Вознесенівський узвіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вознесенівський узвіз
Запоріжжя м. Запоріжжя
Вознесенівський узвіз
Вознесенівський узвіз
Вознесенівський узвіз
Місцевість Центр
Район Олександрівський, Вознесенівський
Колишні назви
Дамба імені Ленінського Комсомолу (05.11.1962 — 19.02.2016)[1]
Загальні відомості
Протяжність 2,1 км
Координати початку 47.830001° пн. ш. 35.16043° сх. д. / 47.830001° пн. ш. 35.16043° сх. д. / 47.830001; 35.16043
Координати кінця 47.835969° пн. ш. 35.144701° сх. д. / 47.835969° пн. ш. 35.144701° сх. д. / 47.835969; 35.144701
поштові індекси 69000
Транспорт
Автобуси 17, 18, 29, 39, 59, 72
Трамваї трамвай 3, 14, 16
Тролейбуси 3, 8, 14
Маршрутні таксі 4, 40, 40А, 46, 55, 61, 62, 63А, 69, 75, 76, 80, 81, 84, 85, 88, 89
Зупинки громадського транспорту майдан Академіка Вернадського,
вулиця Гагаріна
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Пам'ятник учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (відкритий 2018 року)
Комерція супермаркет «Varus»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Вознесéнівський узвíз — дамба вздовж центральної магістралі проспекту Соборного над частково засипаною балкою Капустянський Яр, яка сполучає Олександрівський та Вознесенівський райони міста Запоріжжя. Починається від майдану Академіка Вернадського (до 2023 року — майдан Пушкіна) і закінчується вулицею Гагаріна. Вознесенівський узвіз перетинає шляхопровід з вулицею Перемоги та річку Суха Московка (на межі двох адміністративних міських районів). До Вознесенівського узвозу прилучаються вулиці Першотравнева, Шкільна, Яценка. Протяжність Вознесенівського узвозу становить — 2,1 км[2].

Перейменування[ред. | ред. код]

Рішенням Запорізької міської ради № 118 від 19 лютого 2016 року Дамба імені Ленінського Комсомолу була перейменована на Вознесенівський узвіз[3].

Історія[ред. | ред. код]

Первинну назву Дамба імені Ленінського Комсомолу отримала 5 листопада 1962 року[4]. Саме цього дня в Запоріжжі урочисто відкрили дамбу — магістраль, що сполучила старі й нові квартали міста.

Наприкінці 1950-х років стару і нову частини міста з'єднувала трамвайна лінія на сучасній вулиці Яценка. Такий стан справ запоріжці вирішили виправити — для з'єднання частин міста вирішили насипати дамбу і прокласти по ній шлях. Автором проєкту став запорізький архітектор Микола Жаріков. Будівництво було оголошено ударним комсомольським і стало народним. Вже тоді було вирішено, що це ударне будівництво увінчає монумент комсомольцям.

Будівництво магістралі Ленінського Комсомолу (в народі — просто «дамба») було розпочато в березні 1959 році[5].

Над особливістю будови Запоріжжя в середині XX століття гості міста часто жартували. Мовляв, і не місто зовсім, а місто й півміста, між якими знаходиться ще і село. До початку 1960-х років Запоріжжя дійсно було поділене на дві окремі частини глибокою Капустяноою балкою, в якій насправді тулилися Вознесенівські хати.

З того часу, коли біля Дніпровської ГЕС побудовані перші будинки 6-го селища, Запоріжжя було поділено на дві частини — «стару» і «нову», які розмежовували глинисті кручі Капустяної балки. Саме тоді на балку прибули дві бригади комсомольців на чолі з архітектором М. С. Жаріковим, де на першому етапі робіт були здійснені виміри з теодолітами в руках. Трохи пізніше балка і зовсім пожвавилася. Як писала тоді газета «Запорізька правда»:

В одну з неділь сюди прибули сотні юнаків і дівчат. На питання про те, що вони збираються робити, дружно відповідали, що будувати нову магістраль.

Інструментами перших будівельників дамби були лопати і тачки — сучасної техніки спочатку бракувало. А ще, як колись дніпробудівці, дамбобудівельники працювали ногами — простуючи дружними колонами трамбували на насипу землю.

Краєвид Вознесенівського узвозу

З травня 1959 року над будівництвом дамби працювало вже 50 самоскидів. Щодня їм доводилося перевозити до 1,5 тис. м³ землі. Її рівняли і ущільнювали вже три бульдозера, скрепер і котки. За порівняно невеликий термін розроблено, перевезено та укладено в спорудження понад 1 млн м³ ґрунту.

Міська влада вирішила завершити будівництво за два роки до зазначеної дати, а саме до 7 листопада 1962 року (ввести в експлуатацію новий шляхопровід до 45-річчя «Жовтневої революції»). Тому восени 1962 року на ударній будові був аврал. Для дострокового завершення робіт асфальтчики видали за робочий день по півтори норми — виклали 900 м² асфальтного полотна замість 600 м². Всього ж на дамбі було заасфальтовано 39 тис. м² шляху, що дорівнювала майже 40 га. І обіцянку будівельники виконали: урочисте відкриття магістралі відбулося 5 листопада 1962 року. Мітинг відкривав перший секретар Запорізького міськвиконкому партії І. В. Бондалетов. Одна лише молодь відпрацювала на будівництві понад 50 тисяч людино-годин. На честь заслуг молодих будівельників у будівництві, на мітингу під час відкриття, новій споруді присвоєно ім'я «дамба Ленінського Комсомолу»[6].

8 січня 1963 року, о 14:00, зі сторони Жовтневої площі у напрямку старої частини міста відкрито тролейбусний рух. З цього дня почав курсувати тролейбусний маршрут № 3 від Трансформаторного заводу (ЗТЗ) до площі Радянської[7].

«Тривожна молодість»[ред. | ред. код]

На дамбі до 14 квітня 2016 року знаходився пам'ятник «Тривожна молодість», який було відкрито 29 жовтня 1968 року, з нагоди 50-річчя Ленінського Комсомолу. Автором композиції був відомий скульптор в Запоріжжі Микола Соболь[8]. Монумент являв собою бюст комсомольця в будьонівці. У бійця в камені було втілене суворе, але молоде обличчя, рішучий погляд, звернений вперед. Матеріалом для пам'ятника послужив декоративний цемент білого кольору. Висота монумента перевищувала 2,5 метра, а довжина сягала 5 метрів. На стіні позаду (у вигляді прапора) накладними буквами було написано текст відомого комсомольського гімну: У влади орлиною орлят мільйони і нами пишається країна та 1918—1968 роки.

Пам'ятник «Тривожна молодість» неодноразово потрапляв під удари вандалів: його традиційно розмальовували по декілька разів на рік, зазвичай — напередодні комуністичних свят[9].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник «Тривожна молодість» у народі мав назву «Фантомас» за подібність з Жаном Маре, який наприкінці 1960-х років з'явився на радянських екранах в зеленій масці[10].
  • У радянські часи щодо відсутності рук у монументу запоріжці жартували, що комсомольці у нас без рук, бо руки у них ростуть не з того місця[11].
  • Існувала легенда, що коли чеській делегації показували новозбудований об'єкт, то вони запитали — А що ж там, під асфальтом? — «Земля» — здивовано відповіли запоріжці. «А у нас би там були гаражі» — відповів представник чеської делегації[12].
  • Біля цього пам'ятника традиційно збиралися «престарілі» комсомольці, щоб відсвяткувати своє фахове свято.

Демонтаж пам'ятника[ред. | ред. код]

21 березня 2016 року, відповідно з розпорядженням № 115 голови Запорізької обласної державної адміністрації, було зобов'язано місцевій владі протягом місяця демонтувати ряд радянських пам'ятників і пам'ятних знаків в Запорізькій області, серед яких був і пам'ятник «Тривожна молодість», який підпадав під декомунізацію[13].

13 квітня 2016 року розпочалася підготовка до демонтажу пам'ятника «Тривожній молодості», цього дня були демонтовані ордена та літери[14]. Наступного дня основна частина монументу «голова в будьонівці» демонтована з п'єдесталу — об 11:22 була знята краном та завантажена до кузова вантажного автомобіля. До речі, вага «комсомольської голови» сягала 25 тонн[15][16]. 20 травня 2016 року врешті решт було демонтовано і постамент[17].

12 січня 2018 року на сайті Запорізької мерії з'явився проєкт рішення, згідно з яким пам'ятник списали з балансу Олександрівської районної адміністрації і продали на вторсировину. Міська влада оцінила пам'ятник «Героїчної молодості» у 432 217,69 гривень[18].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На Вознесенівському узвозі облаштоване рідкісне в Запоріжжі явище — окрема смуга для громадського транспорту.

Поблизу колишнього пам'ятника «Тривожна молодість» розташований невеликий сквер, трамвайний парк та декілька гуртожитків.

З Вознесенівського узвозу відкривається краєвид на запорізьку телевежу, біля якої знаходиться телецентр, в якому розташоване обласне державне телебачення — UA: Запоріжжя.

Висота дамби дозволяє побачити чимало чого, що з Соборного проспекту приховане будинками. Якщо поглянути праворуч — то дуже добре видно заводи та їх шкоду міському довкіллю. Селище Зелений Яр знаходиться в низині, де часто накопичується забруднене повітря з промислової зони. Ліворуч удалині є можливість побачити острів Хортиця — один із найбільших річкових островів Європи на річці Дніпро.

На межі Олександрівського та Вознесенівського районів Соборний проспект перетинається з вулицею Перемоги, яка півколом охоплює Вознесенівський район, названий на честь колишнього села Вознесенка, яке було тут до моменту злиття із Запоріжжям. Назва збереглася як у пам'яті людській, так і у різних назвах, наприклад — колишній Вознесенівський ринок.

Наприкінці Вознесенівського узвозу розташовувався один з перших у місті Запоріжжя — супермаркет «Billa», який пропрацював з осені 1999 року до 31 липня 2017 року. 7 грудня 2017 року на його місці відкрився п'ятий за рахунком в місті Запоріжжя супермаркет «Varus»[19].

По обидва боки Вознесенівського узвозу на перетині з вулицею Гагаріна встановлені державний прапор України та прапор Запоріжжя.

Пам'ятник учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС[ред. | ред. код]

Пам'ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС

11 вересня 2017 року було розпочато будівництво пам'ятника «чорнобильцям» на Вознесенівському узвозі, замість демонтованої «Тривожною молодості», загальною вартістю 12,4 млн гривень. Благоустроєм території разом зі зведенням пам'ятника займалося ТОВ «Іоліт». Проєкт пам'ятника виконаний архітектурною майстернею Віктора Лукашева. Скульптор пам'ятника — Рубен Оганесян, головний архітектор — Вадим Петренко.

У центрі композиції — дев'ятиметрова розколота металева арка, яка символізує собою тимчасовий портал, що розділяє життя нашої планети на періоди до і після «Чорнобильської катастрофи». Основою для порталу є велика нахилена плита, облицьована темно-сірим гранітом, символ випаленої землі, на якій розміщена куля з нержавіючої сталі. Куля, за задумом авторів проекту, символізує атом, який вийшов з-під контролю, але зупинений. Вся композиція встановлена на майданчику круглої форми — це нагадує про планетарний масштаб катастрофи[20].

Проєктом було передбачено підсвічування скульптури у темний час доби[21][22]. Планувалося завершити будівельні роботи до 31 березня 2018 року, але терміни були перенесені[23]. Після цього залишався час на виконання благоустрою, аби 26 квітня 2018 року відбувся мітинг, присвячений 32-й річниці Чорнобильської катастрофи, біля встановленого пам'ятника «Героям Чорнобиля» в оновленому сквері[24][25][26].

26 квітня 2018 року, до 32-ї річниці Чорнобильської катастрофи, у Запоріжжі відбувся мітинг-реквієм, на якому на честь учасників ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції пам'ятник було відкрито[27].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Вознесенівський узвіз
    Вознесенівський узвіз
  • Після демонтажу пам'ятника «Тривожна молодість»
    Після демонтажу пам'ятника «Тривожна молодість»
  • Будинок побуту «Ювілейний» (нині на реконструкції)
    Будинок побуту «Ювілейний» (нині на реконструкції)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Запоріжжя і райони позбавляються комуністичного минулого у назвах вулиць та пам’ятниках радянської доби. «Запорізька правда». 16 березня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2016.
  2. ↑ Вознесенівський узвіз. Google. Maps.
  3. ↑ Рішення Запорізької міської ради від 19 лютого 2016 року № 118 «Про перейменування дамби імені Ленінського Комсомолу на дамбу Вознесенівський узвіз». Офіційний портал Запорізької міської ради. 19 лютого 2016. Архів оригіналу за 17 вересня 2016.
  4. ↑ Сайт Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки. zounb.zp.ua. zounb.zp.ua. Архів оригіналу за 1 вересня 2016.
  5. ↑ Історія будівництва запорізької дамби (фото). zanoza-news.com. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019. (рос.)
  6. ↑ Історія будівництва запорізької дамби. zanoza-news.com. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 27 січня 2017.
  7. ↑ Тролейбуси прийшли в стару частина міста. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
  8. ↑ Прощавай, «Фантомас»: історія демонтованого запорізького пам'ятника (ретро-фото). 061.ua. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 20 травня 2016.
  9. ↑ У Запоріжжі пам'ятник комсомольцям розмалювали свастикою. zabor.zp.ua. 16 червня 2010.
  10. ↑ Пам'ятник «Тривожна молодість». ua.igotoworld.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021.
  11. ↑ Історія пам'ятника «Тривожна молодість». zabor.zp.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2014.
  12. ↑ 11 км історії (проспект Соборний). Архів оригіналу за 21 серпня 2016.
  13. ↑ Розпорядження № 115 від 21 березня 2016 року голови ЗОДА «Про демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків». zp.depo.ua. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 31 липня 2016.
  14. ↑ У Запоріжжі почалась підготовка до демонтажу пам'ятника «Тривожній молодості». 061.ua. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 14 вересня 2016.
  15. ↑ «Фантомас» — все: в Запоріжжі демонтували пам'ятник комсомолу (фото). 061.ua. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2016.
  16. ↑ Демонтаж пам'ятника «Тривожна молодість» (відео). youtube.com. 14 квітня 2016.
  17. ↑ Демонтаж постаменту пам'ятника «Тривожна молодість». zp.depo.ua. 20 травня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2018.
  18. ↑ У Запоріжжі пам'ятник «Фантомасу» продадуть на вторсировину. Акцент. 14 січня 2018. Архів оригіналу за 15 січня 2018.
  19. ↑ Супермаркет «Varus» нового формату 7 грудня 2017 року відкрився в Запоріжжі. Retailers.ua. 16 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
  20. ↑ В Запорожье откроют мемориал чернобыльцам: что символизируют его элементы. 061.ua. 19 квітня 2018. Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018. (рос.)
  21. ↑ Дев'ятиметровий «тимчасовий портал» і випалена земля: як в Запоріжжі будують пам'ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС (фото). 061.ua. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 17 грудня 2017. (рос.)
  22. ↑ В Запорожье подсветили памятник ликвидаторам аварии на ЧАЭС (фото). 061.ua. 21 квітня 2018. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018. (рос.)
  23. ↑ Со строящегося памятника в Запорожье сняли шар (фото). Голос Запорожья. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018. (рос.)
  24. ↑ У Запоріжжі повним ходом йде будівництво пам'ятника «Героям Чорнобиля». Роботи — на особистому контролі Володимира Буряка [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Запорізької міської ради, 2018-01-05
  25. ↑ Памятник «Героям Чернобыля» вскоре презентуют горожанам (фото) [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Голос, 2018-04-03 (рос.)
  26. ↑ Як будували пам'ятник «Героям Чорнобиля» (фото) [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // Время новостей, 2018-04-25 (рос.)
  27. ↑ Як будували пам'ятник «Героям Чорнобиля» (фото) [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // ГУ ДСНС України у Запорізькій області, 2018-04-26 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


Запоріжжя Це незавершена стаття про Запоріжжя.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
вулиці України Це незавершена стаття про вулицю в Україні.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вознесенівський_узвіз&oldid=41819700