхом Н24. Клімат у регіоні — континентальний.

Містом протікає річка Південний Буг з притокою — річкою Мертвовод, котрі є важливими транспортними артеріями, а також джерелами питної води. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання, також розроблені дві свердловини, з яких здійснюється видобуток мінеральної води. Поблизу міста, на території Вознесенського району, є такі мінерально-сировинні ресурси, як пісок будівельний, камінь будівельний, камінь декоративний, вапно, цегляно-черепична сировина, граніт та глина.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.8 °С (27 °F).[2]

Клімат Вознесенська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 12 20 22 27 32 37 36 35 32 27 18 15 37
Середній максимум, °C 0 0 6 15 21 25 26 26 22 14 6 2 13
Середня температура, °C −2 −1 3 10 16 20 21 21 16 10 3 0 10
Середній мінімум, °C −5 −5 0 5 10 14 15 15 11 5 0 −2 5
Абсолютний мінімум, °C −23 −25 −21 −3 0 6 8 6 −5 −7 −12 −18 −25
Кількість днів з опадами 14 13 11 11 8 9 8 6 7 6 11 14 118
Кількість дощових днів 6 6 8 11 8 9 8 6 7 6 9 9 93
Кількість сніжних днів 10 8 5 1 0 0 0 0 0 0 3 7 34
Джерело: Weatherbase

Історія[ред. | ред. код]

У XV сторіччі на горі, де річка Мертвовод впадає до Південного Бугу, стояла татарська фортеця Чичаклей. Великий Литовський князь Вітовт зруйнував фортецю та побудував на її місці замок Соколець.[3] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»[4]

Запорозьке місто Соколи (Соколов, Соколів) входило до Бугогардівської паланки. Наприкінці XVIII сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Запорожці мали тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.

Місто Вознесенськ було засноване біля Соколів у 1795 році указом російської імператриці Катерини II як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята — Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795–1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович[джерело?].

15 квітня 1920 року формування УНР через нестачу боєприпасів та їжі відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко відкрили дорогу до Вознесенська. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

Населення[ред. | ред. код]

Населення міста станом на 1 січня 2016 року становить 35 450 мешканців. Загальна земельна площа міста — 2256 га, питома вага площі під забудовою становить 44%, не залученими в економічних відносинах є 12% від загальної площі міста. Бюджет міста Вознесенська на 2005 рік склав за прибутками 5452 тис. дол. США.

Таблиця зміни чисельності населення
1897 1959 1970 1979 1989 2001 2016
15 748 31 043 36 457 40 721 43 881 42 634 35 450
Мовний склад населення (2001)
українська мова російська молдовська
86,47% 12,50% 0,32%

Економіка[ред. | ред. код]

У місті за часи Радянської влади були збудовані 18 великих промислових підприємств, з них 72% легкої промисловості (наприклад, ПАТ «ВОЗКО» — шкіряний завод почав працювати в середині жовтня 1978) — та 18% харчової промисловості (виробництво м'ясо—ковбасних виробів, сирів, молочної продукції, виробництво консервованих овочів і фруктів, хлібобулочних і кондитерських виробів). Підприємства Вознесенська утворювали мережу фірмових магазинів, що пропонували ексклюзивний одяг і взуття, виготовлений відповідно до європейських стандартів якості.

На сьогоднішній день в місті працюють:

  • Швейне об'єднання "Вікторія" з невеликим, але професійним колективом;
  • Вознесенська харчосмакова фабрика;
  • ВОЗКО що працює не на повну потужність;
  • ЗАТ Аліса - швейне підприємство;
  • та інші.

Деякі підприємства за період незалежності України припинили свою діяльність. Серед них підприємства міста та району, наприклад: м'ясокомбінат, сирзавод, консервний завод, комбінат хлібопродуктів, меблева фабрика, завод "Червоний технік", завод пресового устаткування, птахокомбінат, ремонтне об'єднання "Агротехніка", ПМК, ТССК, база агрокомплектації, ряд транспортних організацій.

Культура[ред. | ред. код]

У межах міста розташовані природоохоронні об'єкти: Мар'їна роща (заповідне урочище), Парк імені 1-го Травня, Парк Січової Слави, Парк Вознесенської школи, Парк імені Тараса Шевченка, Джерело (пам'ятка природи).

Вознесенський міський будинок культури
Пам'ятник радянським воякам
Камінь Кохання з Кани Галілейської

25 серпня 2020 року Вознесенська громада ініціювала проведення пентомарафону на 50 км у відкритій воді Южного Бугу. У ньому взяли участь 7 спортсменів. Пентамарафон було занесено до Книги рекордів України за найдовшу дистанцію плавання у відкритій воді. [5]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Виконавчий комітет Вознесенської міської ради

Одним із пріоритетів політики органів місцевої влади є налагодження зовнішньоекономічних зв'язків із представниками інших країн. Так, містом-побратимом Вознесенська є місто Радомско (http://www.radomsko.pl/ Польща) — договір про співробітництво з яким був підписаний 24 серпня 2004 р. Відповідно до договору співробітництво буде розвиватися в таких напрямах: освіта, культура, спорт, туризм, господарські зв'язки, розвиток підприємництва, місцеве самоврядування та екологія.

2005 році з метою святкування 210 річниці з дня заснування міста було запрошено делегації від Адміністративного району Іден та Муніципалітету Хесекуа (Південно-Африканська Республіка). Протягом святкування було підписано Меморандуми про співпрацю в сфері налагодження партнерських відносин з Адміністративним районом Іден та Муніципалітетом Хесекуа. Відповідно до меморандумів міста вважаються «містами-побратимами», які будуть провадити спільну діяльність у сфері: налагодження господарських зв'язків, здійснення експортно-імпортних операцій, розвитку туризму, здійснення культурних, спортивних та освітніх обмінів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Школа, де навчалися Андрій Сапєгін і Євген Кібрик

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Клімат Вознесенська
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березень 2009. Процитовано 6 серпень 2009. 
  4. http://neoforum.net/archive/index.php/t-603.html
  5. Вознесенський пентамарафон потрапив до Книги рекордів України - imykolayivchanyn.com. imykolayivchanyn.com (uk). Процитовано 2020-08-28. 
  6. Указ президента України № 868/2019
  7. Життєвий шлях спортсменів

Посилання[ред. | ред. код]