Войнаровський Вячеслав Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вячеслав Анатолійович Войнаровський
пол. Wiaczesław Wojnarowśkyj (Wiaczesław Wojnarowski); англ. Viacheslav Voinarovskyi
Народився 14 листопада 1971(1971-11-14) (52 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність дипломат
Alma mater
Посада Представник Міністерства закордонних справ України у Львові
Генеральний консул України в Кракові.
У шлюбі з Войнаровська Наталія Юріївна
Діти

Вячеслав Вячеславович Войнаровський

Остап Вячеславович Войнаровський
Нагороди

Почесна грамота Верховної Ради України

Грамота Верховної Ради України
Грамота Верховної Ради України

Вячеслав Анатолійович Войнаровський (пол. Wiaczesław Wojnarowśkyj (Wiaczesław Wojnarowski); англ. Viacheslav Voinarovskyi; 14 листопада 1971, Львів, УРСР, СРСР) — український дипломат. Представник Міністерства закордонних справ України у Львові.[1] Генеральний консул України в Кракові (з 2020)[2]. Дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу Указ Президента України №439/2021.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1997 році закінчив Львівську академію мистецтв, а в 2001 — Львівський Національний Університет імені Івана Франка, за спеціальністю «Міжнародне право».

У 1997—1998 роках працював у Львівській обласній державній адміністрації на посаді провідного спеціаліста Організаційного відділу, а потім — консультанта заступника голови — керівника секретаріату.

З 1998 року працює у Міністерстві закордонних справ України на посаді ІІІ секретаря Відділу інформатики Управління організаційно-технічного забезпечення, а згодом ІІІ секретаря Відділу закордонних установ Управління кадрів і учбових закладів МЗС України.

У 1998–2002 працював III секретарем з питань культурно-гуманітарного співробітництва Посольства України в Республіці Польща.

У 2002–2005 роках – Представник Міністерства закордонних справ України у Львові і перший керівник Представництва МЗС України у Львові, започаткувавши роботу цієї установи.

З 1 серпня 2005 року до 31 травня 2009 року  - радник, керівник Консульського відділу Посольства України в Республіці Польща.

З 7 вересня 2009 року до 13 березня 2020 року вдруге працював на посаді Представника МЗС України у Львові - керівника установи, консульський округ якої охоплював сім західних областей.

14 березня 2020 року призначений Генеральним консулом України в Кракові.

Почесний громадянин міста Конотоп Сумської області, за рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради №24 від 19.01.2023 року.

Учасник Студентської революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності.

Професійна діяльність Вячеслава Войнаровського була неодноразово відзначена різними нагородами: Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Міністра закордонних справ України та МЗС України, Голови Державної прикордонної служби України та регіональних управлінь ДПСУ, Державної митної служби України, Міністерства оборони України, Національної гвардії України, посольств США, Болгарії та Генерального консульства Республіки Польща у Львові, регіональних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування: Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, а також багатьох громадських і благодійних організацій.

Автор праць[ред. | ред. код]

  • Leopolis Consulari: Storinkamy istoriï konsulʹsʹkoho Lʹvova, В. А. Войнаровський, Літопис, 2013, Обсяг 275 стор. ISBN 9668853326, ISBN 9789668853326.[3]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Представництва Міністерства закордонних справ в регіонах України. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
  2. Генеральне консульство України в Кракові. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 16 серпня 2020.
  3. Бібліографічна інформація. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.
  4. В'ячеслав Войнаровський отримав грамоту Верховної Ради. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2017.
  5. Список нагороджених Почесною грамотою Верховної Ради України. Архів оригіналу за 5 червня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]