Возіанов Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Федорович Возіанов
Народився 2 жовтня 1938(1938-10-02) (78 років)
Мелітополь
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність Грек
Alma mater Київський медичний інститут
Галузь наукових інтересів Хірургія, урологія
Заклад Національний медичний університет імені О. Богомольця
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор медичних наук
Відомий завдяки: Президент Академії медичних наук України
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Олекса́ндр Фе́дорович Возіа́нов (2 жовтня 1938, Мелітополь) — український медик, доктор медичних наук (1978), професор (1980), академік Національної академії наук України (відділи молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, хірургії, урології, з квітня 1991), академік Академії медичних наук України (хірургія, урологія, з березня 1993); президент Академії медичних наук України (з березня 1993); член Президії НАНУ; директор Інституту урології АМНУ.

Грек. Одружений, дружина — академік Національної Академії наук України Возіанова Жанна Іванівна (інфекційні хвороби). Син — член-кореспондент Академії медичних наук України Возіанов Сергій Олександрович. Володіє англійською та грецькою мовами. Захоплюється полюванням. Створив урологічну наукову школу.

Освіта[ред.ред. код]

  • Київський медичний інститут, лікувальний факультет (1962);
  • кандидатська дисертація «Радіоізотопні методи діагностики при деяких урологічних захворюваннях у дітей» (Київський медичний інститут, 1970);
  • докторська дисертація «Фунурології та нефрології в урологічних хворих у післяопераційний період» (Київський науково-дослідний інститут захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології), 1978).

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Академік вперше розробив класифікацію передпухлинних станів і раку передміхурової залози та сечового міхура, оригінальну методику виконання операції, ним запропоновано спеціальні інструменти для вилучення доброякісної пухлини передміхурової залози, вперше в країні широко впроваджена радикальна операція з приводу злоякісної пухлини передміхурової залози. За ці дослідження Возіанов 1983 року був удостоєний державної премії України в галузі науки і техніки.

Як зазначає дослідник історії науки Ігор Шаров у книзі Вчені України: 100 видатних імен, Возіанов заснував першу в Україні лабораторію термодіагностики, перше відділення екстракорпорального дроблення каменів нирок. Велике значення мають його дослідження зз вивчення клітинних та молекулярних механізмів виникнення раку сечового міхура і впливу на цей процес радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.

Особливий вклад зробив Возіанов у розвиток ендоурології: розроблено екстрактор для виведення каменів сечоводів; вперше в Україні та в країнах СНД застосовані і впроваджені в практику методи лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози — мікрохвильова гіпертермія і вапоризація. Вапоризацію застосовували лише в окремих клініках США, а в Європі її вперше здійснив Возіанов.

Завдяки вченому в клініках України впроваджені методи трансуретральної і трансвезикальної резекції гіперплазії передміхурової залози та новоутворень.

Нагороди[ред.ред. код]

Політична діяльність[ред.ред. код]

  • В квітні 2002 Возіанов був кандидатом в народні депутати України від Партії Зелених України, № 9 в списку.
  • 2000—2002 — керівник Державного лікувально-оздоровчого управління при Президентові України, член ПЗУ.
  • липень 1991 — липень 2000 — керівник Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті Міністрів України.
  • 2003 — травень 2005 — 1-й заступник керівника Державного управління справами Президента України.

Наукові роботи[ред.ред. код]

Олександр Возіанов є автором (або співавтором) більше 400 наукових праць в галузі розробки функціональних методів діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань, зокрема 30 монографій, підручників:

  • «Радиоизотопные методы диагностики в детской урологии» (1972)
  • «Функциональные методы исследования в детской урологии и нефрологии» (1982, співавтор)
  • «Хирургическое лечение рецидивного нефролитиза» (1984, співавтор)
  • «Основы практической урологии детского возраста» (1984, співавтор)
  • «Атлас — руководство по урологии» (1990, співавтор)
  • «Пузырно- и уретро-генитальные свищи у женщин» (1991, співавтор)
  • «Клиническая термодиагностика» (1991)
  • «Болезни мочевого пузыря у детей» (1992)
  • «Урологія» (1993, співавтор.)
  • «Передрак и ранние формы рака мочевого пузыря» (1994, співавтор)
  • «Клінічна сексологія і андрологія» (1996, співредактор)
  • «Сексология и андрология» (1997, співавтор)
  • «Цитокины: биологические и противоопухолевые свойства» (1998, співавтор)
  • «Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике» (2000)
  • «Атлас-посібник з урології» (у 3 т., 2001)
  • «Health effects of Chernobyl accident» (2003) та інших.

Олександр Возіанов — автор 15 винаходів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вітчизняні вчені. Почесні професори ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 8.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]